17 червня 2015 року Справа № 904/8751/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління"
на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 09.04.2015
у справі Господарського суду№ 904/8751/14 Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління"
доДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Філія "Покровський райавтодор" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
простягнення заборгованості
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача - третьої особи Галасун Г.І.; повідомлений, але не з'явився;
07.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 98 855,28 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі № 904/8751/14 (суддя Петренко І.В.) стягнуто з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" заборгованість у розмірі 98 855,28 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є. - головуючий суддя, судді Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.), скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі № 904/8751/14, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі № 904/8751/14, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі № 904/8751/14 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 98 855,28 грн. за договором поставки від 18.06.2010 № 1262, укладеним між Колективним підприємством "Альянс" та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", право вимоги за яким перейшло до позивача від КП "Альянс" за договором про відступлення права вимоги від 21.03.2012 № 21/03-17.
Підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині здійснення розрахунків за отриману продукцію, чим порушено ст. 193 ГК України, ст. ст. 525-527, 629 ЦК України.
Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Приписами ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача заборгованість у розмірі 98 855,28 грн., встановив, що 18.06.2010 між Колективним підприємством "Альянс" та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 1262, відповідно до якого постачальник - КП "Альянс", в порядку та на умовах цього договору, зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві (відповідачу), а покупець купити (прийняти та оплатити) наступну продукцію: фарба для розмітки автомобільних доріг АК-2С та склокульки.
Факт виконання Колективним підприємством "Альянс" своїх зобов'язань за договором, та отримання відповідачем товару від Колективного підприємства "Альянс" підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 2802 від 20.08.2010 та довіреністю № 944449 від 19.08.2010.
21.03.2012 між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (позивач) укладений договір про відступлення права вимоги № 21/03-17, відповідно до умов якого, Колективне підприємство "Альянс" (первісний кредитор) відступає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (новий кредитор) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, за договором поставки № 1262 від 18.06.2010, в тому числі, й право вимагати від боржника сплати грошових коштів.
Встановивши вищенаведені обставини, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача 98 855,28 грн.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для її здійснення.
При цьому місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось питання передання первісним кредитором новому кредитору документів на виконання положень ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України та умов договору про відступлення права вимоги від 21.03.2012 № 21/03-17 та додаткової угоди до нього.
Статтею 84 ГПК України передбачено, що у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").
Як вбачається із матеріалів справи, як позивач так і відповідач, в порядку ст. 33 ГПК України, на підтвердження обставин, на які вони посилаються надали до суду першої інстанції Акт спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську від 19.11.2012 (т. 1 а. с. 66-85), вирок Київського районного суду міста Сімферополя від 10.04.2013 (т. 1 а. с. 91), ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013 (т. 1 а. с. 94-102), постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2012 у справі № 0870/8750/12 (т. 1 а. с. 103-113), постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 0870/8012/12 (т. 1 а. с. 115-122).
Однак, рішення місцевого господарського суду не містить мотивів вирішення даних доводів та аргументів сторін, що суперечить положенням статті 84 ГПК України та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України.
В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач не довів факт поставки КП "Альянс" відповідачу товару (фарби та склокульок) і відповідно, факту переходу до позивача права вимоги за договором поставки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі оригіналів або копій первинних документів згідно із ч. 1 ст. 517 ЦК України від первісного кредитора новому кредитору саме на виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги, зокрема, відсутні акт приймання-передачі оригіналів або копій документів, супровідний лист щодо направлення оригіналів або копій документів на виконання зобов'язань по договору про відступлення права вимоги або інші докази; копія накладної № 2802 від 20.08.2010 на поставку товару від КП "Альянс" філії "Покровський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не містить посилання на договір поставки від 18.06.2010 № 1262; копії вказаних накладних оформлені з порушенням правил, встановлених п. 5.27 ДСТТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", оскільки позивачем не доведено, що вони були зняті з оригіналів первинних документів, а відтак не можуть бути належними доказами на підтвердження заявлених вимог.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду щодо недоведеності позивачем факту переходу права вимоги за договором поставки у зв'язку з відсутністю акта приймання-передачі оригіналів або копій документів, супровідного листа щодо направлення оригіналів або копій документів на виконання зобов'язань по договору про відступлення права вимоги або інших доказів, оскільки положення ст. 517 ЦК України не вимагають складання таких документів.
Крім того, суд апеляційної інстанції роблячи висновок про те, що копія накладної № 2802 від 20.08.2010 на поставку товару від КП "Альянс" філії "Покровський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не містить посилання на договір поставки від 18.06.2010 № 1262, відтак не можуть бути належним доказом виконання Колективним підприємством "Альянс" своїх зобов'язань за договором, та отримання відповідачем товару від Колективного підприємства "Альянс", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не дослідив наявність/відсутність між сторонами інших договірних відносин.
Не може колегія суддів суду касаційної інстанції також погодитися із висновком апеляційного господарського суду про те, що позивачем надано до справи копії накладної № 2802 від 20.08.2010 та довіреності № 944449 від 19.08.2010, які оформлені з порушенням правил, встановлених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів", у зв'язку із не доведенням позивачем, що вони були зняті з оригіналів первинних документів, оскільки як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а. с. 214-215), позивачем надано до матеріалів справи копії накладної № 2802 від 20.08.2010 та довіреності № 944449 від 19.08.2010, які завірені первісним кредитором КП "Альянс".
Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на обставини та факти, наведені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 804/5529/13-а (т. 1 а. с. 186-194).
Пунктом 7 частини 2 ст. 105 ГПК України передбачено, що у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Всупереч наведеним вимогам, суд апеляційної інстанції не навів доводів за якими він відхилив посилання позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 804/5529/13-а.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі № 904/8751/14.
Справу № 904/8751/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