Справа: № 826/19780/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
17 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Авраменко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редфорд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДФОРД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податковою декларацією Податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. ТОВ «РЕДФОРД», оформлене у вигляді листа «Про відмову у прийнятті податкової декларації» від 14.11.2014 р. № 28052/10/26-59-18-04-17.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Редфорд» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
10 листопада 2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕДФОРД» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення направлена податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 р., до якої було додано Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та дискета з реєстром податкових накладних в електронному вигляді, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою квитанцією УДППЗ «Укрпошта» від 10.11.2014 р.
18.11.2014 р. позивачем було отримане рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оформлене у вигляді листа-повідомлення від 14.11.2014 р. № 28052/10/26-59-18-04-17 «Про відмову у прийнятті податкової декларації», щодо невизнання податковою Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.
Підставою для невизнання звітності податковою та відмови у прийнятті Декларації була визначена наступна: «недостовірний обов'язковий реквізит «місцезнаходження платника податків», з посиланням на норми чинного законодавства України, а саме на п.48.3 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 ПК України.
Відповідач, обґрунтовуючи відмову у прийнятті декларацій з ПДВ посилається на п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, згідно якого податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цьогоКодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті203 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Під обов'язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).
Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов'язкових реквізитів декларації є вичерпним.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 2013 р. за N 2094/24626 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків - рядок 6 «податкова адреса платника податків».
Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.
Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).
Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Податкова декларація позивача з податку на додану вартість за жовтень 2014 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерством доходів і зборів України від 13.11.2013 р. N 678, усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити, зокрема, податкова адреса ТОВ «РЕДФОРД» зазначені.
В рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року зазначену податкову адресу: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23, офіс 109/1, що відповідає адресі, визначеній у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «РЕДФОРД».
Згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» 03.09.2014 р., 18.09.2014 р., 03.10.2014 р., 09.10.2014 р., 20.10.2014 р. позивачем подано реєстраційні картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
В обґрунтування правомірності своїх дій, відповідач зазначив, що підставою для відмови у прийнятті спірної декларації стало складене працівниками податкового органу повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 24.10.2014 р. № 2769/9/26-59-18-05-20, довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків від 24.10.2014 р. №573 про відсутність місцезнаходження за юридичною адресою.
Згідно вищевказаних документів фактичне місцезнаходження юридичної особи не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлення факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо.
Незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника.
Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕДФОРД» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року відповідачем не було виявлено порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності невизнання податковою декларацією Податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. ТОВ «РЕДФОРД», оформлене у вигляді листа «Про відмову у прийнятті податкової декларації» від 14.11.2014 р. № 28052/10/26-59-18-04-17.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі - 18.06.2015 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.