Справа №2-а-3912/08
01 грудня 2008 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді - Кашпур О.В.
при секретарі - Косолаповій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "АНТ-СК" до Державної податкової інспекції у М. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -
15.10.2008 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у М. Чернігові і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003642320/0 від 21.08.2008 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує акти придбання платником податку товарів (робіт, послуг).Форми діючого законодавства також передбачають, що платник податків зобов'язаний надати податкову накладну, яка має містити відповідні реквізити (п. п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 «Про ПДВ»), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Всі ці норми було дотримано ПП ВКФ «АНТ-СК».Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» вказує, що сума податку, що підлягає перерахуванню бюджету або відшкодуванню визначається як різниця між сумою податковою, зобов'язанням звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту також звітного податкового періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про наведення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До
декларації додають розрахунок суми бюджетного відшкодування. Всі ці вимоги також було дотримано ПП ВКФ «АНТ-СК».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача не визнав позовні вимоги, пояснив, що ДПІ у М. Чернігові не підтвердила суму бюджетного відшкодування ПП „ВКФ „АНТ-СК" за лютий 2008 року в сумі 4500 грн., тому що позивач до складу податкового кредиту відніс суму орендної плати за приміщення, що не використовувались у господарській діяльності, чим завищено загальну суму податкового кредиту. Крім того, ДПІ отримано додаткові докази невикористання у власній господарській діяльності нежитлових приміщень за договором суборенди № 18-08/А від 01.03.2007р.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:
Встановлено, що ДПІ у М. Чернігові проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки ПП „ВКФ „АНТ-СК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року, про що було складено акти від 30.05.08р., 24.07.2008р. та від 28.07.2008р.
За результатами перевірки на підставі акта перевірки № 413/23/22821370 від 23.05.2008р., яким було встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп.5.11, 5.13, п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р.№ 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання", ДПІ у м. Чернігові 21.08.2008р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003642320/0, яким ПП „ВКФ „АНТ-СК" зменшено суму бюджетного відшкодування на 4500 грн..
Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою
подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 7.7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення,
яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів
(послуг) у попередніх податкових.
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування
включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
01.03.07р. між ТОВ «РА - ТЕЛ» та ПП ВКФ «АНТ-СК» укладено договір № 18-06/А суборенди офісних, виробничих та складських приміщень.
Даний договір було укладено на строк з 01.03.07р. по 28.02.09р., при цьому було зазначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Однак відповідно до п.7.4 договору сторони дійшли висновку про його розірвання (угода про розірвання від 28.12.07р.).
29.05.07р. ТОВ «РА - ТЕЛ» видало податкову накладну ПП ВКФ «АНТ-СК» на 948000, 00 грн. передоплата за оренду приміщення за березень -серпень 2007 р.29.05.07р. ПП ВКФ «АНТ-СК» згідно платіжного доручення №02 сплатило 948 000, 00 грн. ТОВ «РА - ТЕЛ» за оренду приміщення згідно договору № 18-06/А.
В вересні 2007р. згідно рахунку № СФ - 168/07 від 18.09.07р.ПП ВКФ «АНТ-СК» сплачено ТОВ «РА -ТЕЛ» 253 000, 00 грн. за оренду приміщення згідно договору № 18-06/А. В жовтні 2007 р. згідно рахунку СФ - 168/07 від 18.09.07р. 21236 грн., в грудні 2007р. згідно рахунку СФ - 270/07 та СФ - З від 07.12.07р. та 24.12.07р. 152 779, 50 грн. та 152 779, 50 грн. Відповідно ТОВ «РА - ТЕЛ» було видано ПП ВКФ «АНТ-СК» податкові накладні від 28.09.07р. № 191, № 221 від 31.10.07р., №270 від 24.12.07р. та №261 від 07.12.07р. Це також підтверджується атами здачі - прийняття робіт (надання послуг), та видатковими касовими ордерами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем було дотримано всіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003742320/0 від 27.08.2008 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 160-163 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.08.2008 року № 0003642320/0.
Стягнути з Державного бюджету України 3 грн.40 коп судових витрат на користь Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «АНТ-СК».
постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,
постанова набирає законної сили після закінчення цього
строку. У разі подання апеляційної скарги
постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 08.12.2008р.