а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
06 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3406/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
При секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівни
За участю представників сторін:
позивача : Слюсар О.В.
відповідача : не з"явився
розглянув у відкритому судовому засідані матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка Вінницької області
до: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, м. Вінниця
про: визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження
Обставини справи:
В липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Вінніфрут”звернулось з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 липня 2009 року, винесеної у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду по адміністративній справі №2-а-6548/08. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що відповідачем неправильно застосовано п.11 ст.37 та ст.76 Закону України “Про виконавче провадження”; позов носить майновий характер, оскільки стосується стягнення коштів, а тому не може бути застосовано порядок закриття виконавчого провадження, передбачений ст.76 Закону України “Про виконавче провадження”. В зв'язку з чим, позивач вважає, що винесеною постановою про закриття виконавчого провадження неправомірно повернуто виконавчий лист до суду без виконання, чим позивача поставивлено в умови, за яких унеможливлюється примусове виконання рішення, що є порушенням законних прав та інтересів стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, ст.87 Закону України “Про виконавче провадження”передбачає право державного виконавця на вжиття заходів здійснення примусового виконання рішення (застосування штрафу та порушення клопотання про притягнення винних осіб до відповідальності) і не передбачає такої підстави закінчення виконавчого провадження, як порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника. Позивач стверджує, що за змістом ч.3 ст.76 Закону України “Про виконавче провадження”виконавчий документ повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Однак, в порушення вимог вказаної статті Закону до суду повернуто виконавчий документ без винесення постанови про повернення виконавчого документу органу, що його видав.
4 серпня 2009 року через канцелярію суду представником позивача подано додаткове обґрунтування до позовних вимог, в якому зазначено, зокрема, про наступне.
Як вбачається з акту державного виконавця від 26 червня 2009 року, Козятинська ОДПІ мотивувала свою відмову від виконання рішення тим, що ГУДК у подано заяву про роз'яснення постанови Вінницького окружного адміністративного суду по справі №2-а-6548/08. ВАТ “Вінніфрут”вважає, що відповідач зобов'язаний був не закривати виконавче провадження, а звернутись до суду за роз'ясненням порядку виконання даного рішення.
Враховуючи те, що рішення суду стосується двох боржників: Козятинської ОДПІ та Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області, а тому, в даному випадку, державний виконавець мав би врахувати надані пояснення і звернутись до суду за роз'ясненням порядку виконання рішення стосовно того, чи залежить виконання рішення суду по зобов'язанню Козятинської ОДПІ видати висновок по відшкодуванню податку на додану вартість від виконання рішення про відшкодування бюджетної заборгованості Головним управлінням державного казначейства України у Вінницькій області, оскільки рішення не виконується саме у зв'язку з тим, що і Козятинська ОДПІ, і ГУДК у Вінницькій області вважають, що одне рішення може бути виконане двічі: перший раз по висновку Козятинської ОДПІ і другий раз казначейством в порядку виконання виконавчого листа, виданого окремо на казначейство. Позивач вважає, що така причина невиконання рішення Козятинською ОДПІ заслуговувала на увагу і державний виконавець мав би її з'ясувати перед тим, як закривати виконавче провадження.
Пункт 3.10.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 (із змінами та доповненнями) передбачає, що у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець самостійно чи за поданням сторін виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Відповідно до п.3 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.04р. №82/245, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.04р. за №645/9244 податковий орган направляє органу державного казначейства України довідку щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період, дані якої можуть враховуватись під час виконання судового рішення. Отже, порядок виконання висновків податкових органів та порядок списання коштів з бюджету є різними. Таким чином, ВАТ “Вінніфрут”вважає, що відповідач не виконав всіх, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”засобів для можливості виконання рішення і не звернувся до суду із заявою про роз'яснення порядку виконання даного рішення стосовно того чи залежить виконання рішення Козятинською ОДПІ від виконання рішення Головним управлінням державного казначейства України у Вінницькій області, що на думку позивача, зобов'язаний був зробити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи викладеними у позовній заяві та додаткових поясненнях підставами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав доповнення до заперечення (вх.12396 від 6.08.09), в якому, просить суд розглянути справу без участі представника та відмовити в задоволені позову з підстав, викладених у письмових запереченнях та доповнені до заперечення.
Так, позиція відповідача мотивована, зокрема, тим, що державним виконавцем вчинені всі передбачені законом дії щодо виконання судового рішення. В зв'язку з тим, що організувати виконання рішення суду без участі боржника неможливо, державним виконавцем до Козятинської ОДПІ застосовані штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження”, після чого виконавчий документ разом із постановою про закінчення виконавчого провадження повернутий до суду.
Розглянувши матеріали справи і подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
04 вересня 2008 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 2-а-6548/08 (постанова набрала законної сили 5.03.2009 р.), якою задоволено позовні вимоги ВАТ “Вінніфрут”до Козятинської ОДПІ та Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області та визнано неправомірною відмову Козятинської ОДПІ у врахуванні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість; змінено напрямок відшкодування податку на додану вартість, що був заявлений ВАТ “Вінніфрут”по податкових деклараціях за січень 2007 року, липень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року; зобов'язано Козятинську ОДПІ у Вінницькій області направити висновок по відшкодуванню сум бюджетної заборгованості в сумі 5580175 грн. в Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області; зобов'язано Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області повернути на розрахунковий рахунок ВАТ “Вінніфрут”5580175 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.
09 квітня 2009 року на виконання вказаної постанови Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який ВАТ “Вінніфрут”направлено на виконання до органу державної виконавчої служби.
17 квітня 2009 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження по виконанню згаданого виконавчого листа та надано строк боржнику-Козятинській об'єднаній державній податковій інспекції на його добровільне виконання до 24.04.2009 року. Однак, у встановлений державним виконавцем строк, виконавчий лист від 09 квітня 2009 року не було виконано, в зв'язку з чим, 14 травня 2009 року була винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 340 грн.
1 червня 2009 року у зв'язку із повторним невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, винесено постанову про накладення на Козятинську ОДПІ штраф в розмірі 680 грн.
13 липня 2009 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень Марценюк С.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу Вінницького окружного адміністративного суду, виданого 9 квітня 2009 року відносно боржника Козятинської ОДПІ, яка мотивована наступним:
“13 липня 2009 року державним виконавцем на підставі ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”направлено до Вінницького окружного адміністративного суду клопотання про притягнення винних службових осіб боржника до кримінальної відповідальності”.
При цьому, при винесені даної постанови відповідач керувався пунктом 11 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження”(далі Закон 606-XIV) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу положень статті 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці) (частина друга статті 2 Закону України “Про виконавче провадження”).
Стаття 5 Закону 606-XIV визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Так, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Стаття 37 Закону України “Про виконавче провадження”містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, якими є:
1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Як вбачається з пункту 11 частини 1 статті 37 Закону 606-XIV, на який посилається відповідач в оскаржуваній постанові, підставою для закінчення виконавчого провадження стало повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Частиною третьою статті 76 Закону 606-XIV, передбачено, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що його видав.
Статтею 87 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Тобто, повернення виконавчого документа до суду і закінчення виконавчого провадження в даному випадку зумовлюється тільки після накладення штрафу та застосування інших заходів, передбачених статтею 87 даного Закону.
Як зазначалось вище, державний виконавець у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку Козятинською ОДПІ виконавчого листа, виносив постанови про накладення штрафу та 13 липня 2009 року звернувся з клопотанням до суду про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності.
Суд вважає, що в даному випадку, закінчивши виконавче провадження в цей же день (13 липня 2009 року) відповідач не дотримав в повному обсязі вимог, передбачених цим Законом, адже закінчення виконавчого провадження за статтею 76 даного Закону передбачається тільки після застосування всіх заходів. Не отримавши реагування на клопотання про порушення кримінальної справи і закінчивши виконавче провадження державний виконавець не звернув уваги на те, що за змістом даного Закону до кримінальної відповідальності може бути притягнуто боржника. В даному випадку боржником у відповідності до виконавчого листа від 9 квітня 2009 року є державний орган -Козятинська об'єднана державна податкова інспекція.
Разом з тим, стаття 382 КК України не визначає суб'єктом злочину юридичну особу. В такому випадку згідно статті 88 Закону України “Про виконавче провадження”за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, якщо ці дії не мають ознак злочину, на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядковується накладається штраф. У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Однак, за даних обставин та за вказаних підстав виконавче провадження не може бути закінчене, а невиконаний виконавчий документ -повернутий до суду.
Крім того, відповідно до вимог Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 р. за № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, в мотивувальній частині постанови повинні бути викладені обставини за яких прийнято відповідне рішення про закінчення виконавчого провадження.
Однак, в постанові від 13 липня 2009 року відсутні будь-які обґрунтування, з яких вбачається неможливість виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду без участі боржника та підстави повернення виконавчого листа до суду, при цьому, державний виконавець посилається на клопотання про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності, яке направлено до суду, що не є підставою для закінчення виконавчого провадження, передбаченою статтею 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
А тому, не можна не погодитись з тим, що статтею 87 Закону не передбачається, що порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 3 статті 76 Закону 606-XIV встановлено, що виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ. Однак, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа до суду не зазначено.
Щодо твердження позивача стосовно того, що відповідач в даному випадку зобов'язаний був звернутись до суду за роз'ясненням порядку виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду у зв'язку з тим, що Козятинська ОДПІ не виконує постанову з тих підстав, що ГУДКУ у Вінницькій області звернулось за роз'ясненням рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до статті 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування здійснює Державне казначейство України. На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду по справі №2-а-6548/08 було видано два виконавчих листи:
- виконавчий лист від 09.04.09р. про зобов'язання Козятинську ОДПІ змінити напрямок відшкодування податку на додану вартість по заявленим ВАТ “Вінніфрут”деклараціям та направити до ГУДКУ у Вінницькій області висновок по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 5 580 175 грн.
- виконавчий лист від 30.04.09р. про зобов'язання ГУДКУ у Вінницькій області повернути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ВАТ “Вінніфрут”суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5580175 грн.
Наведене свідчить про те, що вказані вище виконавчі листи мають виконуватись незалежно один від одного.
Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.08р. затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, пунктом 5 якого передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення. За змістом п.9 цього Порядку рішення суду про стягнення з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку виконується Державним казначейством відповідно до виконавчого документа. На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 2-а-6548/08 ГУДКУ у Вінницькій області було видано окремий виконавчий лист, який підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”. Як вбачається із змісту Постанови КМУ № 609 від 09.07.08р. виконання рішень про стягнення сум з державного бюджету не залежить від наявності висновку податкового органу. Отже, порядок виконання таких рішень чітко врегульований нормативним документом - Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.08р.
Відповідно до положень статті 5 Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення
Отже з наведеного вбачається, що звернення до суду із заявою про роз'яснення порядку виконання рішення є правом, а не обов'язком відповідача. Тому твердження позивача в даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки державний виконавець не зобов'язаний був звертатись за роз'ясненням рішення суду, якщо йому зрозуміло порядок його виконання. Тим більше, що у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа від 09.04.09р. здійснювалось виконання рішення стосовно зобов'язання Козятинської ОДПІ змінити напрямок відшкодування податку на додану вартість по заявленим ВАТ “Вінніфрут”деклараціям та направити до ГУДКУ у Вінницькій області висновок по відшкодуванню податку на додану вартість для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування сум бюджетної заборгованості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням зазначених критеріїв, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
В силу частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому частина 2 статті 71 Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, враховуючи, що позов підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, а тому підлягає задоволеню.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки квитанцією № 7 від 27.07.2009 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, а тому сума в розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь останнього.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 липня 2009 року, винесену заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 2-а-6548/08.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут”, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 30807701 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.08.09
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
Постанова набрала законної сили 18.08.2009 року