18 червня 2015 року Справа № 876/5850/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача Штангрет У.Я.,
представника відповідача Лозинського І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до приватного акціонерного товариства «Ектіавтопром» про стягнення заборгованості,
У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства «Ектіавтопром» про стягнення заборгованості.
Позивач посилався на те, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 151 013,70 грн. за 2013 рік по фінансуванню різниці витрат між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.
Оскільки заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашена, позивач просив стягнути з ПрАТ «Ектіавтопром» на користь УПФ України у Личаківському районі м. Львова 151 013,70 грн. такої заборгованості.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило УПФ України у Личаківському районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про повне задоволення його позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відкрите акціонерне товариство «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», правонаступником якого є ПАТ «Ектіавтопром», видало довідки для підтвердження наукового (спеціального) стажу роботи наукових працівників на державному підприємстві і тим самим підтвердило юридичний факт призначення пенсії наукового працівника. Видаючи дані довідки, підприємство взяло на себе зобов'язання відшкодовувати різницю по наукових пенсіях, оскільки за видачу недостовірних уточнюючих довідок, підприємства та організації, відповідно до ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», несуть матеріальну відповідальність.
Твердження суду першої інстанції про те, що ДП «ЕКТІавтопром», правонаступником якого вважає себе відповідач, створено у 1993 році як нова юридична особа, є безпідставним. Оскільки уточнюючі довідки видало ВАТ «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», а не інші підприємства, то відшкодовувати різницю по наукових пенсіях має ВАТ «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», оскільки дане підприємство несе матеріальну відповідальність за недостовірність виданих довідок.
На думку апелянта, не заслуговує на увагу посилання суду першої інстанції на те, що дані, зазначені у трудових книжках колишніх працівників ВАТ «ЕКТІавтопром», не є доказом, що ПАТ «ЕКТІавтопром» є правонаступником НВО «Автопромпокриття» чи Експериментально-конструкторського і технологічного інституту захисних покрить «ЕКТІавтопром», адже жодних записів в них про те, що працівники були звільнені із НВО «Автопромпокриття» чи Експериментально-конструкторського і технологічного інституту захисних покрить «ЕКТІавтопром» і прийняті на роботу у ДП «ЕКТІвтопром» вони не містять.
Суд безпідставно використав постанову господарського суду, яка прийнята щодо вимог про стягнення витрат за інший період, була оскаржена, проте набрала законної сили з процесуальних підстав без дослідження обставин справи по суті при вирішенні в суді апеляційної інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У справі встановлено, що на підставі довідок ВАТ «Ектіавтопром» відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» за період роботи на «Ектіавтопром» призначено наукові пенсії таким працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29
Відповідно до розрахунків, поданих управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова у відповідача наявна заборгованість в сумі 151 013,70 грн. для фінансування різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідного Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсій обчислених відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік.
Відмовляючи органу Пенсійного фонду в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є правонаступником підприємства, де наукові працівники набули пільгового стажу, тому правових підстав для покладення на нього обов'язку відшкодувати різницю витрат між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, не має.
З такими висновками суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.
В справі встановлено, що наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР №184 від 17.03.1986 року «Про створення науково-виробничого об'єднання НВО «Автопромпокриття» на базі Експериментально-конструкторського технологічного інституту автомобільної промисловості (ЕКТІавтопром) в м. Львові створено науково-виробниче об'єднання технології і обладнання захисних покрить в автомобільній промисловості - НВО «Автопромпокриття» у складі:
1) Експериментально-конструкторського технологічного інституту автомобільної промисловості (ЕКТІавтопром) - головна структурна одиниця;
2) Дослідного заводу ЕКТІавтопрому - структурна одиниця. (аркуші справи 193-195).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 статуту НВО «Автопромпокриття» затвердженого 14.08.1988 року (аркуші справи 174-181), об'єднання є юридичною особою, має самостійний баланс, свою діяльність здійснює на основі господарського розрахунку та діє у відповідності із законом про державне підприємство (об'єднання), а також цим статутом. До складу об'єднання входять: Експериментально-конструкторський і технологічний інститут автомобільної промисловості (ЕКТІавтопром) - головна структурна одиниця, Дослідний завод ЕКТІавтопрому -структурна одиниця, Буський дослідно-експериментальний завод спеціального технологічного обладнання -структурна одиниця.
