Справа: № 750/4234/-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
18 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку. у відповідача не було правових підстав припиняти з 01.02.2015 року виплату щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з підстав отримання ним допомоги на піднайом житла, оскільки отримувані ним види виплат мають різне призначення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка передислокована з с. Плодовое Бахчисарайського району в м. Чернігів.
30.10.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, в якій вказав про неотримання ним будь-яких видів соціальних виплат.
На підставі поданої заяви позивачу призначено відповідачем щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
06.02.2015 року відповідачем прийнято розпорядження про припинення виплати допомоги та повернення безпідставно виплачених бюджетних коштів за період з 17.11.2014 року по 31.01.2015 року включно. Підставою для ухвалення цього рішення є отримання відповідачем з військової частини НОМЕР_1 інформації про отримання позивачем з 17.11.2014 року щомісячної компенсації за піднайом житла.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
Отже, Закон унеможливлює отримання військовослужбовцями та членами їх сімей однакових пільг, гарантій та компенсації з кількох різних підстав.
Компенсація і допомога мають однакову правову природу, оскільки виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.
Виходячи з вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не має права на одночасне отримання перелічених вище двох видів соціальних виплат, оскільки у зв'язку з отриманням з 17.11.2014 року компенсації позивач втратив право на отримання допомоги.
В силу положень пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, є безумовною підставою для припинення виплати вказаної допомоги.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно припинив з 01.02.2015 року виплату позивачеві допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позовної заяви є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає як таке, що постановлено за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2015 року - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.