16.06.2015 Справа № 127/9989/15-ц
Провадження № 2/127/3569/15
16 червня 2015 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
при секретарі Коваленко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та просила здійснити поділ спільного майна подружжя; виділити у власність їй, ОСОБА_1, ? квартири АДРЕСА_1; виділити у власність відповідачу, ОСОБА_2, ? квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача судовий збір, мотивуючи свої вимоги тим, що вказане нерухоме майно було придбане під час зареєстрованого шлюбу з відповідачем, а тому є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу у рівних частках.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнали; відповідач ОСОБА_2 також подав до суду письмову заяву про визнання позову.
Згідно ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 14 листопада 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.02.2015 року, яке набрало законної сили 17.02.2015 року.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
26 липня 2000 року відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1537, та зареєстрованим КП «ВООБТІ» 26.07.2000 року у реєстровій книзі № 465 за реєстровим № 1547/41378, придбана квартира АДРЕСА_2, право власності на яку оформлене на ОСОБА_2
Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані (враховуючи час набуття майна подружжям) нормами КпШС України Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до положень статті 22 КпШС України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 68, 69 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3, спір щодо якого розглядається судом, була придбана сторонами в період шлюбу та відповідно є об'єктом права спільної сумісної власності, що не заперечується сторонами. Щодо способу поділу вказаного майна між подружжям, то суд враховує визнання відповідачем позову, згоду сторін на запропонований спосіб поділу майна, а тому вказана квартира підлягає поділу між ними у рівних частках.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного суд України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб (не відповідачів), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання відповідачем позову в даному випадку не суперечить чинному законодавству, зважаючи на положення ст.319 ЦК України, та таке визнання не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб, про що сторони вказали в судовому засіданні, іншого судом не встановлено, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1827,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.22 КпШС України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 319, 325, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 (одну другу) частки квартири АДРЕСА_4.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 (одну другу) частки квартири АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1827,00 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.
Суддя: