"23" червня 2015 р.Справа № 923/78/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Головея В.М.,
Суддів: Діброви Г.І., Шевченко В.В.,
(Склад судової колегії сформований на підставі розпорядження №192 від 17.06.2015 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2015)
при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Собчук О.В. (за довіреністю),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона»
на рішення господарського суду Херсонської області від 07.04.2015
по справі № 923/78/15
за позовом Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона»
до Приватного підприємства «Жилсервісс»
про визнання договорів укладеними
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 23.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В січні 2015 року Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (далі - Управління, позивача) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства «Жилсервісс» (далі - Підприємство, відповідача) про визнання укладеними Договору про надання послуг з центрального постачання холодної води і водовідведення №9199 і Договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності б/н від 10.12.2014 між Управлінням та Підприємством у запропонованій позивачем редакції згідно направлених проектів Договору. Позов мотивований тим, що позивач вручив відповідачу по два примірника кожного з вищевказаних договорів для підписання, однак відповідач повернув Управлінню підписаними по одному примірнику з протоколами розбіжностей. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач також посилається на Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року за № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627 (зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 року № 131 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2012 року № 557/20870).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 позов Управління задоволено частково, визнано укладеним договір б/н про розмежування зон експлуатаційної відповідальності від 10.12.2014 з врахуванням пунктів 2.1., 2.2., 2.3. в редакції відповідача та пунктів 3.1.4, 3.1.5., 3.1.9., 3.1.10., 3.1.11., 3.2.12 в редакції позивача. Відмовлено у визнанні укладеним договору про надання послуг з центрального постачання холодної води і водовідведення №9199 від 10.12.2014, Стягнуто з відповідача на користь позивача 609,00 грн. судового збору.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання укладеним договору №9199 від 10.12.2014 господарський суд зазначив, що між сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови як предмет договору, що суперечить ст. 180 ГК України, задовольняючи позов в частині визнання укладеним договору б/н від 10.12.2014 господарський суд врахував, що на обслуговуванні відповідача знаходяться об'єкти житлового фонду, а отже укладання вищевказаного договору для сторін є обов'язковим.
Не погоджуючись з рішення місцевого суду, Управління звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у визнанні укладеним договору про надання послуг з центрального постачання холодної води і водовідведення №9199 від 10.12.2014 скасувати та в цій частині прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Управління.
Апелянт вважає, що рішення необґрунтоване та безпідставне, прийняте без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи всіх обставин, що мають значення для справи та з порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Представник відповідача в судове засідання 23.06.2013 не з'явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 22.05.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.05.2015 у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2015 надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 року № 131 та № 541 від 24.10.2012 року) (далі - Правила), що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги», останній належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 4, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Отже, діючим законодавством України передбачено обов'язкове укладення договору у сфері водопостачання та водовідведення, який в свою чергу повинен відповідати вимогам Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилам.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 627, ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, Підприємство є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення які надає Управління.
04.10.2014 Відповідач звернувся до позивача листом за №05-19 з пропозицією про укладення договору про надання послуг з 01.10.2014 (а.с. 108).
Загальний порядок укладення договорів визначено статтею 181 ГК України, відповідно до якої за наявності заперечень щодо окремих пунктів запропонованого договору, сторона, яка одержала проект договору, складає проект розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в двадцятиденний строк надсилає два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
29.12.2014 відповідач листами відповідач повернув позивачу підписані примірники договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 9199 від 10.12.2014 року та про розмежування зон експлуатаційної відповідальності б/н від 10.12.2014 року з протоколами розбіжностей (а.с. 27-28).
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору відповідно до ч.5 ст. 181 ГК України зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, які залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду.
Листом від 15.01.2015 за №09-14 відповідач повідомив позивача про не укладення договору оренди на адміністративну будівлю за адресою м. Херсон, по вул. Патона 4а, що унеможливлює надання позивачем послуг за зазначеною адресою, в зв'язку з чим просив договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 9199 від 10.12.2014 року вважати неукладеним. Лист позивачем отримано 16.01.2015 року, про що свідчить помітка на копії листа, наданого в матеріали справи (а.с. 55).
Приймаючи до уваги відмову від укладення договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 9199 від 10.12.2014 року, що зумовлено відсутністю правових підстав для користування відповідачем будівлею за адресою: м. Херсон, вул. Патона 4-а, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що сторонами не досягнуто згоди щодо предмету договору, яким передбачалось надання послуг з водопостачання, зокрема, за адміністративною будівлею по вул. Патона 4-а.
Також, відповідачем надані докази укладення договору та надання послуг позивачем за цією адресою іншій особі, а саме ПП «Жилсервісс» (а.с. 90-109), що позивачем не заперечується та підтверджується копіями нарядів на зняття показів приладу обліку водопостачання (а.с. 109-110).
Оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови як предмет договору, що виключає визнання його укладеним, господарський суд підставно відмови Управлінню в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 9199 від 10.12.2014 року, з даним висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідно до положень частини 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.07.2009 №376 «Про визначення виконавця комунальних послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення в м. Херсоні та делегування окремих функцій житловим та відомчим підприємствам усіх форм власності, ОСББ, ЖБК, що здійснюють утримання житлових будинків і споруд та при будинкових територій, затвердження положення про розмежування зон експлуатаційної відповідальності та типового договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності» затверджено Положення про розмежування зон експлуатаційної відповідальності та типовий договір про розмежування зон експлуатаційної відповідальності, зобов'язано позивача в місячний термін укласти договори про розмежування зон експлуатаційної відповідальності з житловими та відомчими підприємствами усіх форм власності, ОСББ, ЖБК, що здійснюють утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до статуту та довідки Управління статистики у Херсонській області відповідач ПП «Жилсервісс» здійснює, зокрема, комплексне обслуговування об'єктів, інші види діяльності з прибирання (збирання та знищення відходів, прибирання сміття) та враховуючи, що на обслуговуванні відповідача знаходяться об'єкти житлового фонду (а.с. 30-31), судова колегія вважає, що укладення договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності є обов'язковим для сторін.
Розглянувши договір про розмежування зон експлуатаційної відповідальності б/н від 10.12.2014 року та протокол розбіжностей до Договору, судова колегія погоджується з господарським судом, що пункти 2.1., 2.2., 2.3. договору необхідно викласти в редакції відповідача, оскільки ці пункти, регулюють межу і зону експлуатаційної відповідальності відповідача по житловому фонду, який ним обслуговується. Докази правових підстав для користування відповідачем будівлею за адресою: м. Херсон, вул. Патона 4-а відсутні, отже зазначені пункти в редакції позивача господарським судом правомірно не прийняті.
Також, господарський суд підставно прийняв пункти 3.1.4., 3.1.5., 3.1.9., 3.1.10., п.3.1.11., 3.2.12. в редакції позивача, оскільки всі перераховані пункти відповідають Типовому Договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 376 від 21.07.2009 року.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності б/н від 10.12.2014 року, вирішивши розбіжності між сторонами частково на користь кожної з них, з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.
З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано частково задовольнив позов Управління.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Головей В.М.
Судді Діброва Г.І.
Шевченко В.В.