Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2015 р.Справа № 922/276/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", м. Луганськ
до 1. Parima Limited, Кіпр , 2. Спільного закритого акціонерного товариства "Могилёвский вагоностроительный завод", Республіка Білорусь, м. Могилёв
про стягнення коштів
за участю :
Представник позивача - не з"явився;
Представник 1-го відповідача - Сердюкова І.В. довіреність б/н від 27.11.2014 року;
Представник 2-го відповідача - не з"явився;
Позивач - Приватне акціонерне товариство "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Parima Limited про стягнення 142 631 000, 00 рос. руб. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов"язків за Договором уступки права вимоги та заміни боржника від 25.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/276/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 лютого 2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спільне закрите акціонерне товариство "Могилевский вагоностроительный завод"; встановлено термін розгляду справи до 13.07.2015 року, що становить шість місяців з дати надходження позовної заяви до господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 19.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 21 квітня 2015 року.
Ухвалою суду від 21.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 19 травня 2015 року.
Ухвалою суду від 19.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 09 червня 2015 року.
Через канцелярію суду 09.06.2015 року від позивача надійшла заява (вх.№23499) в якій останній просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача СЗАТ "Могилевский вагоностроительный завод" та стягнути з 2-го відповідача заборгованість в розмірі 142 631 000, 00 рос. руб. та нустойку в розмірі 1 454 364,00 рос. руб..
Ухвалою суду від 09.06.2015 року Спільне закрите акціонерне товариство "Могилевский вагоностроительный завод" було залучено до участі у справі в якості другого відповідача, заяву позивача в частині збільшення позовних вимог задоволено судом та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи було відкладено на 18 червня 2015 року. Цією ж ухвалою провадження у справі №922/276/15 було зупинено, у зв'язку із зверненням до компетентного органу Республіки Білорусь з судовим дорученням про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що справу №922/276/15 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2015 року, Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2015 року провадження у справі було поновлено.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, однак, через канцелярію суду 18.06.2015 року позивач надав клопотання (вх.№24980) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду, зокрема, докази направлення на адресу 2-го відповідача копії ухвали суду про відкладення розгляду справи №922/276/15 з перекладом та докази її отримання 2-м відповідачем.
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Крім того, 18 червня 2015 року позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№24979) в якій просив суд стягнути зі Спільного закритого акціонерного товариства "Могильовський вагонобудівний завод" на користь позивача суму заборгованості в розмірі 142 631 000 рос. рос. рублів 00 коп., 14 263 100 рос. рублів 00 коп. пені, 6 627 746 рос. руб. 62 коп. - 3 % річних, а разом 163 521 846 рос. рублів 62 коп., а також стягнути зі Спільного закритого акціонерного товариства "Могильовський вагонобудівний завод" 1 793 292 грн. 00 коп. збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань.
Розглянувши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд, враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог, прийняв вказану заяву та продовжив розгляд справи з її урахуванням.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданіі 18.06.2015 року проти позову не заперечував, просить суд задовольнити позовні вимоги ПАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" до Відповідача 2 в повному обсязі.
Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 1-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
13 січня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" (Позивач) та Спільним закритим акціонерним товариством "Могилевский вагоностроительный завод" (Відповідач 2) було укладено Контракт №13-01-33, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується продати, а Відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, надалі іменовану «Товар», в асортименті та кількості, зазначених у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов"язання за Контрактом №13-01-33 від 13 січня 2013 року, а саме:
- відповідно до специфікації № 13 від 24.06.2013 року, Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу 1018 колісних пар загальною вартістю 99 255 000,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 15 від 26 червня 2013 року Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу пружини внутрішні (креслення 1750.30.004) та пружини зовнішні (креслення 1750.30.002): 7008 пружин внутрішніх і 7008 пружин зовнішніх, загальною вартістю 8724 960,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 16 від 21.08.2013 року Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу поглинаючий апарат ПМКП-110 рис. ПМКП-110.00.00.000СБ в кількості 400 штук, загальною вартістю 8 960 000,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 17 від 11.09.2013 року Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу пружини внутрішні (креслення 1750.30.004) та пружини зовнішні (креслення 1750.30.002), всього було поставлено 13 824 пружини внутрішніх і 13 824 пружини зовнішніх на загальну суму 16 588 800,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 18 від 11.09.2013 року, Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу колісні пари нового формування типу РУ1Ш-957-Г з буксовими вузлом ГОСТ 4835-2006, всього поставлено 168 колісних пар на суму 16128 000,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 19 від 18.11.2013 року Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу поглинаючі апарати ПМКП-110 рис. ПМКП-110.00.00.000СБ, всього поставлено 550 поглинаючих апаратів, на суму 11 990 000,00 рос. рублів.
- відповідно до специфікації № 20 від 02.12.2013 року Позивачем було поставлено 2-му Відповідачу пятник рис. ААБЕ.3.1.202 ОСТ 24.052.05-90, що підтверджується товаротранспортною накладною № 078689 від 31.01.2014 року. Всього було поставлено 220 п'ятників на загальну суму 1 155 000,00 рос. рублів.
Однак, Відповідач 2 зобов'язання за Контрактом №13-01-33 від 13 січня 2013 року виконував не належним чином та оплатив прийняту продукцію лише частково і з порушенням строків оплати. Таким чином на момент звернення позивача до суду із позовом, заборгованість Спільного закритого акціонерного товариства "Могилёвский вагоностроительный завод" за зазначеним контрактом становить 128 077 400,00 рос. рублів.
Крім того, 23 січня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" (Позивач) та Спільним закритим акціонерним товариством "Могилевский вагоностроительный завод" (Відповідач 2) було укладено Договір № Т23-2014, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується поставити, а Відповідач 2 прийняти та оплатити товар, повне найменування, ціна за одиницю, кількість, визначаються і узгоджуються сторонами в кожній окремій специфікації, підписаної обома сторонами протягом терміну дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов"язання за Договором від 23.01.2014 року № Т23-2014 та відповідно до специфікації № 1 від 23.01.2014 року поставив на адресу 2-го Відповідача пружини внутрішні (креслення 1750,30,004) і пружини зовнішні (креслення 1750.30.002), всього 1760 пружин внутрішніх і 1760 пружин зовнішніх, на суму 14 553 600,00 рос. рублів.
Відповідно до умов вказаної специфікації оплата за Товар здійснюється покупцем шляхом банківського перерахування грошових коштів на один вказаних рахунків продавця по факту поставки Товару протягом 15 календарних днів з момента отримання Товару (арк.с.140).
Однак, Відповідач 2 зобов'язання за Договором № Т23-2014 від 23.01.2014 року не виконав, прийняту продукцію не оплатив. Таким чином на момент звернення позивача до суду із позовом, заборгованість Спільного закритого акціонерного товариства "Могилёвский вагоностроительный завод" за зазначеним договором становить 14 553 600,00 рос. рублів.
На підставі Договору уступки права вимоги і заміни боржника від 25.11.2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" (Позивач / Первісний кредитор) та Parima Limited (Відповідач 1; новий кредитор / новий боржник) первісний кредитор уступає, а 1-й відповідач приймає право вимоги заборгованості до позивача на суму 142 631 000 (сто сорок два мільйони шістсот тридцять одна тисяча) російських рублів 00 коп. , що випливає з виконання Контракту №13-01-33 від 13 січня 2013 року та Договору № Т23-01- 2014 від 23 січня 2014 року, укладених між Первісним кредитором та Первісним боржником (п. 1.3 Договору).
Згідно з умовами Додаткової угоди від 09.01.2015 року до Договору уступки права вимоги від 25.11.2014 року, 1-й відповідач - Parima Limited повинен виконати зобов'язання по оплаті боргу в термін до 25.04.2015 року, якщо в термін до 25.04.2015 року 1-й відповідач не оплатить борг будь-яким з можливих законних способів, прийнятих сторонами, обов'язок по оплаті боргу Первісному кредитору переходить до Спільного закритого акціонерного товариства "Могилёвский вагоностроительный завод".
Враховуючи, що станом на момент розгляду справи 1-м відповідачем не виконані свої зобов'язання за Договором уступки права вимоги і заміни боржника, сума заборгованості не оплачена, у Позивача відсутні правові підстави вимагати зазначену суму з 1-го відповідача по справі, оскільки з 25.04.2015 року зобов'язання з виплати суми заборгованості за поставлену продукцію за Договором № Т23-01- 2014 від 23 січня 2014 року і Договору № Т23-01-2014 від 23 січня 2014 року переходить до СЗАТ "Могилёвский вагоностроительный завод". Відповідно, позовні вимоги ПАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" звернені до нього.
Спільне закрите акціонерне товариство "Могилёвский вагоностроительный завод" 142 631 000,00 рос. рублів. основної заборгованості за отриманий ним товар також не сплатило та не надало суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, що є причиною виникнення спору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
В силу ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до п. 9.1-9.2 Договору, всі спори та розбіжності, які можкть виникнути із даного контракту або у зв"язку із ним, вирішуються шляхом переговорів сторін. В разі, якщо сторони не дійшли згоди, спори підлягають вирішенню у Господарському суді по місцезнаходженню відповідача.
