17 червня 2015 року Справа № 922/5848/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"
на рішення від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 26.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду 01.04.2015
у справі Господарського суду№ 922/5848/14 Харківської області
за позовомДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення коштів
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Сімейко А.І.;
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
16.12.2014 Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 79 060, 16 грн. за теплову енергію у вигляді гарячої води за періоди з 22.12.2011 по 05.04.2012, з 01.11.2012 по 03.04.2013, з 15.10.2013 по 06.04.2014, 3 % річних у розмірі 908, 63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 250, 36 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - т. 1 а. с. 225-226).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 у справі № 922/5848/14 (суддя Присяжнюк О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий суддя, судді Пелипенко Н.М., Терещенко О.І.), у позові відмовлено.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 922/5848/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить провадження у справі № 922/5848/14 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 22.12.2011 по 03.04.2013 припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем заборгованості за теплову енергію, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем відповідачу фактично послуги з опалення не надавалися, оскільки Актом обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 6 маг. "Автодом" від 09.11.2005 встановлено, що на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005 проведена реконструкція системи опалення та з 09.11.2005 приміщення переведено на автономний газовий котел; рішенням Господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у справі №913/1691/13 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 встановлено факт припинення дії договору № 295 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.12.2003 з 22.12.2011.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 916/3566/13).
Водночас, суди попередніх інстанцій зазначаючи як одну із підстав для відмови у позові те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у справі № 913/1691/13 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 встановлено факт припинення дії договору № 295 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.12.2003, не врахували те, що відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно із п. 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, передбачено, що про відключення будинків (окремих приміщень) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води складається Акт.
Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно з ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем відповідачу фактично послуги з опалення не надавалися, оскільки Актом обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 6 маг. "Автодом" від 09.11.2005 встановлено, що на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005 проведена реконструкція системи опалення та з 09.11.2005 приміщення переведено на автономний газовий котел.
Водночас, як у письмових поясненнях до позовної заяви (т. 1 а. с. 200-204), так і в апеляційній скарзі (т. 2 а. с. 4-10) позивач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що відповідач у передбаченому Правилами надання послуг з централізованого опалення порядку не здійснював відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не спростували та не відхилили наведених доводів позивача.
До того ж, суди попередніх інстанцій зазначаючи те, що після складення Акту обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 6 маг. "Автодом" від 09.11.2005 позивачем відповідачу фактично послуги з опалення не надавалися, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що в матеріалах справи наявні рішення судів якими стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію у вигляді гарячої води, яка виникла після 09.11.2005 (т. 1 а. с. 20-24, 115, 120).
Крім того, суд першої інстанції відхиляючи клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 922/5848/14 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 22.12.2011 по 03.04.2013 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України не навів правового обґрунтування його відхилення, що суперечить положенням статті 84 ГПК України та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України.
В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 922/5848/14.
Справу № 922/5848/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