а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
16 липня 2009 р. Справа № 2-а-2911/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,
При секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
За участю представників сторін:
позивача : Мельник Тетяна Володимирівна
відповідача : Кушнір Богдан Володимирович
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон"
про: стягнення коштів
Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме ст. 19 -для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів стверджує, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" не виконало даний норматив.
В судовому засіданні представник Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, на підтвердження свої слів надав заперечення та докази.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дані відносини регулюються Законом України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 20 Законом України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
В звіті за 2008 рік відповідач вказує, що середньооблікова кількість штатнх працівників становила 327 особа, відповідно до нормативу у відповідача на підприємстві повинно працювати 13 осіб, яким за законом встановлена інвалідність.
Але в судовому засіданні представник відповідача надав докази, які підтверджують, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" виконала всі умови чинного законодавства, які стосуються соціального захисту інвалідів.
На підприємстві в період за 2008 рік працювало 6 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановленна інвалідність. Підприємство неодноразово подавало оголошення до газет про пошук осіб, яким ідповідно до чинного законодавства встановленна інвалідність.
Обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Відповідач вжив всіх заходів по виконанню нормативу про працевлаштуванню інвалідів на своєму підприємств. Це підтверджується звітами про наявність вакансії, які Комунальне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" до Тиврівського районного центру зайнятості в період з січня 2008 року по грудень 2008 року.
В матеріалах справи також міститься лист Тиврівського районного центру зайнятості № 1423 від 09.07.2009 року, де вказано про причини непрацевлаштування осіб, які направлялись Тиврівським районним центром зайнятості на ваканції для інвалідів в ТОВ "Агро-Етолан" в період з 01.11.2007 по 31.12.2008 р. Як свідчить з даного листа, причиною відмови у працевлаштуванні є місцезнаходження відповідача, а не умови праці, які створив відповідач у себе на підприємстві.
Також відповідач надав докази подачі оголошень в газеті “Маяк” про пошук інвалідів для працевлаштування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон". Це підтверджується виразками з газетза серпень та червень 2008 року.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
При розгляді справи встановлено, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.
Дана позиція також збігається позицією Президії Вищого адміністративного суда, а саме Рекомендація “Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування” від 14.04.2008 року № 07.2-10/2.
Таким чином, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому немає підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 16.07.09
Суддя Федчук Віталій Володимирович