ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
01 червня 2009 року Справа №2а-1000/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
представника позивача - Штиглян С.І.;
представника відповідача - Святненко Р.Б.;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Бесенюк М.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ДДГ «П'ядицьке»
про визнання недійсним рішення №38 від 20.10.2003 року, -
Івано-Франківський обласний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд із адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення №38 від 20.10.2003 року
01.06.2009 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить визнати протиправним рішення №38 від 20.10.2003 року щодо списання безнадійного податкового боргу ДДГ «П'ядицьке» перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем по справі винесено рішення №38 від 20.10.2003 року про списання безнадійного податкового боргу ДДГ «П'ядицьке» на підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким списано із вказаного підприємства заборгованість по сплаті страхових внесків, нараховану пеню за несвоєчасну сплату цих внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 13729 грн. Вважає, що дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, в тому числі на порядок списання заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не поширюється. Вказані відносини врегульовані спеціальним законодавством із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що прийняте ним рішення №38 від 20.10.2003 року щодо списання безнадійного податкового боргу ДДГ «П'ядицьке» перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідає чинному законодавству. Просить в задоволенні позву відмовити поністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ДДГ «П'ядицьке» проти пред'явленого позову заперечив. Вважає його безпідставним та необґрунтованим. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено, що відповідачем по справі винесено рішення № 38 від 20.10.2003 року про списання безнадійного податкового боргу з ДДГ «П'ядицьке» на підставі п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким списано із вказаного підприємства заборгованість по сплаті страхових внесків, нараховану пеню за несвоєчасну сплату цих внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та штраф в сумі 13729 грн.(а. с. 6).
Як вбачається з преамбули Закону України №2181 (зі змінами, внесеними згідно із Законом N 550-ІУ від 20.02.2003 р.), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Разом з тим, аналіз положень наведеного Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року N 1533 (далі - Закон України N 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-ХІІ не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом ст.67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування ".
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не
передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають.
Згідно з преамбулою Закону України N 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст. З Закону України N1533 (набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п.2 розділу 8 Закону України N 1533, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту набрання чинності Законом України N1533 (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими виключено п.16 ч.1 ст.14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом N 429-ІУ від 16.01.2003 р.
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України N 2181, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п.1.2 ст.1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Закон України N 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків па платежі, які не включені у систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України N1533 встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (пункти 2, 5 ст. 8 Закону).
Згідно з частинами 2, 3 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування", державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає, що не можна вважати зобов'язання по страхових внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України N2181, згідно з його преамбулою.
Включення Законом України N2181 органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України N 1533.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення №38 від 20.10.2003 року, яким на підставі п.18.2 ст.18 Закону України ?ро порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списано ДДГ ?'ядицьке" 13729 грн. заборгованості за страховими внесками на випадок безробіття, суперечить вимогам вищезазначених норм, а тому підлягає визнанню протиправним
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції №38 від 29.10.2003 року.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя О.В. Басай
постанова в повному обсязі складена 08.06.2009 року.