Справа № 183/757/15
№ 2/183/1319/15
13 травня 2015 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
секретаря Тен І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 31.03.2015 року просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 1,00 грн., з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 49 500,00 грн., 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 325,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 239,33 грн., суму пені (неустойки) у розмірі 4 678,77 грн., а всього 58 743,58 грн., а також з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» судові витрати у розмірі 587,44 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 20.08.2014 року, близько 14:25 год., у м. Новомосковську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності. Згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.
Внаслідок вказаної ДТП з вини ОСОБА_2 автомобілю «Фольцваген» д/н НОМЕР_2, завдано механічних ушкоджень. Вартість збитків становить 83 389,97 грн.
Позивач 09.10.2014 року надав страховику заяву про виплату страхового відшкодування, а також всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Граничний строк прийняття рішення та виплати страхового відшкодування був 09.01.2015 року.
Втім, відповідачем до теперішнього часу страхове відшкодування не виплачене, у зв'язку з чим, термін прострочки виконання зобов'язань з боку відповідача на цей день складає 80 днів, а отже розмір пені за період з 09.01.2015 року по 31.03.2015 року становить 4 678,77 грн.
Окрім цього, позивачем нараховані 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний період у розмірі 325,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 239,33 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.
Представник відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника страхової компанії. Також, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» надало суду письмові заперечення на позовну заяву. Так, відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не погоджується з сумою втрати товарної вартості у розмірі 3 948,19 грн. і вважає, що страхова компанія не зобов'язана її відшкодовувати, оскільки у відповідності до п. 32.7 ст. 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, яка пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу. Згідно абз.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту, а тому, відповідач не повинен відшкодовувати суму франшизи у розмірі 500,00 грн. Також, відповідач вважає безпідставними й вимоги про стягнення процентів за період прострочення суми заборгованості, адже це суперечить положеннями ст.625 ЦК України.
Крім того, відповідач заперечує проти вимог стягнення інфляційних витрат, пені та подвійної ставки НБУ, адже згідно положенням ст. 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Також, не обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу з ПрАТ «УТСК», які є значно завищеними.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.08.2014 року, близько 14:25 год., у м. Новомосковську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням відповідач ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності. А згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України. Тобто, винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с.6).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 є встановленим та не потребує додаткового доказування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована страховою компанією «Українська транспортна страхова компанія», що стверджується полісом АІ/2989562 від 06.07.2014 року (франшиза 500,00 грн., ліміт відповідальності страховика за збиток заподіяний ману потерпілих 50 000,00 грн.) (а.с.5 на обороті).
Суду надано висновок № 0509/14/14 експертного дослідження по встановленню вартості матеріальної шкоди завданого власнику КТЗ, згідно якого вартість заподіяних збитків автомобілю НОМЕР_2 склала 83 389,97 грн. (а.с.8-20).
При цьому, вартість матеріальної шкоди без врахування товарної вартості складає 79 411,78 грн. (а.с.13).
Суду надано копію заяви ОСОБА_1 про отримання страхового відшкодування від 09.10.2014 року, згідно якої останній надав страховику - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування, а також всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (а.с.7).
Відповідно до приписів п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Доказів того, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування прийнято рішення чи виплачене страхове відшкодування суду не надано.
Матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля позивача з урахуванням товарної вартості складає 83 389,97 грн. (а.с.13 на обороті).
Збитками у контексті положень п.1 ч.2 ст.22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Визначений матеріальний збиток в розмірі 83 389,97 грн. перевищує встановлений полісом № АІ/2989562 страхової суми за шкоду, заподіяну майну (ліміт відповідальності), максимальний розмір якого встановлений в розмірі 50 000 грн.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено порядок визначення розміру страхової виплати, яка дорівнює розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу та передбачено, вартість яких саме витрат, пов'язаних із відновленням транспортного засобу включається до розміру страхової виплати.
Страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.
Абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. Відповідно до Полісу АІ/2989562 передбачено франшизу, яка дорівнює 500,00 грн.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (тобто відповідач), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки (відповідач ОСОБА_2.) має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
Тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 1,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (з урахуванням виплат, вчинених в ході судового розгляду) (а.с.49).
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 49 500,00 грн., суми пені (неустойки) у розмірі 4 678,77 грн., то вони також підлягають задоволенню, адже у відповідності до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Що стосується позовних вимог стягнення з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 325,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 239,33 грн., то в цій частині суд вважає за необхідне відмовити, оскільки положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК).
Також, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_4 надавав ОСОБА_2 правову допомогу під час складання позовної заяви, участі в судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2015 року тривалістю 7 хвилин, а тому на підставі ст.ст.79,88 ЦПК України, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені ним судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, які складаються з судового збору у розмірі 529,22 грн. (вимоги заявлено на суму 61 243,58 грн., задоволено на суму 55 178,77 грн., що становить 90,09 %).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4, матеріальний збиток у розмірі 1,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4, страхове відшкодування у розмірі 49 500,00 грн., суму пені (неустойки) у розмірі 4 678,77 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 529,22 грн., а всього суму 55 707 грн. 99 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Березюк