23.06.2015 року Справа № 904/2970/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Науменко І.М., Бахмат Р.М.
секретар судового засідання Назаренко С.Г.
представники сторін:
від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 р. у справі
за позовом сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ",
м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "СЯЙВО",
м. Дніпропетровськ
про тлумачення змісту правочину
Сільськогосподарське приватне підприємство "Чумаки" звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" з вимогою про тлумачення змісту пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 170301 від 17.03.2014 р., укладеного між сторонами в частині визначення ціни товару в гривнях та застосування курсу торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року ( суддя Петренко І. В.) у справі № 904/2970/15 в задоволенні позовних вимоги відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а сторони фактично виконували умови укладеного між собою договору. Спір виник лише після звернення Відповідача до господарського суду з позовною заявою в якій останній посилається на неналежне виконання Позивачем своїх грошових зобов'язань з оплати товару. Правильність позиції Відповідача щодо розрахунку заборгованості дійсно, як вказує відповідач, є предметом розгляду справи № 904/9804/14 і не потребує окремого провадження.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Сільськогосподарське приватне підприємство "Чумаки" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 р. по справі № 904/2970/15 і прийняти нове рішення, яким позов Сільськогосподарського приватного підприємства «Чумаки» задовольнити та здійснити тлумачення змісту умов пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 170301 від 17.03.2014 p., укладеного між Сільськогосподарським приватним підприємством «Чумаки» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сяйво» в частині
визначення ціни товару в гривнях та застосування курсу торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
На обґрунтування своєї апеляційної скарги, Позивач посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та підтверджується наступним. Так, під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області спору між сторонами по справі № 904/9804/14 про стягнення заборгованості за Договором, ТОВ «Сяйво» вказувало, що СПП «Чумаки» мало сплатити за поставлений товар суму у гривнях, що становить еквівалент 177 197,22 доларів США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату здійснення кожної оплати. При цьому, ТОВ «Сяйво» використовувало середньообліковий курс торгів на Міжбанку на день оплати. СПП «Чумаки» навпаки зазначало, що оплата згідно пунктів 2.1.2, 2.1.3 Договору повинна здійснюватися у сумі в гривнях, яка зазначається в цих пунктах Договору, а еквівалент цієї суми у доларах США до уваги братися не повинен. Також незрозумілість терміну «курс торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати» не дозволяло однозначно встановити волевиявлення сторін щодо визначення вартості товару. Таким чином, курс на Міжбанківській валютній біржі протягом дня має різні значення. У зв'язку з цим, формулювання у пунктах 2.1.2, 2.1.3 Договору «за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати» детально не конкретизоване - це середній курс, максимальний або мінімальний курс на дату оплати, чи курс на конкретний час платежу?
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 904/2970/15 колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів : Євстигнеєва О.С., Науменко І.М. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, який було призначено на 23.06.2015 р.
Розпорядженням секретаря судової палати від 22.06.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. члена постійної діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. № 1, у відрядженні, та у зв'язку з виходом на роботу судді Бахмат Р.М. - члена постійної діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. № 1, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач ), суддів Науменко І.М., Бамат Р.М.
В судове засідання представники сторін не з'явилися. Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, від сторін до суду не надходило.
Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.
Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що сторони не скористалися своїм правом на участь в судових засіданнях, судова колегія розглядає апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними в справі матеріалами.
У судовому засіданні 23.06.2015 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як встановлено матеріалами справи, 17.03.2014 р. між сільськогосподарським приватним підприємством "Чумаки" ( Покупець ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сяйво" ( Продавець ) укладено Договір № 170301 ( далі по тексту - договір ), відповідно до пункту 1.1 умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити посівний матеріал.
Розділ 2 договору регламентує порядок розрахунку сторін.
Так, відповідно до пункт 2.1 договору оплата за товар здійснюється Покупцем у національній валюті України ( в гривнях ) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на наступних умовах:
Ціна товару виражена в національній валюті України і має грошовий еквівалент в доларах США ( пункт 2.1.1. договору ).
Відповідно до пункту 2.1.2. договору Покупець у термін до 18.03.2014 р. здійснює передплату в сумі 1 040 085,00 грн. без ПДВ, еквівалентній 108 342,19 доларів США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
Остаточна оплата товару здійснюється в строк до 15.10.2014 р. згідно наступного графіку: грошові кошти в сумі 1 040 085,00грн. без ПДВ, еквівалентній 108 342,19 доларам США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати - у термін до 15.10.2014 р. ( пункт 2.1.3. договору ).
Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця ( пункт 2.1.4. договору).
Позивач стверджує, що в процесі виконання договору між сторонами виник спір щодо змісту угоди в частині умов оплати: пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 170301 від 17.03.2014 p., а саме різного тлумачення з Відповідачем вказаних умов.
Згідно статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Факт здійснення сторонами дій направлених на виконання умов договору № 170301 від 17.03.2014 p. встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 р. у справі № 904/9804/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" до сільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки" про стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору № 170301 від 17.03.2014 p., укладеного між сторонами. Вказаним рішення суд стягнув з сільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" - 630 322,74 грн., врахувавши умови викладені в пунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 170301 від 17.03.2014 p. та надавши їм відповідну оцінку.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржуване рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що тлумачення змісту договору може стати предметом судового розгляду лише за наявності відповідного спору між сторонами цього договору, тобто за умови наявності різних оцінок змісту його умов.
З матеріалів справи вбачається, що договір № 170301 від 17.03.2014 p. виконується сторонами, що спростовує факт наявності спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з"ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 р. у справі № 904/2970/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 24.06.2015 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Науменко
Суддя Р.М. Бахмат