Оскільки сторони самостійно обрали право України, то господарський суд Харківської області згідно ст. 4 ГПК України застосовує національне законодавство України до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Судом встановлено, що Контракт №13-01-33 від 13 січня 2013 року та Договоір № Т23-01- 2014 від 23 січня 2014 року, укладені між сторонами по справі, за своєю природою є договорами купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Враховуючи, що вказана сума боргу 2-м відповідачем не оспорена, 2-й відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 142 631 000,00 рос. рублів., підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Згідно приписів п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
Станом на 13.01.2015 року згідно офіційного курсу гривні щодо російського рубля, який встановлений Національним банком України, 10 російських рублів еквівалентно 2,513 гривням. Відповідно, 142 631 000,00 руб. РФ. складає еквівалент в розмірі 35 848 875,54 грн. з урахуванням офіційного курсу гривні до російських рублів, встановленого НБУ на дату подачі позову - 13.01.2015 року.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 3% річних, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення з СЗАТ "Могилёвский вагоностроительный завод" 3% річних в сумі 1 665 817,84 грн. - , обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 584 887.55 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.2. Контракту № 13-01-33 від 13.01.2013 року, У разі недодержання сторонами умов, обумовлених у Контракті та додатках до цього Контракту, винна сторона виплачує потерпілої пеню в розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов'язання за кожен календарний день прострочення, але не більше 10% від суми невиконаного зобов'язання.
Крім того, відповідно до п. 7.1. договору № Т23-01-2014 від 23.01.2014 року, у разі порушення сторонами, прийнятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує потерпілій пеню в розмірі 0,1% суми невиконаного зобов'язання, за кожен день неналежного виконання зобов'язань, але не більше 10% даної суми.
Розрахунок пені було перевірено судом та встановлено, що його розмір відповідає вимогам чинного законодавства. Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо несвоєчасного виконання 2-м відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманої продукції дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 584 887,55 грн.
Частиною 4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків та причинний зв"язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором стороною, втрата або пошкодження його майна, а також неотриманні нею доходу, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Враховуючи, що відповідачами не було своєчасно виконано свої зобов'язання по сплаті грошових коштів, у позивача з обороту грошових коштів були вилучені кошти. Відтак, Приватне акціонерне товариство "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" змушене було залучати грошові кошти для поповнення оборотних коштів.
Відповідно до умов Договору про надання овердрафтної лінії № 550-7 / 1/0006 від 26 травня 2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" (Позивач) та ПАТ «Укрсоцбанк», Позивачем було сплачено відсотки за користування грошовими коштами ПАТ «Укрсоцбанк», якими були поповнені оборотні кошти позивача, оскільки Відповідач 2 незаконно вилучив їх з обігу ПРИВАТНОГО АТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ». Розмір відсотків становить 1 793 292,00 грн.. В контексті наведеного вбачається, сума відсотків є збитком позивача, оскільки обов'язку сплачувати їх ПАТ «Укрсоцбанк» не виникло, якби 2-м відповідачем були своєчасно виконані свої зобов"язання, а відтак, зазначена сума підлягає стягненню з СЗАТ "Могилёвский вагоностроительный завод".
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. на 2-го відповідача.
Керуючись ст.ст., ст.ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 655 ЦК України, ст. 4, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 44, 49, 65, 82-85, 124 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Спільного закритого акціонерного товариства "Могильовський вагонобудівний завод" (212601, Республіка Білорусь, м. Могилев, Витебский пр-т, б. 5, кім. 703, обліковий номер платника 790272543, мовою оригіналу: Совместное закрытое акционерное общество «Могилёвский вагоностроительный завод»)) на користь Приватного акціонерного товариства «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО» (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, корп. 14, код ЄДРПОУ 13392898) суму заборгованості в розмірі 142 631 000, 00 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті становить 35 848 875,54 грн., 3% річних в розмірі 1 665 817,84 грн., пеню в розмірі 3 584 887,55 грн. та збитки в розмірі 1 793 292,00 грн.
Стягнути з Спільного закритого акціонерного товариства "Могильовський вагонобудівний завод" (212601, Республіка Білорусь, м. Могилев, Витебский пр-т, б. 5, кім. 703, обліковий номер платника 790272543, мовою оригіналу: Совместное закрытое акционерное общество «Могилёвский вагоностроительный завод»)) на користь Приватного акціонерного товариства «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО» (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, корп. 14, код ЄДРПОУ 13392898) суму сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 гривень.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.06.2015 р.
Суддя Т.С. Денисюк