Іменем України
12 серпня 2009 року Справа 2а-21578/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.
при секретарі судового засідання Фенічевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом
Військового прокурора Лугансмького гарнізону
в інтересах громадянина ОСОБА_1
до Військової частини 3035
про захист прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних з проходженням публічної служби,-
За участю сторін:
прокурор: Караварданян С.Є.посвідчення № 012,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_2. за дорученням від 24.06.2009 року № 1/8-1302,
31 березня 2009 року військовий прокурор в інтересах громадянина ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3035 про визнання протиправними дії посадових осіб військової частини 3035, щодо не виплати підполковнику запасу ОСОБА_1грошової компенсації за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 речове майно в розмірі 6 303, 89 грн та стягнути з військової частини 3035 на користь громадянина ОСОБА_1, грошову компенсацію за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 (з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року) речове майно в розмірі 6 303, 89 грн.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, дав пояснення щодо суті позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, дав пояснення по сті позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами військової частини 3035 вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», якою встановлено, що підполковник ОСОБА_1проходив військову (публічну) службу у різних військових формуваннях з 22 листопада 1987 року по 25 листопада 2008 року, з яких в період з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року проходив військову (публічну) службу на різних посадах у військовій частині 3035, яка входить до складу внутрішніх військ МВС України і на всіх видах забезпечення, в тому числі і грошовому знаходився у зазначеній військовій частині.
Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 88 о/с від 3 жовтня 2008 року підполковника ОСОБА_1звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п.63 «в» (за станом здоров'я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 7.11.2001 року №1053.
Також, встановлено, що 25 листопада 2008 року наказом командира військової частини 3035 № 243 позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Під час звільнення з військової служби в запас, з позивачем не було проведено остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав від держави в період проходження військової (публічної) служби у військовій частині 3035 тобто з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року, у повному обсязі
Позивач звернувся до командира військової частини 3035 з заявою клопотанням про виплату йому, як військовослужбовцю, який звільняється у відставку з правом носіння військової форми одягу, грошової компенсації за неотримане речове майно, в порядку передбаченому п. 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами зазначеної військової частини відповідна компенсація ОСОБА_1 виплачена не була, а лише було видано довідки-розрахунки № 19/105 від 25 лютого 2009 року, згідно якої заборгованість перед позивачем за неодержану ним грошову компенсацію замість речового майна, що належало йому до видачі за період проходження військової (публічної) служби складає 6 303, 89 грн.
Відповідно вищевказаної довідки зазаначено, що перед позивачем існує заборгованість з грошової компенсації за неотримане речове майно, на загальну суму 6 303, 89 грн., яка до цього часу не погашена.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Судом встановлено, що формений одяг військовослужбовців внутрішніх військ затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно постанови Кабінетом Міністрів України від 17.11.2001 року № 1515 «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частини міліції внутрішніх військ МВС України та осіб начальницького складу податкової міліції», п. 2 визначено та дано розпорядження Міністерству внутрішніх справ України розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ МВС України та осіб начальницького складу податкової міліції та правил носіння форменого одягу.
Виконуючи вимоги Постанови КМУ від 17.11.2001 року № 1515, наказом Міністра внутрішніх справ України від 15.02.2002 року № 148 «Про заходи щодо виконання постанови КМУ» про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції від 17.11.2001 року № 1515, якій був погоджений з Міністром фінансів України та Міністром економіки та з питань європейської інтеграції України, було затвердджено норми забезпечення «1-9» форменим одягом «у мирний час» осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частини міліції внутрішніх військ МВС та осіб начальницького складу податкової міліції. За цими нормами забезпечуються всі військовослужбовці внутрішніх військ МВС України.
Пунктом 67 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 2 статті 9-1 Закону Україна «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України у справах за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №10-рн/2008 від 22.05.2008 року, положення пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення. Крім того, Конституційний Суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, на час звільнення з військової (публічної) служби за контрактом (25 листопада 2008 року) позивач, відповідно до положень п. 2. ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як військовослужбовець який проходив військову службу за контрактом, мала право на отримання замість належних їй за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до положень п.27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, дія якого не скасовувалася, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Враховуючи вищевикладено, суд вважає, що під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 тобто з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року ОСОБА_1речове майно своєчасно, для використання його у службовій діяльності, видано не було, а на даний час позивач звільнений з військової служби у запас і потреби в отриманні речового майна в натурі не має, йому відповідно до положень ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна бути виплачена грошова компенсація замість не виданого під час служби речового майна.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність визнання протиправними дії посадових осіб військової частини 3035, щодо не виплати ОСОБА_1грошової компенсації за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 речове майно в розмірі 6 303, 89 грн. та стягнення з військової частини 3035 на користь ОСОБА_1, грошову компенсацію за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 речове майно в розмірі 6 303, 89 грн., тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини 3035, щодо не виплати підполковнику запасу ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 (з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року) речове майно в розмірі 6 303, 89 грн.
Стягнути з військової частини 3035 на користь громадянина ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, грошову компенсацію за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині 3035 (з 24 грудня 1999 року по 25 листопада 2008 року) речове майно в розмірі 6 303, 89 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Т.С.УШАКОВ