Справа: № 826/5016/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Державної виконавчої служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коссад Решерш» про визнання недійсними постанов про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №36182941 від 22 квітня 2014 року та частково про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02 березня 2015 року,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Державної виконавчої служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коссад Решерш» про визнання недійсною частково постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02 березня 2015 року відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що заборгованість боржником була погашена із пропуском встановленого строку на добровільне виконання, проте сам по собі сплив строку на добровільне виконання не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчою службою не вчинено дій, пов'язаних із виконанням рішення суду, а тому примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», не відбулося, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та виділення такої постанови в окреме провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36182941 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012, виданого 04 грудня 2012 року, про стягнення з СТОВ «Батьківщина» на користь ТОВ «Коссад Решерш» 11056400,00 грн. боргу, 47616,89 грн. судового збору, 2411280 грн. штрафу та 1397922,29 грн. відсотків річних. Дана постанова направлена сторонам 23 січня 2013 року та отримана позивачем 05 лютого 2013 року.
08 лютого 2013 року між ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина» укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
06 березня 2013 року ТОВ «Коссад Решерш» звернулось до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. з заявою про відмову від примусового виконання рішення суду, в якій заявник просить закінчити виконавче провадження ВП №36182941, оскільки СТОВ «Батьківщина» з деяким відхиленням у строках було виконано вимоги мирової угоди від 08 лютого 2013 року.
05 березня 2014 року ТОВ «Коссад Решерш» до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. подано заяву про відмову від раніше поданих заяв, в якій ТОВ «Коссад Решерш» просить відновити примусове стягнення з СТОВ «Батьківщина» грошових коштів, з огляду на порушення останнім п.1 мирової угоди від 08 лютого 2013 року, а саме зобов'язання про закупку у стягувача насіння сільськогосподарських культур.
25 березня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. винесено вимогу №254/5-13/3, відповідно до якої вимагає, зокрема, боржника та стягувача надати інформацію стосовно заходів, що вживаються для виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012, виданого 04 грудня 2012 року, та залишок боргу з наданням підтверджуючих документів (платіжних доручень); боржнику та стягувачу повідомити відділ про залишок заборгованості станом на 21 березня 2014 року.
01 квітня 2014 року ТОВ «Коссад Решерш» до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. подано заяву на виконання вимоги державного виконавця №254/5-13/3 від 25 березня 2014 року щодо відомостей про залишок заборгованості СТОВ «Батьківщина» у виконавчому провадженні.
22 квітня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. винесено постанову про стягнення з боржника (СТОВ «Батьківщина») виконавчого збору в розмірі 691321,91 грн., так як рішення суду у повному обсязі не виконано та залишок боргу за виконавчим документом становить 6913219,18 грн.
В цей же день, 22 квітня 2014 року, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти СТОВ «Батьківщина», що містяться на рахунках в банках.
За наслідками оскарження СТОВ «Батьківщина» вищезазначеної постанови, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року у справі №5028/4/6/2012, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2014 року, визнано незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. при примусовому виконанні наказу господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012 від 04 грудня 2012 року щодо накладення арешту на кошти боржника в межах суми 7604541,09 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих СТОВ «Батьківщина» в установах банку; визнано недійсною постанову про арешт коштів боржника від 22 квітня 2014 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. у виконавчому провадженні №36182941 щодо накладення арешту на рахунки СТОВ «Батьківщина» в установах банку в межах суми 7604541,09 грн. В решті частини скаргу відхилено.
10 липня 2014 року між ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина» укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
15 липня 2014 року ТОВ «Коссад Решерш» звернулось до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. з заявою про відмову від примусового виконання рішення суду, в якій заявник просить закінчити виконавче провадження ВП №36182941, оскільки СТОВ «Батьківщина» сплатило суму основного зобов'язання, що погоджено сторонами в тексті мирової угоди від 10 липня 2014 року, від стягнення сум штрафних санкцій, відсотків річних та судових витрат стягувач відмовився згідно тексту мирової угоди від 10 липня 2014 року.
23 грудня 2014 року ухвалою Господарського суду Чернігівської області затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження від 10 липня 2014 року, яка була спільно подана до суду в межах справи №5028/4/6/2012 ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина».
26 грудня 2014 року ТОВ «Коссад Решерш» звернулось до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. із заявою про завершення виконавчого провадження, в якій просить закінчити виконавче провадження ВП №36182941, оскільки ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження від 10 липня 2014 року.
29 грудня 2014 року із заявою про закінчення виконавчого провадження звернулось також СТОВ «Батьківщина».
02 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», так як судом затверджено мирову угоду між стягувачем і боржником.
В той же час, в п.2 резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02 березня 2015 року зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року ВП №36182941 виділено в окреме провадження.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02 березня 2015 року по виконавчому провадженню ВП №36182941 в частині виділення в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року по виконавчому провадженню ВП №36182941, визнання недійсною та зобов'язання відповідача скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02 березня 2015 року в зазначеній частині, дійшов висновку про відсутність порушення Закону України «Про виконавче провадження» з боку державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження та виділення в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року ВП №36182941.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.
Згідно ч.ч.2, 5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
При цьому, в силу ст.32 вищезазначеного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
З аналізу вищенаведених норм вбачається наявність у боржника обов'язку добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання. Разом з тим, у випадку невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк останній зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати виконання рішення в примусовому порядку з застосуванням заходів, передбачених ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 вищевказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню, серед іншого, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
Частиною 3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
При цьому, згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2014 року між ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина» було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право, серед іншого, укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.
23 грудня 2014 ухвалою Господарського суду Чернігівської області затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження від 10 липня 2014 року, яка була спільно подана до суду в межах справи №5028/4/6/2012 ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина».
02 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», так як судом було затверджено мирову угоду між стягувачем і боржником. Разом з тим, в п.2 резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02 березня 2015 року зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року ВП №36182941 виділено в окреме провадження відповідно до ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
В силу ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пп.3.7.4 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, в тому числі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір при виконанні виконавчого документа, за яким закінчено виконавче провадження, з боржника не стягнуто.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02 березня 2015 року в частині виділення в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року ВП №36182941, а також правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства зазначеної постанови в частині, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме виконавче провадження у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», в якому боржником не виконано постанову про стягнення виконавчого збору, належних та допустимих доказів щодо виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 квітня 2014 року ВП № 36182941 до суду не надано.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.