справа № 815/4971/13-а
10 червня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.
за участю секретаря - Рубан Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1П.) з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Відповідач, або ІДАБК в Одеській області) про скасування постанови № 130 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17.06.2013 року.
Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.
Постановою ІДАБК в Одеській області № 130 від 17.06.2013 року ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 11470 грн. за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, закінчене у період з 05.08.1992 року до 12.03.2011 року, без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є немотивованою, такою, що містить суперечливі висновки, постановленою з порушенням норм матеріального права та такою, що підлягає скасуванню. Як вказав Позивач, підставою ухвалення зазначеної постанови були акт перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10.06.2013 року, припис про усунення вимог законодавства від 10.06.2013 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.06.2013 року. При цьому, як зазначає Позивач, у протоколі вказано, що розгляд справи про правопорушення буде проведено 12.06.2013 року, у вказаний день винесено постанову № 119, тоді як особа не може бути притягнута до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, Позивач наголосила, що дія Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» розповсюджується на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування), тоді як Позивач є власником об'єкта будівництва як громадянин України, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу, а також тим, що ІДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція корпусу побутових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ДК-1252.8 ІІ категорії складності як за громадянином України.
Окрім викладеного, під час судового розгляду справи, Позивач подав до суду додаткові пояснення (т. 1 а.с.86-87), в яких зазначив, що наданий Відповідачем лист прокуратури Малиновського району м. Одеси містить суперечливі відомості, а саме: у листі Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-20/316-08 від 20.03.2012 року вказано, що відведення земельної ділянки по вул. Бугаївська, 21 в м. Одесі є передчасним, оскільки розгляд справи ще не закінчено. Також, Позивач посилається на пояснення, яке ним надавалось до прокуратури, з якого вбачається, що протягом 2004-2006 року ним отримано багато різноманітних дозволів від різних установ, у зв'язку з чим під час підписання заповненої декларації вона була впевнена в достовірності викладених у ній відомостей. Крім того, на думку Позивача, будівля є такою, що може бути введена в експлуатацію без дозволу на виконання будівельних робіт.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року заявлений адміністративний позов задоволено, постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 130 від 17.06.2013 року скасовано.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях (т. 1 а.с.86-87) та додаткових письмових поясненнях (т. 2 а.с. 39-41), в яких, окрім викладеного в позовній заяві, зазначив наступне. ОСОБА_1 як громадянка України, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.09.2003 року є власником корпусу побутових приміщень, розташовані в м. Одесі по вул. Бугаївська, 21, загальною площею 541,7 кв.м., незакінченого будівництва, готовність якого до прийняття в експлуатацію складала 52%. Власними силами починаючи з травня місяця 2006 року Позивачем було розпочато добудову незакінченого будівництва, закінчення якого відбулося в травні 2007 року. Як зазначив Позивач, 21.06.2012 року ІДАБК в Одеській області зареєструвала декларацію за № ОД142121103772 про готовність вказаного об'єкта до експлуатації та жодних зауважень щодо відповідності і достовірності документів у ІДАБК в Одеській області не було. З огляду на викладене, Позивач вважає, що з наведеного можна зробити висновок, що ІДАБК в Одеській області, перевіряючи подану Позивачем декларацію, не звертала увагу на наявність дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки його наявність чи відсутність не випливає на прийняття рішення щодо реєстрації та видачі декларації. Крім того, Позивач вказала, що у ІДАБК в Одеській області не було правових підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнята оскаржувана постанова, оскільки листом прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22.05.2013 року, який фактично став підставою для проведення вказаної перевірки, остання не вимагала провести позапланову перевірку, а лише надала інформацію до відома Відповідача. Також, на думку Позивача, у ІДАБК в Одеській області не має повноважень на накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, такими повноваженнями наділений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного-архітектурного будівельного контролю.
Представник Відповідача належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи до судових засідань не з'явився надав заяву з проханням розглядати справу за відсутності Відповідача, в якій зазначив що вважає позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.У зв'язку з зазначеним судом ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності Відповідача.
В наявних в матеріалах справи письмових запереченнях проти позову (т. 1 а.с. 97-100) представник Відповідача, посилаючись на норми ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 року, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, вказав на правомірність проведення ним заходу державного архітектурно-будівельного контролю відносно ОСОБА_1, акцентуючи увагу на тому, що встановлена процедура передбачає здійснення заходів, спрямованих не лише на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також і ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. З урахуванням наведеного Відповідач вказує на невірне тлумачення норм законодавства Позивачем. Як зазначив Відповідач, відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, ІДАБК в Одеській області проведено перевірку відповідності збудованих об'єктів нерухомості проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, у ході якої виявлено виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, у зв'язку з чим Відповідач вважає, що діяв в межах наданих повноважень, приймаючи постанову про притягнення Позивача до відповідальності.
Вислухавши пояснення Позивача, пояснення представника Позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.06.2013 року, відповідно до наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 921 від 03.06.2013 року (а.с.65) та листа прокуратури Малиновського району м. Одеси № (16-70) 3832 вих-13 від 22.05.2013 року (т. 1 а.с.68-69), направлення на здійснення позапланової перевірки № 1082 від 03.06.2013 року (т. 1 а.с.72), посадовими особами ІДАБК в Одеській області була проведена позапланова перевірка Позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів, а саме - достовірності даних у декларації про готовність об'єкту до експлуатації за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21.
За результатами проведеного заходу контролю Відповідачем складено акт від 10.06.2013 року (т. 1 а.с.73), яким встановлено, що 21.06.2012 року за №ОД 14212103772 ІДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21», замовник ОСОБА_1 Зазначена декларація зареєстрована на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, який виданий ІДАБК в Одеській області 23.05.2006 року за № 283. Під час перевірки встановлено, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а дозвіл № 283 виданий у червні 2006 року на виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельних павільйонів на вул. Середня, 48» ВАТ «АТП-15106». На вимогу ІДАБК в Одеській області замовником дозволу не надано, що є порушенням п.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Також, в акті зазначено, що у п.11.1 «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» вказано рішення виконкому Одеської МРДТ про виділення земельної ділянки № 702 від 07.11.1945 року замість документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянко, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України та п.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
10.06.2013 року Відповідачем, також, складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т. 1 а.с.75), яким встановлено виконання Позивачем будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництва індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, закінчене у період з 05.08.1992 року по 12.03.2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, чим порушено п.9 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке передбачена п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
На підставі акту перевірки та протоколу 17.06.2013 року Відповідачем прийнято постанову № 130 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Позивача визнано винним у вчиненні вищенаведеного правопорушення, та накладено штраф у сумі 11470 грн. (т. 1 а.с.77).
Вважаючи спірну постанову про накладення штрафу незаконною, Позивач звернулась до суду з даним позовом про її скасування.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил.
Приписи ст.41 вказаного Закону визначають державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З наведеного вбачається, що повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю реалізуються, зокрема, через проведення відповідних заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року визначено, що такий контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до п.7 зазначеного Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції, підставами для проведення якої є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Як встановлено судом, перевірка Позивача, за результатами якої винесена оскаржувана постанова, проводилась на підставі листа прокуратури Малиновського району м. Одеси № (16-70)3832вих-13 від 22.05.2013 року (т. 1 а.с.68-69), в якому зазначено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року задоволено позов прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення об'єкта самочинного будівництва, а також зобов'язано ФОП ОСОБА_1 за свій рахунок знести самовільно збудоване одноповерхове побутове приміщення площею 447,5 кв.м., розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, та повернути самовільно зайняту земельну ділянку Одеській міській раді. ФОП ОСОБА_1 до ІДАБК в Одеській області подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 21.06.2012 року за № ОД 14212103772, у п.10 якої дозвільним документом на початок виконання будівельних робіт декларантом визначено дозвіл на виконання будівельних робіт, нібито виданий ІДАБК в Одеській області від 23.05.2006 року за № 283. Однак, згідно з наданими Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради копіями журналу реєстрації дозволів ІДАБК в Одеській області за 2006 рік, за № 283 06.06.2006 року виданий дозвіл ВАТ «АТП-15106» на будівництво торгових павільйонів по вул. Середній, 48 в м. Одесі, тобто, взагалі іншій особі та на будівництво іншого об'єкта.
Також, у листі вказано на недостовірність інформації у декларації про період виконання ФОП ОСОБА_1 будівельних робіт, а також про безпідставне зазначення декларантом правоустановчим документом на земельну ділянку рішення виконкому Одеської міської МРДТ про виділення земельної ділянки № 702 від 07.11.1945 року, тоді як Одеською міською радою не приймалось рішення про надання вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_1, правовстановлювальні документи на земельну ділянку не оформлено, а Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 20.03.2012 року на звернення ОСОБА_1 надана відповідь про неможливість відведення вказаної земельної ділянки.
З урахуванням наведеної інформації прокурор у листі виклав прохання застосувати наведену інформацію при застосуванні повноважень ІДАБК в Одеській області з контролю за додержанням містобудівного законодавства.
З наведеного вбачається, що перевірка Позивача, за результатами якої винесена оскаржувана постанова, була проведена Відповідачем з огляду на інформацію, викладену у листі прокуратури Малиновського району м. Одесу, адресованого ІДАБК в Одеській області, щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що цілком відповідає п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року.
Також, за правилами п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.
Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються ДАБК України та її територіальними органами.
Накладати штраф від імені інспекцій мають право: керівник ДАБК України та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів ДАБК України та їх заступники у межах своїх повноважень.
Крім того, п.п. 6, 9 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року, встановлено, що ДАБК України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи. ДАБК України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
19.11.2012 року головою ДАБК України видано наказ за № 187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)». Відповідно до п.2 вказаного наказу територіальним органам необхідно забезпечити здійснення від імені ДАБК України розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про адміністративні правопорушення у спосіб та у межах затверджених ДАБК України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Названим наказом уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені ДАБК України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених ДАБК України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
З наведеного вбачається, що Відповідач наділений повноваженнями накладати штрафи за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому останнім цілком правомірно прийнято оскаржуваному постанову.
При цьому, як встановлено судом, підставою для притягнення Позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та накладення на останього штрафу оскаржуваною постановою став висновок органу державного-архітектурного контролю про порушення Позивачем п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме: виконання Позивачем будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництва індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, закінчене у період з 05.08.1992 року по 12.03.2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою: вул. Бугаївська, 21, м. Одеса.
Відповідно до вимог ч.1 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного та в редакції на момент початку проведення будівельних робіт Позивачем) забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. За приписами ч.1 ст.29 вказаного Закону документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт. Згідно вимог ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст.29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт. Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви. Відповідно до вимог ч.9 вказаної статті у разі, якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством (ч.10 ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій»).
Аналогічні положення містить наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000 року «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», чинний та в редакції на момент початку проведення будівельних робіт Позивачем. Відповідно до п.п. 1.1, 5.1 цього наказу виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 05.08.1992 року до 12.03.2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
З наведеного вбачається, що на момент початку здійснення Позивачем будівельних робіт на спірному об'єкті будівництва отримання дозволу на проведення будівельних робіт відповідного рівня складності було обов'язковою вимогою.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем, як замовником будівництва, було подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ДК-1252,8, ІІ категорія складності», що була зареєстрована в ІДАБК в Одеській області 21.06.2012 року за № ОД 14212103772 (т. 1 а.с.8-12).
У п.10 вказаної декларації «Інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності)» Позивачем визначено дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий ІДАБК в Одеській області 23.05.2006 року за № 283.
Разом з цим, в листі №(16-70)3833вих-13 від 22.05.2013 року прокурор Малиновського району м. Одеси зазначає, що згідно з наданими Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради копіями аркушів журналу реєстрації дозволів ІДАБК в Одеській області за 2006 рік дозвіл від 06.06.2006 року за № 283 надано ВАТ «АТП-15106» на будівництво торгових павільйонів по вул. Середній, 48 у м. Одесі (т. 1 а.с.68).
Крім того, на вимогу посадової особи Відповідача ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт, зареєстрований ІДАБК в Одеській області 23.05.2006 року за № 283, Позивачем не надано.
Зазначений дозвіл не надано, також, і до суду. При цьому, в додаткових поясненнях Позивач підтверджує факт відсутності у нього такого дозволу (т. 1 а.с.86-87).
За таких обставин, враховуючи те, що Позивач виконував будівельні роботи без отримання дозволу на їх виконання, суд вважає, що Відповідачем правомірно оскаржуваною постановою притягнуто останню до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф на підставі п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Посилання Позивача, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, на те, що виконання будівельних робіт об'єкта будівництва І-ІІ рівня складності взагалі не потребує отримання дозволу на їх виконання, суд вважає безпідставними, оскільки на момент проведення будівельних робіт на спірному об'єкті отримання дозволу на проведення будівельних робіт було обов'язковою вимогою та за приписами п.8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» такий дозвіл є чинними до завершення будівництва об'єкта.
Також, суд не приймає до уваги посилання Позивача на те, що об'єкт будівництва належить йому не як фізичній особі-підприємцю, а як фізичній особі, у той час як відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» може бути застосовано лише до фізичної особи-підприємця, оскільки чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності, як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За приписами ч.1 ст.4 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (т. 1 а.с.32).
Як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року у справі № 26/173-10-4482 (т. 1 а.с.60-64), 19.09.2003 року між ПВП «Танго» (продавцем) та Позивачем (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Позивач придбала належний продавцю на праві приватної власності незакінчений будівництвом корпус побутових приміщень (готовність якого до прийняття в експлуатацію складало 52%), що знаходиться в м. Одесі, вул. Бугаївська, 21, зазначений на схематичному плані літерою «Н» загальною площею 541,7м2 (а.с.184). В подальшому, Позивач здійснив реконструкцію придбаного ним об'єкту шляхом прибудови приміщення площею 447,5 м2, внаслідок чого площа об'єкту збільшилася з 541,7 м2 до 986,1м2 і звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на самочинно реконструйований об'єкт. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2008 року у справі № 22/70-08-1408 позов саме ФОП ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності задоволено та визнано саме за ФОП ОСОБА_1 право власності на реконструйований об'єкт, а саме: салон для експонування, торгівлі та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, загальною площею 986,1м2.
З наведеного вбачається, що Позивачем реконструйовано спірний об'єкт саме з метою здійснення господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця, а тому дії Відповідача щодо притягнення до відповідальності Позивача як фізичної особи-підприємця є правомірними.
З огляду на викладене, враховуючи те, що Позивачем необґрунтовано протиправність дій Відповідача, та не спростовано встановлені Відповідачем порушення, суд приходить до висновку, що дії Відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є правомірними, а підстави для скасування такої постанови відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №130 від 17.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 11470,00 грн. - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №130 від 17.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 11470,00 грн. - відмовити.
15 червня 2015 року.