Справа: № 761/6123/15 Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Грінцова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні з 19 червня 2013 року нарахування та виплати пенсії згідно з розрахунком вислуги років для призначення такої, здійсненого Міністерством внутрішніх справ України, у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язати здійснити відповідне нарахування та виплату пенсії з указаної дати.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 Вищевказану постанову Шевченківського районного суду м. Києва скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року частково задоволено касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено адміністративну справу на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що діючим законодавством не передбачено такої правової підстави для зарахування періоду роботи на не атестованих (вільнонайманих) посадах до вислуги років для призначення пенсії як резолюція Віце-прем'єр-міністра Кабінету Міністрів України. Таким чином, місцевий суд не встановив протиправності в діях відповідача та законних підстав для зарахування вказаного періоду роботи позивача до вислуги років.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач проходив службу у Центральному апараті МВС Української РСР та України у період з 24 січня 1971 року по 04 грудня 1999 року, в тому числі в період з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року - на посадах інженера з матеріального забезпечення (не атестована посада) як вільнонайманий працівник, а з 23 вересня 1977 року переведений на посаду старшого інженера відділу збуту УМТП ГУ ВТУ МВС УРСР.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04 грудня 1999 року №505 о/с позивача було звільнено з органів МВС України у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивача було звільнено з посади заступника начальника військового представництва 2 категорії при ГУВ та МТЗ МВС України.
Із розрахунку вислуги років позивача, складеного 04 грудня 1999 року, вбачається, що вислуга років в календарному підрахунку на день звільнення склала 25 років 01 місяць 6 днів. Із цього ж розрахунку випливає, що до вислуги років позивача не було включено період роботи з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року.
На підставі висновку про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового скалу органів внутрішніх справ», затвердженого начальником ФЕУ МВС України 21 грудня 1999 року, позивачу було призначено пенсію відповідно до пункту «а» статті 13 вказаного Закону, у розмірі 70% грошового забезпечення.
Із матеріалів справи також убачається, що у 2007 році позивач письмово звернувся до Віце-прем'єр-міністра України із проханням дати розпорядження щодо зарахування терміну його роботи у Центральному апараті МВС України, як вільнонайманого, з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року, до вислуги років в органах внутрішніх справ.
Із резолюції Віце-прем'єр-міністра України, адресованої Міністру внутрішніх справ України, слідує, що її автор погодився з проханням позивача, як виняток (резолюції присвоєно № 41-В-045594/26).
26 грудня 2007 року Центральною комісією Міністерства внутрішніх справ України складено висновок, згідно з яким позивачу, як виняток, до вислуги років для призначення пенсії було зараховано період роботи на неатестованих посадах з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року із розрахунку 1 місяць роботи за 1 місяць служби. Департаменту роботи з персоналом МВС України було доручено провести перерахунок вислуги років позивача. Даний висновок мотивовано тим, що за весь період роботи та служби позивач характеризувався виключно з позитивного боку, а також наявністю дозволу Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2007 року №41-В-045594/26
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 грудня 2007 року №1797 о/с вирішено зарахувати вищевказаний період роботи позивача на неатестованих посадах в органах внутрішніх справ до вислуги років для призначення пенсії. Цей наказ прийнято на підставі вищезгаданих дозволу Кабінету Міністрів України та висновку Центральної комісії МВС України.
Зазначений період включено до розрахунку вислуги років позивача від 13 грудня 2011 року, відповідно до якого вислуга років у календарному обчисленні складає 23 роки 02 місяці 11 днів, час навчання - 01 рік 10 місяців 29 днів, а також 05 років 07 місяців і 29 днів (зараховано, як виняток), що разом складає 30 років 09 місяців 09 днів.
19 червня 2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату пенсії на підставі зазначеного розрахунку та наказу МВС України від 29 грудня 2007 року №1797 о/с.
Листом від 09 липня 2013 року № 16806/12/В-1528 відповідач повідомив позивача про те, що йому призначено пенсію за 25 років вислуги із 04 грудня 1999 року, і що підстави для врахування до вислуги років для перерахунку пенсії періоду роботи з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року відсутні.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції станом на день звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Згідно статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту «и» частини 1 статті 17 вказаного Закону передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу в органи внутрішніх справ на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними Міністерством внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393), також передбачено, зокрема, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.
Таким чином, при призначенні пенсії до вислуги років осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ зараховується, серед іншого, час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького та офіцерського складу, визначені у переліках посад, затверджуваних Міністерством внутрішніх справ.
На обґрунтування необхідності віднесення періоду його роботи в Центральному апараті Міністерства внутрішніх справ СРСР на посадах інженера Управління матеріально-технічного забезпечення та інженера відділу обладнання цього управління до вислуги років позивач посилається на висновок Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України від 26 грудня 2007 року та на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 грудня 2007 року №1797 о/с, а також на вищевикладені норми та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 1993 року №748, яким затверджено Перелік посад начальницького складу органів внутрішніх справ, при призначенні на які в стаж до вислуги років для призначення пенсій зараховується час роботи в державних органах.
Обговорюючи доводи позивача, колегія суддів зауважує, що у згаданому Переліку не передбачено такої посади як інженер чи старший інженер. Разом з тим, пунктом 7 Переліку встановлено, що при переході на інші посади, питання про зарахування часу роботи в державних органах вирішується Центральною комісією МВС України.
У той же час, пунктом 3 наказу МВС України від 20.06.2004 № 684 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» було скасовано наказ МВС України від 22.11.1993 № 748, на який посилається позивач.
Тобто, станом на час складання висновку Центральною комісією Міністерства внутрішніх справ України від 26 грудня 2007 року, наказ Міністерства внутрішніх справ України, який надавав право Центральній комісії МВС України вирішувати питання про зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років при переході на посади, що не включені до відповідного переліку, не діяв.
Доказів того, що посада, на яку переведено позивача 23 вересня 1977 року (старший інженер відділу збуту УМТП ГУ ВТУ МВС УРСР) станом на час переведення відносилась до посад начальницького чи офіцерського складу чи, що ця посада передбачена затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України та діючим на час спірних правовідносин переліком посад, при призначенні на які в стаж до вислуги років для призначення пенсій зараховується час роботи в державних органах, позивачем не надано. І колегією суддів відповідних обставин не встановлено.
З огляду на викладене, суд не може врахувати вищезгаданий висновок Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України як належний доказ на обґрунтування вимог позивача.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Інструкцією про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2003 № 1276, у ІІІ Розділі, який регулює питання обчислення вислуги років, встановлено, що спірні питання щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби (у календарному порядку чи на пільгових умовах) вирішуються: відповідними комісіями ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі - відносно осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; комісією Головного управління внутрішніх військ МВС України - відносно військовослужбовців підлеглих йому підрозділів, Комісією МВС України - спірні питання в порядку нагляду та відносно співробітників центрального апарату Міністерства та безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів.
Тобто, спірні питання щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби стосовно співробітників центрального апарату Міністерства внутрішніх справ вирішуються не Центральною комісією МВС України, а Комісією МВС України.
Натомість, на Центральну комісію МВС України, на час складання висновку щодо позивача, відповідно до Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2004 № 684, покладався розгляд спірних питань про період служби, які не можуть бути вирішені іншими комісіями.
Тобто, до повноважень Центральної комісії МВС України станом на день складання згаданого висновку відносилось вирішення спірних питань про період служби, який враховується для обчислення надбавки за вислугу років, і які не можуть бути вирішені іншими комісіями, а не вирішення питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби.
Таким чином, оскільки матеріали справи не свідчать про існування передбачених законодавством України, а саме: частиною 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 1 Порядку №393, обставин, які є підставою для віднесення періоду роботи позивача на неатестованих посадах в Центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України з 24 січня 1972 року по 23 вересня 1977 року до вислуги років, колегія суддів доходить висновку, що в даній справі позивачем не доведено протиправності в діях відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням цього періоду, так само як і наявності порушеного права, яке підлягало б судовому захисту.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
(Повний текст ухвали складено 18 червня 2015 року.)
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.