"15" червня 2015 р. м. Київ К/9991/16239/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську
на постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012
у справі №2-а-6501/08/0970 (75271/09/9104)
за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську
до Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу за рахунок активів, -
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, в позові відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, з урахуванням уточнених позовних вимог, заявлено позов про стягнення з СПД ОСОБА_2 боргу у сумі 100241,78 грн., т.ч. по податку на додану вартість в сумі 29921,00 грн., податку з доходів фізичних осіб - 7130,28 грн., пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 57373,46 грн. та штрафні санкції 5845,00 грн.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що податковим органом не доведено наявність у позивача заборгованості по сплаті податку на додану вартість в розмірі 29921,00 грн., з огляду на подання уточнюючих розрахунків податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно яких станом на січень 2005 року у позивача наявний податковий кредит у сумі 29746 грн.
Щодо стягнення боргу зі сплати пені в сумі 57373,46 грн. та штрафу в сумі 5865,00 грн. за порушення законодавства України з питань валютного регулювання та валютного контролю при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, то суди дійшли висновку, що рішення якими податковим органом були визначенні штрафні санкції в сумі 57373,46 грн. №0000032201/1 від 01.02.2008 та №0000032201/1 від 03.03.2008 та пеня в сумі 5865 грн. №0000042201/1 від 01.02.2008 та №0000042201/1 від 03.03.2008 прийняті з порушенням норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому не породжують у платника обов?язку по сплаті визначених ними санкцій до бюджету.
Щодо вимоги про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7130,28 грн., то зазначена вимога судами попередніх інстанцій не розглянута.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір не врахували, що спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 2181-ІІІ).
Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону №2181-Ш сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 цього Закону.
Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Таким чином, процедура примусового стягнення податкового боргу передбачає надсилання податковим органом платникові податків першої податкової вимоги, а у разі непогашення суми податкового боргу, визначеного у першій податковій вимозі, у встановлені строки - другої податкової вимоги.
З огляду на викладене, судам попередніх інстанцій при вирішенні питання про правомірність заявлених вимог про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб необхідно було перевірити виконання податковим органом вимог ст.6 Закону №2181-Ш.
Пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції наведене в ст.238 Господарського кодексу України, отже не є податковим зобов?язанням, та не регулюється положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюється виключно у судовому порядку після закінчення строку встановленого для добровільної сплати таких санкцій.
З огляду на вкладене, судам попередніх інстанцій належало перевірити чи були сплачені позивачем в добровільному порядку визначенні на підставі рішень податкового органу санкції за порушення в сфері ЗЕД, в іншому разі, чи вживались позивачем заходи щодо їх оскарження, у разі незгоди із здійсненими нарахуваннями.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 227 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун