15 червня 2015 року м. Київ К/9991/11281/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника позивача Бондаренка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010
у справі №2а-30554/09/0570
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна»
до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську від 25.09.2008 №0000992302/1/55079 та від 14.07.2008 №0000992302/0/44202 про визначення суми податкового зобов?язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5579,00 грн., у т.ч. основного платежу - 3986,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1594,00 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Краматорської філії ВАТ «Євроцемент груп - Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 01.07.2008 №1247/23-2-33640968.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено загальну суму валового доходу за 2007 рік на суму 15939 грн., що призвело до заниження податкових зобов?язань з податку на прибуток за 2007 рік на 3985 грн., внаслідок не включення до складу податкових зобов?язань з податку на прибуток повної вартості цементу, реалізованого ОСОБА_3 та ТОВ «Урожай».
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 №0000992302/0/44202, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток на загальну суму 5579,00 грн., у т. ч. основного платежу - 3985,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1594,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Разом з тим, згідно пп.7.9.1. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Згідно статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з ВАТ «КЦЗ-Пушка» та ВАТ «Балцем» договори комісії, які передбачали виплату комісійної винагороди в розмірі 15% від вартості фактично відвантаженого комісіонером цементу.
Відповідач, під час перевірки, здійснивши аналіз оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», дійшов висновку, що позивачем у 3 кварталі 2007 року здійснено реалізацію цементу ТОВ «Урожай» та ОСОБА_3 у розмірі, більшому, ніж той, з якого здійснено розрахунок комісійної винагороди, яка включена до складу валового доходу.
Однак, як встановлено, судами попередніх інстанцій, такі висновки відповідача зроблені без розгляду кореспонденцій бухгалтерського субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» з іншими рахунками бухгалтерського обліку та не підтверджені первинними документами, в результаті чого до обсягів реалізації було включено не тільки вартість відвантаженого товару, що відображається записами по дебету субрахунку 361 та кредиту рахунку 702 «Доходи», але й суми оборотів по дебету та кредиту бухгалтерського субрахунку 361, що здійснюються у обліку розрахунків з покупцями по замовленнях, відповідно до алгоритму бухгалтерської програми, що використовується позивачем.
Правильність визначення позивачем обсягів реалізації цементу ОСОБА_3 та ТОВ «Урожай» за договорами комісії, підтверджено наявними у позивача первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку та відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не спростовано, у зв?язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу є правильними.
Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію відповідача по справі, ці доводи були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, їм було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.
За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів наведених у касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун