а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
11 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3391/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірину Миколаївну,
При секретарі судового засідання: Педорук Олеся Сергіївна
За участю представників сторін:
позивача : Грамарчук Інни Олександрівни, представник за довіреністю
відповідача : Порхун Людмили Миколаївни, Чорної Галини Миколаївни, представники за довіреністю
розглянувши матеріали справи
за позовом: Відділу Деркомзему у м. Хмільнику Вінницької області
до: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, Контрольно-ревізійного відділу у Хмільницькому районі та м. Хмільнику
про: визнання нечинним акту, скасування листа та розпорядження.
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділу Держкомзему у м. Хмільнику до Контрольно - ревізійного управління у Вінницькій області, Контрольно - ревізійного відділу у Хмільницькому районі та м. Хмільнику про визнання нечинним акту, скасування листа та розпорядження.
Позов мотивовано тим, що у період з 30.03.2009 року по 29.05.2009 року було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Відділу Держкомзему у місті Хмільнику Вінницької області за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за наслідками якої було складено акт ревізії з встановленими в ході ревізії порушеннями, допущеними з боку позивача. На зазначені у акті порушення позивачем було подано свої заперечення. 17.06.2009 року на адресу позивача надійшов лист КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення. На зазначений лист позивачем на адресу відповідача теж було направлено відповідні заперечення, відповідь на які на адресу позивача на момент звернення до суду не надходила. 20.07.2009 року на адресу Відділу Держкомзему у м. Хмільнику надійшло Розпорядження за підписом начальника КРУ у Вінницькій області від 13.07.2009 року №170 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства. Не погоджуючись із зазначеними вище актами відповідачів, відділ Держкомзему у м. Хмільнику звернувся із даним адміністративним позовом.
До позовної заяви позивач додав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження. Ухвалою суду від 30 липня 2009 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області №170 від 13.07.2009р. в частині зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку №35218001001017, відкритому в органах Державного казначейства.
Представником КРУ у Вінницькій області на даний адміністративний позов подано письмові заперечення (а.с. 56-58), відповідно до яких представник відповідача заперечує щодо заявленого позову та просить відмовити у його задоволченні, мотивуючи свою позицію тим, що акт ревізії КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику є результатом інспектування у формі ревізії, а вимога про його визнання не може бути предметом дослідження у суді. Крім того, зазначений акт не є рішенням суб"єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України та не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд визнати нечинним акт ревізії від 05.06.2009р. в частині втрати доходів у розмірі 1 835 грн, визнати протиправним та скасувати лист КРВ у Хмільницьому районі та м. Хмільнику в чатинні втрати доходів у розмірі 1 835 грн. Іншу позовну вимогу представник позивача підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях від 08.08.2009 року.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого адміністративного позову виходячи з наступного.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 9) Відділ Держкомзему у місті Хмільник та Вінницької області 30.09.2008 року зареєстровано як юридичну особу.
Згідно з Положенням про Відділ Держкомзему у місті Хмільнику Вінницької області (а.с. 11-13) Відділ є територіальним органом Держкомзему і підзвітний та підконтрольний відповідно Головному управлінню Держкомзему у Вінницькій області та Держкомзему. Відповідно до п.9 зазначеного вище Положення Відділ утримується за рахунок державного бюджету.
Відповідно до плану роботи КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику на І квартал 2009 року з 30.03.2009 року розпочато ревізію фінансово - господарської діяльності відділу Держкомзему у м. Хмільнику за IV квартал 2007 року та 2008 рік.
Як вбачається з листа КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику від 16.04.2009р. №21-12/381 (а.с. 15) проведення ревізії призупинено в зв"язку із проведенням зустрічних звірок, а відповідно до листа від 25.05.2009 року № 21-12/516 (а.с. 16) ревізію продовжено з 20.05.2009р.
За результатми ревізії 05 червня 2009 року складено акт №21-07/14. Позивач в своїх позовних вимогах просить визнати нечинним акт ревізії фінансово - господарської діяльності відділу Держкомзему у місті Хмільнику від 05.06.2009р. в частині втрати доходів у розмірі 1 835 гривень.
Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Акт ревізії - це службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки в господарюванні.
Відповідно до п. 2 Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного та комунального майна, затвердженого Наказом Голови КРУ України від 09.08.2002 р. № 168, метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим визначеним законодавством користувачам, в тому числі ініціаторам контрольних заходів, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.
Ця інформація містить результати проведення державного фінансового контролю у вигляді інспектування на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. №2939-XII.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що сам по собі акт ревізії не несе для позивача негативних правових наслідків, а тому не може порушувати права та інтереси в його діяльності.
Після складення зазначеного Акту його для підпису було надано начальнику та головному бухгалтеру відділу Держкомзему у м. Хмільнику, який останніми був підписаний за умови врахування пояснень, викладених у листі №01-13/312 від 09.06.2009 року (а.с. 28). Як вбачається з відмітки на даному листі, він був отриманий КРВ, однак жодної відповіді позивачеві не надано.
Відповідно до п. 46. Порядку проведення інспектування ДКРС, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, даний лист не можна вважати запереченнями на Акт ревізії, оскільки він не відповідає формі, встановленій чинним законодавством. Суд не вважає зазначені причини поважними, оскільки у випадку невідповідності даного листа формі заперечень, відповідь на нього мала бути надана керівництвом КРВ як на звернення. Відповідно до п.1 частини ІІІ Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом ГоловКРУ від 28.10.2008р. №383, посадові особи органів ДКРС під час розгляду звернень зобов'язані уважно розглянути їх по суті, можуть у разі потреби вимагати у виконавців матеріали попередніх перевірок з питань, зазначених у зверненні, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненнях обставин, вживати в межах своїх повноважень інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань, приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитися. Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуті всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення, вжиті необхідні заходи щодо його виконання та повідомлено заявника про результати розгляду звернення і прийняте рішення. Відповіді на звернення надсилаються на бланках органу ДКРС за підписом керівника або осіб, яким право ставити підпис надано керівником органу. У разі відмови в задоволенні звернень відповідь має бути мотивованою і зрозумілою, доведена до відома громадянина в письмовій формі з роз'ясненням права на її оскарження. Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На момент судового розгляду даної справи представниками відповідача не надано жодного доказу відповідного реагування на лист Відділу Держкомзему у м. Хмільнику від 09.06.2009р. №01-13/312, визначеного нормативно - правовими актами .
Аналогічна ситуація склалася щодо листа від 24.06.2009 року № 01-13/378 (а.с. 29), який було направлено на адресу КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику після отримання листа - вимоги від 17.06.2009 року №21-12/579.
Факт отримання даних листів відповідачем підтверджено і його представником у судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби України є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.
18 червня 2009 року на адресу позивача надійшов лист від 17.06.2009 року №21-12/579 (а.с. 27) з вимогою усунути недоліки, виявлені ревізією фінансово - господарської діяльності позивача.
В силу ч. 7 ст. 10 Закону Управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються - не встановлена. Тобто юридичної форми вимоги, як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не встановлено.
Крім того, в судовому засідання представники не заперечували проти того, що даний лист є вимогою в розумінні статті 10 Закону України "Про Державну контрольно - ревізійну службу в Україні".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога Контрольно-ревізійного управління є розпорядчим документом суб'єкта владних повноважень, який обов'язковий для виконання, визначає строки виконання, порушення яких є підставою для звернення до суду в інтересах держави щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Однією з вимог, що було пред"явлено позивачу, є забезпечення надходження недоотриманих власних надходжень на суму 1835 гривень.
Як вбачається з Акту ревізії (а.с. 19), розміри оплати фізичними та юридичними особами земельно-кадастрових робіт та послуг затверджено наказом Вінницького обласного управління земельних ресурсів від 29.01.2002 за №36-04-21/58 на підставі спільного наказу Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки України від 15.06.2001 за №97/2981 і зареєстрованого Мін'юстом України 10.07.2001 за №579/5770.
Ревізією дотримання встановлених розмірів оплати фізичними та юридичними особами земельно-кадастрових робіт та послуг встановлено, що Відділом, в порушення вимог ст.51 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ, із змінами, та відповідно до пункту 6 Наказу Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 15.06.2001 року №97/298/124, надання послуг суб'єктам підприємницької діяльності здійснювалось за вартістю послуг, визначених для фізичних осіб, що призвело до недоотримання власних надходжень на суму 1835 гривень.
З такими висновками суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Наказ Держкомзему України, Мінфіну та Мінекономіки України від 15.06.2001 р. №97/298/124, яким керувався в своїй роботі позивач, встановлює розмір оплати для юридичних осіб та фізичних осіб окремо.
Відповідно до статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Частиною 1 статті 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Тобто поняття юридичної та фізичної особи - підприємця в Цивільному кодексі України визначені окремо та не ототожнюються.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги КРВ у Хмільницькому районі та м. Хмільнику від 17.06.2009 року №21-12/579 в частині забезпечення надходження недоотриманих власних надходжень на суму 1835 гривень.
Що стосується позовної вимоги щодо скасування розпорядження Контрольно - ревізійного управління у Вінницькій області №170 від 13.07.2009р. про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казаначейства, то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні даної вимоги з огляду на нищевикладене.
Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного розпорядження (а.с. 31) операції з бюджетними коштами зупинено на строк до 09 серпня 2009 року. Тобто на момент судового розгляду дане розпорядження втратило чинність у зв"язку із закінченням строку, до якого його було прийнято. Крім того, в порядку забезпечення позову ухвалою суду від від 30 липня 2009 року зупинено його дію в частині зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку №35218001001017, відкритому в органах Державного казначейства.
Відповідно до частини 4 статті 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим. Суд не вирішував питання щодо скасування заходів забезпечення позову, оскільки 09.08.2009 року закінчився строк дії оскаржуваного Розпорядження, і, відповідно, застосованих заходів.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відмовляючи у задоволенні зазначеної вище вимоги, суд прийшов до висновку про необхідність вийти за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача і визанати дане розпорядження протиправним виходячи з наступного.
Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, Розпорядження № 170 від 13.07.2009 року прийнято відповідно до Постанови КМУ від 13.04.2006 року №492. Дана Постанова встановлює Порядок зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках. Як вбачається з Акту від 05.06.2009 року, листа - вимоги від 17.06.2009 року та зазначеного Розпорядження серед встановлених відповідачем порушень з боку позивача вісутні факти нецільового використанн бюджетних коштів.
Крім того, в Розпорядженні йдеться про фінансове порушення, виявлене під час проведення ревізії, а саме: не дотримання вимог пункту 11 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786, завищено споживання комунальних послуг, що призвело до втрат на суму 31,90 грн.
Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення від 23.06.2009 року № 204 (а.с. 30) зазначені кошти було перераховано Відділом до місцевого бюджету 23.06.2009 року, тобто до прийняття Розпорядження №170. Крім того в самому Акті від 05.06.2009 року зазначається, що на дату завершення ревізії забезпечено усунення незаконних видатків на суму 31,90 гривень.
Також, при прийняті оскаржуваного Розпорядження відповідачем порушено порядок зупинення операцій з бюджетними коштами, визначений нормативно - правовими актами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 118 Бюджетного кодексу України, у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування, як зупинення операцій з бюджетними коштами.
Згідно із п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України", Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до довідки від 10.10.2008 року (а.с. 32) Управління Державного казначейства у Хмільницькому районі та м. Хмільнику рахунок №35218001001017 є рахунком загального фонду.
Статтею 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" затверджено такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік за економічною структурою видатків:
оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
нарахування на заробітну плату (код 1120);
придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);
забезпечення продуктами харчування (код 1133);
оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160);
виплата процентів за державним боргом (код 1200);
трансферти населенню (код 1340);
трансферти місцевим бюджетам (код 1320).
Частиною 3 п.4 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 18.11.2002 року №213, зупиненню підлягають будь-які операції, за винятком:
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів (у тому числі пені, фінансові санкції);
виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів;
операцій із здійснення видатків, які передбачені за кодами економічної класифікації видатків 1110 (у тому числі 1111, 1112), 1120, 1132, 1133, 1340 (у тому числі 1341, 1342, 1343), 1160 (у тому числі 1161, 1162, 1163, 1164), а також видатків, які у плані використання бюджетних коштів відображені за рядками, які відповідають цифровому значенню зазначених вище кодів.
Як вбачається з розпорядження №170 від 13.07.2009 року зупинено операції з бюджетними коштами по усьому загальному фонду, у тому числі і по захищеним статтям.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно - ревізійного відділу у Хмільницькому районі від 17.06.2009 року №21-12/579 в частині забезпечення надходження недоотриманих власних надходжень на суму 1835 гривень.
Визнати протиправним розпорядження №170 від 13 липня 2009 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
Винести окрему ухвалу та направити її до Контрольно - ревізійного управління у Вінницькій області та до Головного контрольно - ревізійного управління України для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Стягнути з Державного бюджета України на користь позивача 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок) судових витрат.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.08.09
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна