18 червня 2015 рокусправа № 804/6851/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника відповідача: Никитенка Євгена Вікторовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні на другу групу єдиного податку. Зобов'язано податковий орган повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_2 щодо переведення її на другу групу єдиного податку.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що п. 291.4 не передбачає обов'язок платника податків відповідати вказаним у ньому вимогам протягом минулого року, а у сукупності з пунктом 298.2.3 ПК, такий обов'язок розповсюджується тільки для платників, які застосовували загальну систему оподаткування у минулому році.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що в результаті розгляду заяви, наданої ФОП ОСОБА_2 визначено, що обсяг доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування дорівнює 2 555 041,21 грн. таким чином, податковим органом прийнято рішення про відмову в зміні ставки єдиного податку з групи 3 на групу 2 або зі ставки 5% на ставку 20 % з 01 квітня 2014 року.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з заявою від 13.03.2014 року про зміну групи єдиного податку з 3 групи на 2 групу. Відповідач прийняв рішення, яким не дозволив позивачу перейти на 2 групу ЄП. Факт відмови засвідчено листом відповідача від 14.03.14 р. № 5966/04-62-1701/53. В якості підстави для відмови відповідач вказав: перевищення обсягу доходу позивачем у 2013 р.; визначено, що обсяг доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування дорівнює 2 555 041, 21 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
Стаття 291 ПКУ визначає, що в главі 1 (Розділу ХІV Податкового Кодексу України) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
В силу п.291.2. ст. 291 ПКУ, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
В порядку п. 291.3. ст. 291 ПКУ, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпункт 298.1.5 ПКУ, передбачає, що за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої - шостої груп, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої - шостої груп, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
Отже, за умови дотримання вимог для обраної платником єдиного податку відповідної групи, платник єдиного податку може обрати іншу групу, подавши заяву за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. Інших умов для обрання відповідної групи Податковим кодексом не встановлено.
Згідно з пунктом 291.4 ст. 291 ПКУ суб'єкти господарювання поділяються на відповідні групи (на час звернення позивача з заявою до податкового органу, Податковим кодексом визначено шість груп платників єдиного податку).
Абзацом 2 та 3 п. 291.4 ПКУ передбачені вимоги до 2-ї та 3-ї групи платників єдиного податку.
Зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;
Згідно матеріалів справи, протягом 2013 р. позивач відповідав вимогам встановленим для обраної ним групи, зокрема, не перевищував дохід, а отже позивач має право перебувати як на спрощеній системі оподаткування, так і обрати іншу групу єдиного податку.
Податковим законодавством не встановлені вимоги, щодо кількості працюючих та обсягу доходу для переходу на іншу групу єдиного податку.
Пунктом 298.1.4 ПК передбачено, що суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Тобто вимоги, щодо відповідності показників у минулому році вимогам п. 291.4 ПК розповсюджуються тільки на платників інших податків, які вирішили перейти на спрощену систему оподаткування, та не розповсюджується платників єдиного податку які вирішили змінити групу.
Що стосується самого п. 291.4 ст. 291 ПК, то цей пункт передбачає, що платник податків який перебуває на відповідній групі єдиного податку не повинен порушувати протягом року обмеження, передбачені для обраної ним групи.
Якщо протягом року було перевищення обсягу доходу для певної групи, статтею 293 ПКУ передбачено застосування підвищеної ставки оподаткування, у разі перевищення доходу платник єдиного податку повинен або перейти до вищої групи або, відповідно до 298.2.3 ПК України, перейти на загальну систему оподаткування; у разі отримання доходу від заборонених видів діяльності для платників єдиного податку передбачена підвищена ставка та відмова від статусу платника єдиного податку, і у випадку збільшення середньо річної кількості робітників передбачена відмова від єдиного податку.
Тобто, сам пункт 291.4 ст. 291 ПКУ не передбачає обов'язок платника податків відповідати вказаним у ньому вимогам протягом минулого року, а у сукупності з пунктом 298.2.3 ПКУ, такий обов'язок розповсюджується тільки для платників, які застосовували загальну систему оподаткування у минулому році.
Враховуючи принцип "презумпції правомірності рішень платника податку", передбачений пп. 4.1.4 ПК, відповідно до якого: діє презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що право на перехід на іншу групу платником єдиного податку не обмежується ніякими вимогами, крім вимоги не порушувати правил перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених для групи на якій він перебуває. У випадку коли платник єдиного податку перейшов на іншу групу єдиного податку, проте не відповідає їй, до нього застосовуються негативні наслідки передбачені ПКУ, зокрема ст. 293 та п. 298.2.3 ПК України.
З наведеного слідує, що доводи податкового органу з приводу відмови у переведенні з одної групи єдиного податку на іншу є безпідставним.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна