Справа: № 826/8479/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Приходько К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року про закриття провадження у справі у справі за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
08 травня 2015 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року закрито провадження в даній справі.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України видано наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки № 947 від 06.05.2015.
Посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд на місцезнаходження відповідача для вручення наказу № 947 від 06.05.2015 та направлення на перевірку від 06.05.2015 № 918/22-05, однак посадовими особами ДП «Держзовнішінформ» відмовлено в допуску до проведення перевірки, що підтверджується актом № 392-1 від 06.05.2015.
На підставі вказаного, заявником відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України прийнято рішення № 4 про застосування адміністративного арешту майна ДП «Держзовнішінформ» від 07.05.2015.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що подання платником податків позову до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу № 947 від 06.05.2015 про проведення документальної позапланової перевірки ДП «Держзовнішінформ» є свідченням існування спору про право.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183-3 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11, зокрема роз'яснив, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Це стосується в тому числі випадку оскарження наказу про проведення перевірки, невиконання якого покладено в основу внесеного подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.
Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
Так, з матеріалів справи, в тому числі зі змісту апеляційної скарги, судовою колегією встановлено, що відповідач заперечує законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, що свідчить про наявність спору про право.
Зазначене також підтверджується наявною в матеріалах справи копією позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 06.05.2015 № 947 (а.с.28-31).
Оскільки наявність спору про право унеможливлює розгляд відповідних вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, на чому акцентував увагу Вищий адміністративний суд України в п. 5 Інформаційного листа від 22.04.2011 р. № 571/11/13-11.
Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 19 січня 2015 року № К/800/53850/13, від 13 травня 2015 року № К/800/1253/15 та від 02 червня 2015 року № К/800/43763/14.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року про закриття провадження - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року про закриття провадження - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 19.06.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.