Згідно з пунктом 1.6 цього статуту об'єднання є правонаступником всіх структурних підрозділів, що в нього ввійшли, з планових завдань, договорів та по інших зобов'язаннях з науково-виробничої та господарської діяльності.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №24-92 від 31.12.1992 року майно, що належало структурним підрозділам НВО «Автопромпокриття», перейшло до органів уповноважених управляти державним майном, які відповідно до пункту 2 Декрету стали правонаступниками цих державних підприємств.
На виконання Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» та на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №305Д від 25.06.1993 року та акту прийняття майна від 23.06.1993 року на баланс Мінмашпрому України прийнято майно Експериментально-конструкторського технологічного інституту автомобільної промисловості.
На підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 305Д від 25.06.1993 року та акту прийняття майна від 23.06.1993 року майно ЕКТІавтопрому прийнято від регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на баланс Мінмашпрому України.
Відповідно до наявного в справі статуту державного підприємства «Експериментально-конструкторського і технологічного інституту захисних покрить», затвердженого Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України 23.06.1993 року, перереєстрованого 01.09.1993 року, реєстраційний номер 02256, ДП «ЕКТІавтопром» засновано на державній власності і підпорядковано Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.
В статуті цього підприємства (п.3.1, 3.5) зазначено, що права та обов'язки підприємство набуває з дня його державної реєстрації за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Міністерства. В статуті не зазначено про будь-яке правонаступництво прав та обов'язків.
Таким чином, відповідач вважає, що на державній власності Мінмашпрому України у 1993 році було створено нову юридичну особу - ДП «ЕКТІавтопром», яке не було правонаступником ЕКТІавтопрому та НВО «Автопромпокриття» та не повинно відшкодовувати різницю наукових пенсій, а орган Пенсійного фонду доводить про правонаступництво ВАТ «ЕКТІавтопром» після НВО «Автопромпокриття», що встановлює обов'язок відшкодувати таку різницю.
У подальшому, 26.05.1996 року ДП «ЕКТІавтопром» було перетворене у ВАТ «ЕКТІавтопром», яке у встановленому законодавством порядку в 1998, 2000, 2004, 2005 роках змінювало редакцію статуту, де зазначалося, що ВАТ «ЕКТІавтопром» є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «ЕКТІавтопром».
21.05.2013 року ВАТ «ЕКТІавтопром» було перетворено у ПАТ «ЕКТІавтопром», яке є його правонаступником.
Отже, право вимоги органу Пенсійного фонду щодо відшкодування різниці витрат між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, повинно бути спрямованим до ПАТ «ЕКТІавтопром», яке повинно бути належним відповідачем в справі.
Як видно з позовної заяви позивача (а.с. 2 т.1), позов заявлений до приватного акціонерного товариства «ЕКТІавтопром», а в заяві про уточнення прохальної частини позовної заяви (а.с. 236т.1) позивач просив стягнути суму позову 151013,70 грн. саме з приватного акціонерного товариства «ЕКТІавтопром».
Ухвалою судді суду першої інстанції від 4.04.2014 року провадження в справі відкрито за позовом до приватного акціонерного товариства «ЕКТІавтопром», справа розглянута за позовом органу Пенсійного фонду до цього ж товариства, а оскаржуване судове рішення прийнято за наслідками розгляду справи за позовом до приватного акціонерного товариства «ЕКТІавтопром».
Отже, позов пред'явлено до ЕКТІпрому, але з іншою організаційно-правовою формою господарського товариства - приватного акціонерного товариства, а не публічного акціонерного товариства.
Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином, заміна неналежної сторони можлива тільки на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.
З матеріалів справи видно, що суд першої інстанції такої заміни не провів ні з власної ініціативи, ні з ініціативи осіб, які брали участь в розгляді справи та не подали відповідних клопотань.
З приводу пред'явлення позову до приватного акціонерного товариства «ЕКТІавтопром» представником позивача не надано переконливих пояснень та з цього приводу не зроблено заяви в суді апеляційної інстанції.
Тому пред'явлення адміністративного позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні такого позову з формальних підстав.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції про відмову в позові підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених вище, що не позбавляє позивача можливості звернутися до суду за вирішенням спору з позовом до належного відповідача.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року у справі №813/2774/14 залишити без змін з мотивів, викладених в мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський