ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" вересня 2011 р. Справа № 2a-1338/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Державної податкової інспекції в Городенківському районі
про визнання протиправними дій, визнання незаконними та недійсними податкові повідомлення-рішення №0000771710, №000781710 від 15.02.2011року та вимогу №417 від 02.03.2011року,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Городенківському районі про визнання протиправними дій, визнання незаконними та недійсними податкові повідомлення-рішення №0000771710, №000781710 від 15.02.2011року та вимогу №417 від 02.03.2011року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Городенківському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період 21.11.2008 р. по 30.06.2010 р. приватним підприємцем ОСОБА_3
За результатами проведеної перевірки 02 березня поштою позивачу було направлено податкову вимогу, яку він отримав 05.03.2011 року.
Згідно даної вимоги станом на 02 березня 2011 року сума податкового боргу ОСОБА_3 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 68599, 16 грн.
Дії ДПІ в Городенківському районі щодо нарахування ОСОБА_3 податкового боргу на суму 68599.16 грн., податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та податкову вимогу № 417 від 02.03.2011 р. позивач вважає необґрунтованими та незаконними з наступних підстав. Зазначає, що сума податкового боргу, нарахована ОСОБА_3 як податок з доходів найманих працівників, є необґрунтованою. ДПІ Городенківського району, розраховуючи суму податку з доходів найманих працівників 68464,10 грн., виходила виключно з пояснень осіб, які заявили про перебування у трудових відносинах з ОСОБА_3
Зазначив, що на Кунисівському цегельному заводі у період з квітня 2009 року до жовтня 2009 року трудові договори були укладені та зареєстровані згідно чинного законодавства з такими працівниками: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 З листопада 2009 року до травня 2010 року - зі ОСОБА_15 Трудові договори з вказаними особами знаходяться у ДПІ м. Городенки. Податок з доходів вказаних найманих працівників був сплачений у повному обсязі.
Трудові договори з будь-якими іншими працівниками ОСОБА_3 не укладались.
Посилався на те, що іншими особами могла виконуватись робота, однак виключно одноразового характеру згідно усної домовленості у межах цивільного, а не трудового, законодавства. Трудовий договір з ними не укладався, у службі зайнятості не реєструвався, тому на них не поширювалось законодавство про працю.
У зв'язку з цим вважає протиправним нарахування 68 599,16 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафні фінансові санкції.
В ході судового розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що ДПІ Городенківського району, приймаючи рішення про нарахування ОСОБА_3 податкового боргу на суму 68599,1 грн., прийняла рішення про збільшення грошового зобов'язання за платежем: „податок на додану вартість" та про збільшення грошового зобов'язання за платежем: „податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності".
Просив суд взяти до уваги те, що податкове повідомлення-рішення № 000781710 від 15.02.2011 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем: „податок на додану вартість" на суму 21946,66 грн. (виключення цієї суми з податкового кредиту) та стягнення штрафних санкцій у сумі 5486,66 грн. вважає частково незаконним з наступних підстав.
ДПІ в Городенківському районі неправомірно дорахувала ОСОБА_3 (тобто виключила з податкового кредиту) суму 13463 грн. за платежем: „податок на додану вартість" та відповідні штрафні санкції у розмірі 3365,75 грн.
Посилався на вимоги п. 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. З цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Відповідно до вимог п.п. 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент здійснення підприємницької діяльності, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Особами, які проводили перевірку та складали даний акт необґрунтовано та безпідставно було зроблено висновок про те, що придбані ОСОБА_3 товари, послуги, матеріальні та інші активи не пов'язані з підприємницькою (господарською) діяльністю. Будь-які документи чи інші докази, які б підтверджували використання ОСОБА_16 придбаних ним товарів, послуг, матеріальних та інших активів відсутні.
Навпаки, про здійснення ОСОБА_3 підприємницької діяльності на Кунисівському цегельному заводі свідчать такі податкові накладні: № 009297 від 26.05.2010 р. (сума ПДВ 748 грн.); № 376/22 та № 377/22 від 31.05.2010 р. (сума ПДВ 200 грн. та 4413,30 грн.); № 592/22 від 31.03.2010 р. (сума ПДВ 166,67 грн.); № 593/22 від 31.03.2010 р. (сума ПДВ 16,67 грн.); податкова накладна від 31.03.2010 р. (сума ПДВ 166,67 грн.); № 4923/4 від 31.12.2009 р. (сума ПДВ 6928,99 грн.); № 4924/4 від 31.12.2009 р. (сума ПДВ 387 грн.); № 399/22 від 31.12.2009 р. (сума ПДВ 166,67 грн.); № 400/22 від 31.12.2009 р. (сума ПДВ 16,64 грн.); № 207/22 від 27.11.2009 р. (сума ПДВ 15,58 грн.); №206/22 від 27.11.2009 р. (сума ПДВ 236,17 грн.)
Вважає, що сума незаконно виключеного податкового кредиту (або ж донарахованого зобов'язання за платежем: „податок на додану вартість") становить 13463 грн. (основний платіж).
Крім зобов'язання за основним платежем, ДПІ Городенківського району нарахувала ОСОБА_3 штрафні санкції у сумі 5486,66 грн. (25% від суми боргу за основним платежем - 21946,66 грн.).
Вважає, що законно нарахованою за основним платежем є сума 8483,66 грн. Тому саме від цієї суми зобов'язання повинні вираховуватись штрафні санкції (25%). 8483,66 х 25% = 2120,92 грн. ДПІ Городенківського району згідно податкового повідомлення-рішення № 000781710 від 15.02.2011 року нарахувала 5486 грн. Вважає зайво нарахованими штрафні санкції в сумі 3365,75 грн.
Просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000781710 від 15.02.2011 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем: „податок на додану вартість" на суму 21946,66 грн. в частині збільшення ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем: „податок на додану вартість" у розмірі 13463 грн. (основний платіж) та визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000781710 від 15.02.2011 року в частині накладення на ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 3365,75 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив в повному обсязі, з мотивів викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в справі докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 19.11.2008 року.
З 21.11.2008 року по 30.06.2010 року ДПІ в Городенківському районі була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання -фізичної особи ОСОБА_3, за результатами якої 01.02.2011 року був складений акт перевірки № 57/170/НОМЕР_2.
Актом встановлені наступні порушення:
- вимоги п.187.1 ст. 187, п. 198.4 ст. 198, п. 20.14 ст. 200 Податкового кодексу України та вимоги п.п. 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" чинного на момент здійснення підприємницької діяльності занижено чисту суму податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 21946,66 грн., а саме: за червень 2009 року в сумі 791,66 грн., за жовтень 2009 року в сумі 7692,00 грн. за листопад 2009 рок в сумі 252,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 7499,00 грн. за січень 2010 року в сумі 168,00 грн., за березень 2010 року в сумі 183,00 грн., за травень 2010 року в сумі 4613,00 грн., за червень 2010 року в сумі 748,00 грн.
- вимоги п. 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, п. 13 ст. 162, пп. 163.1.1, п. 163.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2, п. 164.1, ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 167, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України та п.п 4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп. 8.1.1 п.8 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" чинного на момент здійснення підприємницької діяльності донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 54771,28 грн.
- вимоги розділу ІV ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" чинного на момент здійснення підприємницької діяльності та п. 177.1 ст. 177, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 593,70 грн.
На підставі вказаного акту перевірки та адміністративного узгодження прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.02.2011 року № НОМЕР_1, яким ОСОБА_3М, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податк з доходів фізичних осіб у сумі 68464,10 грн., з яких за основним платежем 54771,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -13692,82 грн.; № НОМЕР_3 від 15.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 27433,32 грн., з яких за основним платежем -21946,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5786,66 грн.
Щодо податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.02.2011 року.
Перевіряючі дійшли до висновку, що фізична особа -платник податків ОСОБА_3 виплачував доходи у вигляді заробітної плати 16 найманим особам, а податок з доходів фізичних осіб був не нарахований та не перерахований до бюджету, а тому позивачу було донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 54771,28 грн.
Суд не погоджується з таким твердженням податкового органу, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача на Кунисівському цегельному заводі у період з квітня 2009 року до жовтня 2009 року трудові договори були укладені та зареєстровані згідно чинного законодавства з такими працівниками: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 З листопада 2009 року до травня 2010 року - зі ОСОБА_15
Податок з доходів вказаних найманих працівників був сплачений ОСОБА_3 в повному обсязі.
Висновок податкового органу про те, що СПД ОСОБА_3 використовував працю 16 осіб, без оформлення з ними трудових відносин ґрунтується на поясненнях відібраних працівниками відділу податкової міліції Коломийської оДПІ.
Як вбачається із пояснень 16 осіб, усі вони працювали без оформлення трудових відносин на Кунисівському цегельному заводі у період з 2008 року по 2009 рік, заробітну плату отримували від ОСОБА_17, а згідно акта прийому-передачі Цегельного заводу в с. Кунисівці Городенківського району СПД ОСОБА_3 набув даний завод 02.02.2009 року.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідач заперечує проти позову та ним не надано суду додаткових доказів, окрім пояснень 16 осіб, які працювали на Кунисівському цегельному заводі у період з 2008 року по 2009 рік, без оформлення трудових відносин, суд не може погодитися з даними висновками проведеної перевірки, оскільки, на думку суду висновки органу державної податкової служби про порушення вимог податкового законодавства не можуть обґрунтовуватися матеріалами відділу податкової міліції та поясненнями громадян.
При цьому, суд зазначає, що наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1003 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами (далі по тексту -Порядок № 1003).
Згідно п.4 Порядку № 1003 Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
При цьому згідно п. 5 Порядку № 1003 ОСОБА_14 документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 7 Порядку № 1003 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів
Суд вважає, що відповідачем в акті перевірки було зазначено дані, які є необґрунтованими та не підтвердженні належними доказами. На думку суду, належними доказами є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства, а також висновки інших контролюючих органів, а не матеріали відділу податкової міліції та письмові пояснення громадян. Суд вважає, що зазначені документи можуть братися до уваги лише у сукупності з іншими доказами, які повинні міститися саме у первинних документах.
Крім того, суд зазначає, що відповідно ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»чинного на момент виникнення спірних правовідносин податок з доходів фізичних осіб -плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Дослідивши акт перевірки від 01.02.2011 року № 57/170/НОМЕР_2 та документи, які були використані відповідачем при проведенні перевірки ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що відповідачем взагалі не встановлено та не підтверджено належними доказами факт перебування громадян ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_5, ОСОБА_27, ОСОБА_21, ОСОБА_6 та ОСОБА_28 у трудових відносинах з позивачем.
Тобто ДПІ в Городенківському районі в ході перевірки не було встановлено, чи є СПД ОСОБА_29 по відношенню до громадян ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_5, ОСОБА_27, ОСОБА_21, ОСОБА_6 та ОСОБА_28М податковим агентом, тобто його обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати до Державного бюджету України податок з доходів цих осіб.
На підставі зазначених вище обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог п. 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, п. 13 ст. 162, пп 163.1.1, п. 163.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, ст. 163, пп.164.1.2, п. 164.1, ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 167, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України та п.п 4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп. 8.1.1 п.8 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»чинного на момент здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 54771,28 грн. та штрафних санкцій в сумі 13692,82 грн. за податковим повідомленням рішенням №0000771710 від 15.02.2011 року.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Городенківському районі №0000771710 від 15.02.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині -задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ в Городенківському районі № 417 від 02.03.2011 року суд зазначає наступне.
02.03.2011 року ДПІ в Городенківському районі було складено податкову вимогу № 417, якою було визначено, що станом на 02.03.2011 року сума податкового боргу СПД ОСОБА_3 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 68599,16 грн., у тому числі за платежем: податок з доходів найманих працівників 68464,10 грн.
Вищевказана податкова вимога прийнята на підставі податкового повідомлення-рішення №0000771710 від 15.02.2011 року та акта перевірки від 01.02.2011 року № 57/170/НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -СПД ОСОБА_3 за період з 21.11.2008р. по 30.06.2010 р. Зазначені обставини визнаються відповідачем.
Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
Як вбачається з пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Відповідно до п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З наведених норм вбачається, що податкові вимоги можуть надсилатися платнику податків виключно за умови наявності у нього узгодженого податкового зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, у разі скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого було складено податкову вимогу, скасуванню підлягає і сама вимога.
Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000781710 від 15.02.2011 року судом встановлено наступне.
ДПІ в Городенківському районі за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято 15.02.2011р. податкове повідомлення - рішення №0000781710, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27433 грн. 32 коп., куди входить 21946 грн. 66 коп. основного платежу та 5486 грн. 66 коп. штрафних (фінансових)санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 21.11.2008р. по 30.06.2010 р. (акт від 01.02.2011 року у №57/170/НОМЕР_2) було встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 неправомірно включав до декларацій з податку на додану вартість в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
В судовому засіданні встановлено, що підприємець ОСОБА_29 з 25.12.2009р. по 30.06.2010р. господарську діяльність не проводив, виробництво цегли не здійснював, що підтверджується наданими для перевірки документами та поданими платником податків деклараціям по податку на додану вартість, які свідчать про те, що підприємець ОСОБА_3М за грудень 2009р., січень, березень, травень та червень 2010 року не здійснював господарську діяльність.
Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України та п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент здійснення підприємницької діяльності, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість, має право зменшити грошове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України,
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до вимог п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, послуг; дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вимог п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Аналогічну норму містить і п. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.
Пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума сплаченого в зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В судовому засіданні встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту, в декларації по податку на додану вартість суми податку на додану вартість, які не пов'язані з господарською діяльністю, а саме:
за червень 2010р. в декларацію по ПДВ включено в податковий кредит податкову накладну від 26.05.2010р. № 009297 на придбання лист ВХ 40/150-8 на загальну суму 4485,0 гри. в т.ч. ПДВ на суму 748,0 грн. від ВАТ "Івано-Франківський цемент";
за травень 2010 року в декларацію по ПДВ в податковий кредит включено податкові накладні від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" на суму 4613,00 грн. ПДВ, а саме: податкова накладна №377/22 від 31.05.2010 р. за реактивну електроенергію в сумі 1200,00 грн. в т.ч. ПДВ 200,00 грн., податкова накладна №376/22 від 31.05.2010 року за реактивну електроенергію в сумі 26479.78грн. в т.ч. ПДВ 4413,30 грн.;
за березень 2010 року в декларацію по ПДВ в податковий кредит включено податкові накладні від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" на суму 183,00 грн. ПДВ, а саме:податкова накладна № 592/22 від 31.03.2010 р. за електроенергію в сумі 1000,0 грн. в т.ч. ПДВ 166,67 грн., податкова накладна №593/22 від 31.03.2010 р. за електроенергію в сумі 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн.;
за січень 2010 року в декларацію по ПДВ в податковий кредит включено податкову накладну від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" на суму ПДВ 166,67 грн. На момент проведення перевірка ця податкова накладна була відсутня;
за грудень 2009 року в декларацію по ПДВ в податковий кредит включено:
податкову накладну від ВАТ „Івано-Франківськгаз", ідентифікаційний номер 033610409158, а саме: податкова накладна 4923/4 від 31.12.2009 р. на загальну суму 41573,96 грн. в т.ч. ПДВ 6928,99 грн., податкова накладна 4924/4 від 31.12.2009 р. на загальну суму 2321,99 грн. в т.ч. ПДВ 387,00 грн.;
податкова накладна від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" № 399/22 від 31.12.2009 р. за активну електроенергію в сумі 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; податкова накладна від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" №400/22 від 31.12.2009 р. за реактивну електроенергію в сумі 99,86 грн. в т.ч. ПДВ 16,64грн.;
податкова накладна від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" № 207/22 від 27. 11. 2009р. за реактивну електроенергію в сумі 93,48грн. в т.ч. ПДВ 15,58грн.;
податкова накладна від Городенківського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" № 206/22 від 27.11.2009р. за активну електроенергію в сумі 1417,00 грн. в т.ч. ПДВ 236,17 грн.
Через електролічильник підприємця ОСОБА_3 електроенергія подавалася на водонасосну станцію, з якої здійснювалася подача води в школу села Кунисівці Городенківського району та для потреб населення цього ж села в період з січня 2009р. по червень 2010р., що підтверджується довідкою Кунисівської сільської ради.
Здійснюючи аналіз та дослідження усіх доказів та доводів представлених позивачем та відповідачем суд приходить до висновку, що платником податків ОСОБА_3 занижено чисту суму податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 13463 грн., а саме: за листопад 2009 року в сумі 252,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 7499,00 грн., за січень 2010 року в сумі-168,00 грн., за березень 2010 року у сумі-183,00 грн., за травень 2010 року у сумі - 4613,0 грн., за червень 2010 року в сумі 748,0 грн., чим порушено вимоги п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент здійснення підприємницької діяльності.
Також ОСОБА_3 занижено чисту суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 21946,66 грн., зокрема: за червень 2009 року - 791,66 грн. за жовтень 2009 року -7692,00 грн., за листопад 2009 року - 252,00 грн., за грудень 2009 року - 7499,00 грн., за січень 2010 року - 168,00 грн., за березень 2010 року - 183,00 грн., за травень 2010 року - 4613,00 грн., за червень 2010 року - 748,0 грн.
На підставі п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України до ОСОБА_3 було застосовано штрафну санкцію у розмірі 5486 грн. 66 коп., що в сумі з основним платежем - 21946 грн. 66 коп., становить 27433 грн. 32 коп.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень Державна податкова інспекція в Городенківському районі при винесенні податкового повідомлення-рішення №000781710 від 15.02.2011 року діяла у межах повноважень та на підставі закону, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставним і в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000771710 від 15.02.2011 року, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 68464,10 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу №417 від 02.03.2011року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 13.09.2011 року.