Святошинський районний суд м. Києва
пр. № 1-в/759/136/15
ун. № 759/7004/15-к
18 червня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця стм. Буча Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, який здобув середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає адресою: АДРЕСА_1 , про зняття судимості за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 01.10.1999 року,
ОСОБА_4 подав до суду клопотання про зняття судимості за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 01.10.1999, вказуючи, що після відбуття покарання за даним вироком суду пройшло більше 10 років.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що у задоволенні клопотання ОСОБА_4 слід відмовити.
Заслухавши думку прокурора, ОСОБА_4 , дослідивши клопотання та матеріали, додані до клопотання, суд приходить до таких висновків.
Вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 01.10.1999 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 2296; ст. 43 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Вказаний злочин відповідно до ч. 2 ст. 71 КК України 1960 року не належить до тяжких злочинів.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України 2001 року правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 55 КК України 1960 року такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк не більше трьох років, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.
Із положень ч. 5 ст. 55 КК України 1960 року та ст. 91 КК України 2001 року випливає, що зняття судимості можливе лише до закінчення строків погашення судимості.
Відповідно до довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в м. Києві № 253-19052015/80210 від 16.06.20158, серія ИІК № 200755, ОСОБА_4 на території України станом на 16.06.2015 до кримінальної відповідальності не пртягується, не знятої чи непогашеної не має та в розшуку не перебуває.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» (п.п. 6, 7) при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
Погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості. Воно можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК України 1960 року чи ст.ст. 89, 108 КК України 2001 року підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
З огляду на вище викладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_5 слід відмовити, оскільки останній вважається таким, що не має судимості за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 01.10.1999 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. 55 КК України 1960 року, ст.91 КК України 2001 року, п. 11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України 2001 року, ст.ст. 537, 539 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості», -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зняття судимості за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 01.10.1999 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1