Рішення від 21.03.2011 по справі 2-199/11

Справа № 2-199/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Журби С.О.

при секретарі Йосипенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимог наступним:

18 лютого 2006 року відповідач зненацька напав на позивача, внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження. В зв'язку з цим позивачу було нанесено матеріальну шкоду та моральну шкоду. Позивач оцінює матеріальну шкоду в 5000,00 грн., а моральну шкоду в 10000,00 грн. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.10.2009 року кримінальну справу по обвинуваченню відповідача закрито в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Позивачу було рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом до відповідача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що це не він, а позивач 18 лютого 2006 року напала на нього через неприязні стосунки, що склалися між ними, і почала бити. В ході бійки сторони впали на сходах та отримали через це тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. За таких умов вина в тому, що сталося, повинна бути повністю покладена на позивача, і це не вона, а він має висувати вимоги про відшкодування шкоди.

За результатами розгляду справи суд приходить до наступних висновків:

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В ході розгляду справи позивачем не було надано суду переконливих доказів, що обґрунтовують її позов. Так, під час розгляду справи суд дослідив акт судово-медичного обстеження № 330 Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи. Згідно даного акту у позивача була встановлена наявність легких тілесних ушкоджень, що по давності виникнення могли відповідати часу, вказаною нею. В той же час посилання позивача про те, хто саме спричинив ці пошкодження, яким чином, а також з чиєї вини вони були спричинені, залишилися недоведеними. Фактично посилання на те, що вони спричинені з вини відповідача випливають лише з пояснень самого позивача та її представника, який при цьому перебуває з позивачем в родинних стосунках (матеріали кримінальної справи № 1-466/09). При цьому відповідач заперечує ці посилання, хоча як і позивач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень.

В ході розгляду справи судом були дослідженні матеріали цивільної справи № 2-1916/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, цивільної справи № 2-5949/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я, а також матеріали кримінальної справи № 1-466/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України. Рішеннями по вказаним справам, які не були скасовані та які вступили в силу, не було встановлено факту побиття позивача відповідачем, а також з чиєї вини їй були спричинені тілесні ушкодження.

Не було здобуто доказів по даній справі і в ході досліджень матеріалів вищезазначених цивільних справ та кримінальної справи. Як вбачається з матеріалів справи № 1-466/09, Черкаським обласним бюро судово-медичної експертизи 12.04.2006 року та 24.02.2006 року були проведені судово-медичні обстеження. В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_3, який підтвердив наведені висновки та пояснив, що отримані позивачем тілесні ушкодження є результатом 2-3 ударів (а не численних ударів, як те стверджує позивач). Також їх отримання можливе за обставин, вказаних відповідачем, тобто при падінні позивача разом з відповідачем зі сходів. Крім того свідки, що були допитані в ході розгляду кримінальної справи, пояснили, що безпосередньо початку та перебігу бійки не бачили, а бачили позивача після її події і самі обставини події відомі їм зі слів позивача.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що тілесні ушкодження були їй нанесені неправомірними діями відповідача, в ході розгляду справи доведені не були, хоча судом неодноразово роз'яснювався позивачу обов'язок доведення своїх тверджень, порядок надання доказів та порядок їх забезпечення.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відшкодовувати спричинену шкоду має особа, яка незаконно порушила права іншої особи. Відповідно до ст. 1165 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, оскільки суд вважає недоведеними посилання позивача на те, що діями відповідача їй нанесені тілесні ушкодження, вимога про стягнення завданої такими порушеннями матеріальної та моральної шкоди задоволена бути не може.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: