17 червня 2015 року Справа № 910/15706/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
ТОВ "Агромир 2005" - Сілівестренко Р.А.,
Державної реєстраційної служби України - не з'яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир 2005"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015
у справі № 910/15706/14 господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_4
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир 2005",
2) Державної реєстраційної служби України
про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир 2005" та Державної реєстраційної служби України про визнання недійсним рішення загальних зборів від 07.08.2008 та про зобов'язання Державну реєстраційну службу України скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Агромир 2005", здійснену на підставі вказаного рішення загальних зборів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Васильченко Т.В. - головуючий, судді Марченко О.В., Грєхова О.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав свого обов'язку щодо внесення в повному обсязі свого внеску до статутного капіталу протягом року після реєстрації товариства, чим перешкоджає досягненню цілей товариства. У зв'язку з цим, господарський суд дійшов висновку про правомірність виключення позивача з учасників товариства зборами учасників товариства від 07.08.2008, про проведення яких, позивач був належним чином, у передбаченому Статутом товариства порядку, повідомлений. Відмовляючи в позові до Державної реєстраційної служби України господарський суд зазначив про те, що позивач не звертався до відповідача-2 з вимогою про скасування внесених змін до Державного реєстру, що виключає порушення прав та законних інтересів позивача Державною реєстраційною службою України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Мальченко А.О. - головуючий, судді Жук Г.А., Суховий В.Г.) вказане рішення господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агромир 2005", оформлене протоколом № 1 від 07.08.2008 в частині виключення ОСОБА_4 зі складу засновників ТОВ "Агромир 2005". В задоволенні решти позову відмовлено.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положеннями Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на дату прийняття рішення загальних зборів від 07.08.2008) не встановлено такого наслідку як виключення учасника зі складу товариства у разі несплати ним внеску до статутного капіталу товариства. При цьому, в постанові зазначено про те, що судом не встановлено обставин про систематичне невиконання позивачем своїх обов'язків перед товариством, які б негативно вплинули на господарську діяльність товариства, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" може бути підставою для виключення його зі складу товариства. Отже, враховуючи вказані обставини, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що права позивача є порушеними. Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не знав про порушення свого права до 2014 року, оскільки матеріалами справи не доведено факт повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів товариства від 07.08.2008. Відмовляючи в задоволенні позову до іншого відповідача, апеляційна інстанція зазначила про те, що Державна реєстраційна служба України є неналежним відповідачем у даній справі.
У касаційній скарзі ТОВ "Агромир 2005" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 24.03.2015 в частині задоволення позову ОСОБА_4 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 43 ГПК України, ст.ст. 97, 100, 145, 253-256, 260, 267 ЦК України, ст. 89 ГК України, ст.ст. 11, 58, 61, 64 Закону України "Про господарські товариства".
Зокрема, скаржник вказує на те, що позивач був належним чином повідомлений як про проведення загальних зборів від 07.08.2008 так і про їх результати, про що свідчать, на думку відповідача, наявні в матеріалах справи поштові квитанції з описом вкладення; загальні збори товариства були уповноважені на прийняття рішення про виключення учасника зі складу товариства на підставі п. 9.2. та п. 12.2. Статуту товариства; висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що позивач дізнався про рішення загальних зборів від 07.08.2008 лише у 2014 році ґрунтуються на припущеннях, а не фактичних обставинах справи.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:
- 23.12.2004 загальними зборами засновників було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про створення ТОВ "Агромир 2005" та затвердження Статуту товариства, який зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 25.12.2004, номер запису 14441020000000562;
- згідно з пп. 4 п. 1 Статуту товариства в редакції від 25.12.2004, учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4;
- відповідно до пп. 1 п. 8 Статуту товариства статутний капітал становить 24 000,00 грн. та поділений на 10 рівних частин по 2 400,00 грн. кожна. Статутний капітал може складатися з грошових та майнових внесків;
