а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
29 липня 2009 р. Справа № 2-а-3065/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сапальової Т.В.
при секретарі Балан М.А.
за участю:
представника позивача -Іжаківського О.В.,
представника відповідача -Дідура М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків “Колос”про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20910,27 грн. та пені в розмірі 635,36 грн.,
до суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків “Колос” (далі - відповідач) із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.
Позов мотивовано тим, що згідно з поданим СВКП “Колос”звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 107 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -1 особа. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 4 особи.
Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме не забезпечено встановленого нормативу 3-ох робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20910,27 грн.
У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 636,36 грн. з 16.04.2009 р. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі. Крім того пояснив, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів не заперечує тих обставин, що протягом 2008 р. в органах соціального захисту та районному центрі зайнятості інвалідів, які потребують працевлаштування, зареєстровано не було. Разом з тим, у попередніх роках у СВКП “Колос”були працевлаштовані 4 особи з числа інвалідів. У 2008 р. розрахований підприємством норматив 4 робочих місця забезпечений не був, як того вимагає ч. 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. На підприємстві була працевлаштована 1 особа. Крім того, вакансії, які створює підприємство, не завжди можуть задовольнити потребу у працевлаштуванні незайнятих осіб з числа інвалідів, оскільки багато хто з них мають вищу освіту і не можуть погодитися на роботу, яку пропонує підприємство. Таким чином, не можна вважати, що відповідач виконав встановлений законом норматив у кількості 3 осіб протягом 2008 р., внаслідок чого зобов'язаний сплатити штрафні санкції та пеню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що з нарахуванням штрафних санкцій та пені підприємство не погоджується, оскільки СВКП “Колос”вживало протягом 2008 р. та попередніх років всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів. Що стосується працевлаштування інвалідів, то кооператив протягом 2007-2008 р.р. повідомляв Піщанський районний центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць саме для працевлаштування інвалідів, про що свідчать звіти про наявність вакансій за відповідний період. Протягом 2007 р. на підприємстві були працевлаштовані 4 особи з числа інвалідів, з яких 2 особи змінили місце проживання, 1 працівник звільнився у зв'язку з виходом на пенсію. У 2008 р. залишилася працювати 1 особа. Про вжиття заходів, направлених на працевлаштування інвалідів, свідчать рішення правління СВКП “Колос”щодо звернення до районного центру зайнятості. Таких звернень СВКП “Колос”було 2 протягом 2008 р. Під час сезонних робіт підприємство завжди потребує додаткових працівників, обов'язки яких за умовами праці можуть виконувати й інваліди. Однак, на звернення підприємства органи зайнятості осіб з числа інвалідів для працевлаштування не направляли у зв'язку з їх відсутністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
СВКП “Колос”знаходиться за адресою с. Болган Піщанського району Вінницької області.
13.02.2009 р. до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт СВКП “Колос”про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 107 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -1 особа, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”4 особи (а. с. 7).
На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/998 від 11.06.2009 р. (а. с. 8) Піщанський центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за №04-16/764 від 16.02.2009 р. (а. с. 9), згідно з яким СВКП “Колос”протягом 2008 р. було подано 2 звіти за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Представники СВКП “Колос”брали участь у міні-ярмарку вакансій, на якому вирішувалися питання працевлаштування інвалідів.
За даними Піщанського районного центру зайнятості листи з інформацією про освітньо-кваліфікаційний склад інвалідів з числа безробітних не надавалися у зв'язку з тим, що протягом 2008 р. в центрі зайнятості зареєстрованих інвалідів, що проживають у с. Болган, не було.
Суд встановив, що СВКП “Колос”подано звіт про наявність вакансій станом на 01 жовтня 2007 р., згідно з яким є потреба у працевлаштуванні 1 особи -інваліда I-III групи на постійну роботу в одну зміну зі звичайними умовами праці (а. с. 11) та звіт про наявність вакансій станом на 20.10.2008 р., відповідно до якого у підприємства є вакантні посади для 5 осіб з числа інвалідів ІІІ групи на тимчасову роботу в одну зміну зі звичайними умовами праці (а. с.10).
З листа управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації у Вінницькій області №762 від 09.07.2009 р. вбачається, що протягом 2007 -2008 р. р. до управління не надходило заяв щодо працевлаштування інвалідів в межах району (а. с. 19).
З рішень правління СВКП “Колос”, зокрема, протоколів №2 від 28.04.2008 р., №7 від 14.07.2008 р. вбачається, що підприємство вживало заходів щодо працевлаштування осіб з числа інвалідів з урахуванням характеру та умов сільськогосподарських робіт (а. с. 27-30).
Судом досліджено розрахунок штрафних санкцій та пені (а. с. 12), згідно з яким розмір штрафних санкцій становить 20910,27 грн., пеня -635,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2008 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але у кооперативі в 2008 році було працевлаштовано лише 1 особу-інваліда.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Суд встановив, що відповідач СВКП “Колос”виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила 107 осіб, згідно зі ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році визначена - 4 місця. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 1 особу.
Судом встановлено, що СВКП “Колос”у 2008 році було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 7). Згідно з поданим звітом підприємством мало бути створено 4 робочих місця для інваліда.
Судом було досліджено відповідь директора Піщанського районного центру зайнятості П.В. Поліщука за вих.№ 04-16/764 від 16.06.2008 р., згідно з якою за період 2008 року на обліку таких, що шукають роботу, осіб з обмеженими фізичними можливостями, не перебувало.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Виходячи з вимог ст. 71 КАС України суд повинен всебічно перевіряти всі обставини справи. В даному випадку, досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення роботодавцем робочих місць відповідно до розрахованого нормативу та інформування органів з працевлаштування про наявність таких робочих місць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується письмовими доказами у справі: звітом про наявність вакансій за 2008 р. у кількості 5 робочих місць з 4 необхідних за нормативом, рішеннями правління СВКП “Колос”, які свідчать про вжиття підприємством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Крім того, у справі з'ясовувались обставини, чи надавались органами з працевлаштування кандидатури осіб з числа інвалідів для їх працевлаштування у роботодавця за зверненнями СВКП “Колос”.
Так, судом встановлено, що СВКП “Колос”не могло прийняти на роботу на створені ним робочі місця осіб з числа інвалідів у зв'язку з їх відсутністю, про що свідчать листи Піщанського районного центру зайнятості у Вінницькій області та управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації у Вінницькій області.
Дані обставини позивачем - Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не заперечуються та не спростовуються.
При цьому суд керується ч. 3 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відносно відповідача -сільськогосподарського виробничого кооперативу підприємства “Колос”відсутні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представником відповідача було надано достатньо доказів, котрі свідчать про вжиття ним можливих заходів щодо працевлаштування необхідної кількості інвалідів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
відмовити у задоволенні позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків “Колос”про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20910,27 грн. та пені в розмірі 635,36 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 03.08.09
Суддя/підпис/Сапальова Тетяна Валентинівна
Копія вірна:
Суддя: Секретар: