Іменем України Справа № 2-337/10
09.02.2010 року Бердичівський міськрайоний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., при секретарі Вольницькій Е.А., з участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку,-
Встановив:
В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій зазначила, що 11 листопада 2006 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні та вихованні. Спільне життя з відповідачем розладналось, оскільки вони втратили повагу один до одного, мають різні погляди на життя, тому тривалий час проживають окремо, налагодити сімейне життя не можливо, в зв»язку з чим просить шлюб розірвати. Сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на подальше проживання та вихованні залишити з нею. Відповідач, як батько дитини, не надає матеріальної допомоги на його утримання, хоча працює, є приватним підприємцем, має мінливий, але стабільний заробіток, забезпечений житлом, проживає у приватному будинку, тому просить стягувати з нього щомісячно аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення хлопчиком повноліття, а також стягувати з відповідача кошти на її утримання в розмірі 200 гривень щомісячно до досягнення сином тьохрічного віку. Стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати при зверненні до суду з даною позовною заявою.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, суду пояснив, що він не працює, дійсно був зареєстрований як приватний підприємець, однак на даний час його бізнес став нерентабельним, в зв»язку з чим він зазнав збитків і вимушений був припинити здійснювати підприємницьку діяльність. Приватний будинок, в якому він проживає не є його приватною власністю, і жодних прав на даний будинок він немає, окрім права проживання. На даний час він живе за кошти, які надаються йому його батьками. Враховуючи вище наведені обставини не заперечує проти розірвання шлюбу між ним та позивачкою, просить стягувати з нього аліменти відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, згідно якої розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час становить 226 гривень 50 коп., в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього по 200 гривень щомісячно на утримання дружини відмовити, оскільки він такі кошти не спроможний сплачувати.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними письмові докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що сторони з 11 листопада 2006 року перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 4,5).
Суд, згідно ч.2 ст. 112 СК України, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як свідчать доводи позивачки, з якими погодився відповідач, спільно вони проживати не бажають, на даний час проживають окремо, тому такі обставини істотно суперечать інтересам сторін та дитини.
Суд, керуючись ст. 111 СК України вживав заходи щодо примирення подружжя, однак подружжя миритися не бажає, тому шлюб слід розірвати.
Між сторонами відсутній спір про виховання дитини, тому дитину слід залишити з позивачкою.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позивачка в поданій позовній заяві зазначила, що дитина проживає з нею, відповідач проти таких обставин не заперечує, сторони не можуть між собою домовитись про умови та способи утримання хлопчика, тому, суд, керуючись ч.З ст. 181, ст. ст.182,184 СК України, вважає за необхідне стягувати в судовому порядку кошти (аліменти) в тому розмірі, в якому просить позивачка та який визнав відповідач, тобто по 250 гривень щомісячно.
Згідно ч.ч.2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, дружина, з якої проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови , що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до засад змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як це встановлено ст.10 ЦПК України.
Позивачкою, відповідно до засад змагальності, не надано суду жодного доказу, що відповідач у відповідності до вимог ч.4 ст. 84 СК України має матеріальну можливість сплачувати кошти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_4 трьохрічного віку.
Як свідчать надані відповідачем письмові докази, зокрема ксерокопія трудової книжки з 1995 року він не працює, на обліку в Бердичівському міському центрі зайнятості на обліку не перебуває( а.с. 33,34).
Згідно відповіді Бердичівської ОДШ від 27.11.2009 року ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку як приватний підприємець з 12.01.2000 року, за адресою Житомирська область, м. Бердичів, провулок Левадний буд. ЗА кв.1. За 1-2 квартали 2009 року не подавав жодної звітності за отримані ним доходи (а.с.45), тобто позивачкою не доведено, що відповідач займаючись підприємницькою діяльністю має стабільні прибутки.
Таким чином, виходячи із засад справедливості,добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати, витрати понесені позивачкою при зверненні з даною позовною заявою до суду та витрати, пов»язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу суд вважає за необхідне покласти на відповідача, оскільки з його вини не збережено шлюбні
відносини (а.сі).
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 79, 88, 209,212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст. 84,
ПО - 112, 180-184 СК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований 11 листопада 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 849.
Сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити з матір'ю - ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 17 гривень - витрати, пов»язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС, звільнивши від таких витрат ОСОБА_1.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, приватного підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 250 гривень щомісячно, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 04 вересня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах місячного платежу.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати при зверненні до суду з даною позовною заявою в розмірі 38 гривень 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору в дохід держави та 90 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі в 10-й денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом. 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: