15 червня 2015 року м. Київ К/9991/28564/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012
у справі №2а-13290/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс-торг»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова №0001062303 від 03.10.2011.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 22.09.2011 №2354/23-03-05/34954542.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено ПДВ за червень 2011 року в сумі 120308,00 грн.
Підставою для таких висновків стало те, що в червні 2011 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ТОВ «Промтехноопт», яке станом на 21.09.2011 має стан « 10» ( запит на встановлення місцезнаходження ).
За результатами аналізу ланцюгів постачання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Промтехноопт» за червень місяць 2011 року, на адресу ТОВ «Промсервіс-торг» складає 88,5% від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг ).
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 відповідачем встановлено його завищення на суму 120308,00 грн.
Дані порушення, на думку відповідача відбулися внаслідок того, що 28.05.2011 та 25.06.2011 податковим органом було здійснено виїзд за юридичною адресою контрагента позивача - ТОВ «Промтехноопт» (м. Харків, вул. Архангельська, 6), про що було складено акти про не встановлення місцезнаходження платника податків. На підставі висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.09.2011 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт», складено акт № 9/23-02-05/37092055 від 13.09.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт».
Відповідачем зроблено висновок, що у ТОВ «Промтехноопт» відсутні необхідні умови, для досягнення відповідних результатів економічної діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.
Таким чином, відповідач встановлює відсутність поставок товарів ТОВ «Промтехноопт» платникам податків, в даному випадку підприємству ТОВ «Промсервіс-торг» за червень 2011 року на суму 721850,80 грн., в тому числі ПДВ 120308,47 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Промтехноопт» з метою одержання податкової вигоди, так як господарські операції між ними відбувалися без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 №0001062303, яким позивачу донараховано зобов?язання по податку на додану вартість у сумі 120309,00грн., в тому числі 120308,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Промсервіс-торг» (Покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №010601 від 01.06.2011, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: підшипники, РТІ, стопорні кільця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товарно-матеріальні цінності на умовах, визначених договором
Виконання умов договору підтверджують видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, які позивач отримав від ТОВ «Промтехноопт» на загальну суму 721850,80 грн., в т.ч. ПДВ 120308,47грн. Суми податку на додану вартість включено ТОВ «Промсервіс-торг» до складу податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 120308,47 грн. Оплата за придбаний товар позивачем проведена шляхом безготівкових розрахунків рахунок продавця, що підтверджується платіжними дорученнями. Вивезення товару, придбаного позивачем у ТОВ «Промтехноопт», здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних , які містяться в матеріалах справи.
Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладеного позивачем з ТОВ «Протехноопт» договору.
Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.
Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.
Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Господарські операції позивача з ТОВ «Протехноопт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун