11 червня 2015 року 810/1961/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., при секретарі судового засідання Акопян Е.Н., за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Тетіївського району Київської області до Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор Тетіївського району Київської області з позовом до Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування пункту 1.6 розпорядження про організацію харчування дітей у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах від 19.01.2015 №17.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 19.01.2015 №17 прийняте в порушення норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, 19.01.2015 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження про організацію харчування дітей у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах району від 19.01.2015 №17.
Згідно пункту 1.6 вищевказаного розпорядження встановлено забезпечити харчування за рахунок бюджетних коштів - 50% та коштів батьків 50% учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Позивач не погоджуючись із пунктом 1.6 вищевказаного розпорядження звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли суд зазначає наступне.
Статтею 25 Закону України "Про освіту" організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України "Про дошкільну освіту", організація та відповідальність за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, а також на керівників дошкільних навчальних закладів.
Згідно з п.1 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №116 від 02.02.2011, організація харчування дітей у державних та комунальних навчальних закладах покладається на органи виконавчої влади, а в навчальних закладах, що належать територіальним громадам, - на органи місцевого самоврядування.
Законами України "Про дошкільну освіту" (п.1 ч.5 ст.35) та "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року (ч. 29. п. 2 аб.1) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі у розмірі, що становить не менше 60 відсотків (у міській місцевості) та не менше 40 відсотків (у сільській місцевості) від вартості харчування на день.
Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах", що як вже зазначалося судом визначено п. 2 ч. 5 ст. 35 Закону України "Про дошкільну освіту", ч.29 п. 2 аб.3 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 та п. 3 ч.1 Постанови Кабінету міністрів України "Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів" від 26.08.2002 №1243.
Крім того, пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №116 «Про затвердження порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» передбачено, що у загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів здійснюється харчування учнів: яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантується пільгове харчування; 1-4 класів; з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; з малозабезпечених сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
Таким чином, оскаржуваний пункт 1.6 розпорядження порушує законне право на безкоштовне харчування у дошкільних навчальних закладах дітей 1-4 класів.
Крім того, статтею 25 Закону України «Про освіту» (редакція від 06.09.2014) передбачено, що організація та відповідальність за харчування у державних навчальних закладах покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань.
Проте, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження були внесені зміни до статті 25 Закону України «Про освіту» (редакція від 01.01.2015) відповідно до яких організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.
Суд, аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, вказані зміни внесені в статтю 25 Закону України «Про освіту» на підставі яких і було прийняте оскаржуване розпорядження не передбачають оплату харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх закладів за рахунок батьків.
За таких обставин, суд вважає, що пункт 1.6 розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації Київської області підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження відповідача №17 від 19.01.2015 "Про організацію харчування дітей у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах" в частині п.1.6 цього розпорядження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 червня 2015 р.