15 червня 2015 року м. Київ К/9991/766/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011
у справі № 0670/3095/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 15.03.2011 № 00000981702.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.
ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2011 № 00000981702 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196191 грн. основного платежу та в сумі 49048 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 01.03.2011 № 787/17-1/НОМЕР_1 за період з 01.02.2008 по 31.08.2008, про порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цих норм закону полягало в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Полі-Трейдінг» товару за договором від 07.01.2008 № 05/01.
Висновки про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вказаними операціями, з якими погодився суд першої інстанції, обґрунтовані тим, що податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Полі-Трейдінг» директором Шашкіним В.А. не мають сили податкових та розрахункових документів. В обґрунтування такої позиції відповідач посилається на те, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.03.2010 у справі № 2-3136/10 визнано недійсними з 13.11.2007 установчі документи ТОВ «Полі-Трейдінг» (свідоцтво про державну реєстрацію серії НБ № 164040, видане 03.12.2007, та статут), свідоцтво платника податку на додану вартість від 03.12.2007 № 100080511.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент виконання зобов'язань позивача та ТОВ «Полі-Трейдінг» за договором від 07.01.2008 № 05/01, останній був зареєстрований платником податку на додану вартість.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів, робіт та послуг необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97 ВР), якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів, робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Законів, підстави для позбавлення його права податковий кредит відсутні.
Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не було виявлено порушень вказаних норм Закону № 168/97-ВР, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту.
В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів у ТОВ «Полі-Трейдінг» судом апеляційної інстанції встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності. Товар придбано позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.
Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.
Анулювання свідоцтва платника податку контрагента позивача після вчинення господарських операцій не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за операціями, вчиненими з таким контрагентом, відомості щодо реєстрації якого на час здійснення господарських операцій містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі як платник податків, зокрема податку на додану вартість.
Платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.
Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга, яка не містить посилань, які б поставили під сумнів правильність встановлених судом обставин та їх оцінки, залишається без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун