Справа № 2а-9960/08/1370
19.03.2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представника відповідача Когут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії з часу ухвалення рішень КСУ, тобто з 09.07.2007 року по дату вступу нових положень, викладених в бюджеті на 2008 рік та з 22.05.2008 року, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатиту розміру пенсії шляхом її збільшення на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком з часу ухвалення рішення КСУ по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача здійснти перерахунок встановленого для “дітей війни” підвищення до пенсії передбаченою ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з часу ухвалення рішення КСУ від 22.05.2008 року №10-рп/2008 , -
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі Львівської області (надалі-Управління) в якому просить суд поновити пропущений термін звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії з часу ухвалення рішень КСУ, тобто з 09.07.2007 року по дату вступу нових положень, викладених в бюджеті на 2008 рік та з 22.05.2008 року, зобов'язати здійснити перерахунок та виплатиту розміру пенсії шляхом її збільшення на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком з часу ухвалення рішення КСУ по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача здійснти перерахунок встановленого для “дітей війни” підвищення до пенсії передбаченою ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з часу ухвалення рішення КСУ від 22.05.2008 року №10-рп/2008 . Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився 10 грудня 1939 року, і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Позивач подав заяву про розгляд адміністративної справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях, в яких зазначає, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того, останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону 2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 26.03.2009 року.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується пенсійним посвідченням № 115162 зі штампом, який підтверджує наявність у нього статусу «діти війни». Позивач є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні. Цей статус позивача відповідачем не заперечно, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон №107- VІ ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон №107- VІ, зокрема пункт 41 розділу ІІ.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір i цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Виходячи з цього відповідач, починаючи з 09 липня 2007 року, зобов'язаний був здійснити позивачці перерахунок доплат до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та виплачувати щомісячно таку доплату до пенсії.
Судом встановлено, що позивачу виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльністю відповідача по перерахунку пенсії позавача з часу ухвалення рішення КСУ від 09.07.2007 року по дату вступу нових положень викладених в бюджеті на 2008 рік та з 22.05.2008 року, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача шляхом збільшення на 30 відстотків від розміру мінімальної пенсії за віком з часу ухвалення рішення КСУ по 31.12.2007 року та забезпечення виплати простроченого підвищення у встановлені строки суд вважає, що такі не підлягають до задоволення з тих підстав, що Законами України “Про державний Бюджет України” на 2007 та 2008 роки не призупинявся перерахунок пенсії шляхом збільшення її розміру на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, а рішеннями Конституційного Суду України не визнавались не конституційними положення Законів “Про державний Бюджет України” на 2007 та 2008 роки щодо такого перерахунку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не донараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни” - чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки невиплата позивачу як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково, і тому слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо недоплати у 2008р. позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни” та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області провести позивачу донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо недоплати у 2008р. ОСОБА_1підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області провести ОСОБА_1донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст постанови виготовлений 26.03.2009 року.
Справа № 2а-9960/08/1370
(вступна та резолютивна частини постанови)
19.03.2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представника відповідача Когут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії з часу ухвалення рішень КСУ, тобто з 09.07.2007 року по дату вступу нових положень, викладених в бюджеті на 2008 рік та з 22.05.2008 року, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатиту розміру пенсії шляхом її збільшення на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком з часу ухвалення рішення КСУ по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача здійснти перерахунок встановленого для “дітей війни” підвищення до пенсії передбаченою ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з часу ухвалення рішення КСУ від 22.05.2008 року №10-рп/2008 , -
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 26.03.2009 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо недоплати у 2008р. ОСОБА_1підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області провести ОСОБА_1донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.