- на момент створення ТОВ "Агромир 2005" кожен із засновників мав наступну кількість часток: ОСОБА_6 - 4 частки, що дорівнює 9 600,00 грн. та становить 40% статутного капіталу товариства; ОСОБА_7 - 4 частки, що дорівнює 9 600,00 грн. та становить 40% статутного капіталу товариства та ОСОБА_4 - 2 частки, що дорівнює 4 800,00 грн. та становить 20% статутного капіталу товариства (пп. 2 п. 8 Статуту ТОВ "Агромир 2005");
- 24.12.2004 учасник ОСОБА_4 здійснив часткову оплату своєї частки у статутному фонді товариства в розмірі 2 400,00 грн., тобто 50% від її загальної вартості, що підтверджується копією квитанції про здійснення часткової оплати;
- іншу частину свого внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу товариства не вніс;
- 07.08.2008 за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулись загальні збори ТОВ "Агромир 2005", на яких в тому числі було прийнято рішення про виключення зі складу засновників товариства позивача,
- згідно з новою редакцією Статуту ТОВ "Агромир 2005", яка зареєстрована 08.08.2008 державним реєстратором Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, номер запису 14441050004000562, учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_6 має 50 часток статутного капіталу, що дорівнює 12 000,00 грн. та становить 50% статутного капіталу товариства та ОСОБА_7, яка має 50 часток статутного капіталу, що дорівнює 12 000,00 грн. та становить 50% статутного капіталу товариства;
- 28.04.2014 ОСОБА_4 на адресу відповідача-1 було направлено листа з вимогою скликати позачергові загальні збори учасників товариства, до порядку денного яких включити питання про розподіл прибутку та виплату дивідендів його учасникам, який залишився без відповіді.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що позивачу не була відома інформація про проведення загальних зборів, на яких прийнято рішення про виключення його зі складу учасників товариства, оскільки лише у 2014 році з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців він дізнався, що єдиним учасником ТОВ "Агромир 2005" та керівником підприємства є ОСОБА_6
Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Агромир 2005" вказувало на те, що ОСОБА_4 як учасник товариства, який мав 2 частки, що в грошовому виразі становить 4 800,00 грн., з моменту реєстрації ТОВ "Агромир 2005" і до дати його виключення з товариства не здійснив повної оплати своєї частки у статутному капіталі, чим порушив пп. 2 п. 9 Статуту товариства, не приймав участі в управлінні товариством та у зв'язку із систематичним невиконанням вказаних зобов'язань учасником рішенням загальних зборів був виключений зі складу учасників товариства. Крім того, відповідач-1 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов до наступних висновків:
Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення від 07.08.2008) передбачено, що частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Отже, спеціальним законом, який регулює правовідносини сторін, у редакції на час прийняття рішення загальних зборів від 07.08.2008 не передбачалося права товариства на виключення учасника зі складу товариства у разі несплати ним частки до статутного капіталу товариства.
Господарськими судами встановлено, що товариство не приймало рішень про зменшення свого статутного капіталу або про ліквідацію товариства у зв'язку з не сплатою позивачем свого внеску у повному обсязі, а прийнято рішення про його виключення зі складу учасників товариства.
Посилання скаржника на те, що пп. 2 п. 9 Статуту товариства (в редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення), яка знаходиться в главі 9 Статуту (під назвою - обов'язки і права учасників товариства) передбачено право вищого органу товариства у випадку невиконання учасником свого обов'язку щодо внесення до статутного капіталу протягом відповідного строку свого внеску порушити питання про виключення учасника зі складу товариства, правомірно не взято до уваги господарським судом апеляційної інстанції з огляду на те, що вказаним пунктом передбачено лише право загальних зборів товариства порушити питання про виключення учасника зі складу, і як зазначалося вище, спеціальним законом передбачалися інші дії товариства у випадку несплати учасником свого внеску до статутного капіталу товариства.
Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту ст. 64 Закону "Про господарські товариства" повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.
Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Вказані роз'яснення викладено в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд апеляційної інстанції врахував вказані вимоги процесуального та матеріального закону і правомірно зазначив про те, що відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами фактів систематичного невиконання ОСОБА_4 обов'язків учасника товариства, оскільки в діях позивача щодо невнесення ним своєї частки у повному обсязі до статутного капіталу відсутня систематичність. Такі дії відповідно до положень Закону України "Про господарські товариства" у відповідній редакції є лише підставою для зменшення його статутного капіталу або ліквідації товариства.
Крім того, Київським апеляційним господарським судом також встановлено, що з моменту реєстрації ТОВ "Агромир 2005" і до моменту виключення ОСОБА_4 зі складу засновників, загальними зборами товариства жодного разу не порушувалося питання про застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пп. 2 п. 9 Статуту товариства.
Твердженням ТОВ "Агромир 2005" про те, що несплата ОСОБА_4 своєї частки у статутному капіталі у повному обсязі негативно вплинула на господарську діяльність товариства, оскільки у ТОВ "Агромир 2005" була відсутня можливість збільшити статутний капітал товариства, була надана належна оцінка господарським судом апеляційної інстанції, який правомірно зазначив про те, що доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем-1 не надано, тоді як позивача було виключено зі складу учасників товариства 07.08.2008, а рішення про збільшення розміру статутного капіталу прийнято лише 12.02.2014.
При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення учасника зі складу товариства, господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.
Згідно з п.п. 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Як встановлено господарськими судами, на підтвердження факту повідомлення ОСОБА_4 про проведення загальних зборів 07.08.2008 відповідачем-1 було надано персональну листівку-повідомлення про проведення загальних зборів (вих. № 14 від 23.06.2008) та наказ директора про призначення про проведення загальних зборів від 20.06.2008 № 12, направлення яких підтверджується фіскальним чеком від 23.06.2008 № 7060 та описом вкладення у цінний лист від 23.06.2008.
Водночас, господарський суд апеляційної інстанції з врахуванням ст.ст. 33, 34 ГПК України, правомірно зазначив про те, що наведені докази свідчать лише про направлення учаснику товариства повідомлення про проведення загальних зборів, проте не можуть бути належним доказом, який би підтверджував факт отримання вказаного повідомлення позивачем, оскільки належним доказом отримання поштового відправлення є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить підпис особи, яка його отримала, або відмітку поштового відділення про неотримання такого повідомлення із зазначенням причини такого неотримання.
Оскільки в матеріали справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення щодо надсилання позивачу повідомлення про скликання зборів 07.08.2008, відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів товариства від 07.08.2008.
Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
Враховуючи, що господарським судом апеляційної інстанції було встановлено про відсутність доказів повідомлення позивача у встановленому порядку про проведення вказаних зборів, Київський апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача є порушеними і підлягають захисту.
Поряд з наведеним, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності, з огляду на таке:
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.
Так, відповідно ст. 256 ЦК України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною третьою ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у справі, довідався про порушення свого права на участь в управлінні товариством лише в 2014 році внаслідок ознайомлення з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до якого було внесено інформацію про зміну складу учасників товариства.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем не лише не представлено доказів одержання позивачем повідомлення про час та місце проведення загальних зборів 07.08.2008, але й до того ж у ньому не наведено інформації про те, що загальними зборами товариства буде вирішуватись саме питання про виключення позивача з його складу.
Слід відзначити, що чинним законодавством до обов'язків учасника господарського товариства не віднесено зобов'язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено, що позивач з кінця 2008 року був обізнаний про рішення, прийняті загальними зборами 07.08.2008.
При цьому, Вищий господарський суд України також враховує те, що доступ фізичних та юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на безоплатній основі через веб-сайт Єдиного державного реєстру було впроваджено у відповідності до наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 "Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відповідно до п. 2.1. якого інформація про склад учасників товариства не була відкритою для загального доступу. Наказом Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 було затверджено "Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і лише після внесення наказом Міністерства юстиції України № 1283/5 від 27.06.2013 змін до п. 3.4.1. цього Порядку було відкрито загальний доступ до даних про засновників (учасників) юридичної особи. Отже, доводи касаційної скарги, щодо можливості позивача дізнатися про зміну складу засновників з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не ґрунтуються на чинному законодавстві.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційного господарського суду, що позивач не пропустив строків позовної давності на звернення з даним позовом до суду.
У зв'язку з викладеним, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, яким ОСОБА_4 виключено зі складу учасників товариства.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної реєстраційної служби України скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Агромир 2005", здійснену на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 07.08.2008, Вищий господарський суд України також погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що Державна реєстраційна служба України не є належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова господарського суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону.
Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир 2005" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № № 910/15706/14 залишити без змін.
Головуючий суддя:Н. Губенко
Судді: Т. Барицька В. Картере