"15" червня 2015 р. Справа № 917/1301/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
при секретарі Новіковій Ю.В.,
за участю представників сторін:
стягувача - Старовойтов В.В. - дов. № 10-74/2115 від 23.02.2015р.,
боржника - Крамаренко В.В. - дов. № 1 від 19.12.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача (вх. № 3143Х/1-9) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.04.2015 р. у справі 917/1301/14,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,
до Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, м. Лубни, Полтавської області,
про стягнення 1355566,50 грн.,
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.04.2015 р. (суддя Бунякіна Г.І.) задоволено заяву Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2014 р. у справі № 917/1301/14. Розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2014 р. у справі № 917/1301/14 на 8 місяців зі сплатою залишку присудженої до стягнення суми 1030478,41 грн. рівними частинами в 128809,80 грн. щомісячно, починаючи з травня 2015 року.
Стягувач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.04.2015р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Боржник, КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, та повторно розглянувши справу відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2014 р. у справі № 917/1301/14 стягнуто з Комунального Підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 1 300 478,41 грн., в т.ч. 1 170 000,00 грн. - заборгованості відповідача за період липень 2013 року по квітень (включно) 2014 року за спожиту електроенергію за умовами договору про постачання електроенергії № 1270 від 17.05.2010 р., 25 208,00 грн. пені за період листопад - грудень 2013 року та січень - квітень 2014 року відповідно до п. 4.2.1 договору за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії за умовами цього договору, 79 560,00 грн. збитків від інфляції, 25 710,41 грн. - 3 % річних та 26 009,56 судового збору.
На виконання вказаного рішення (в редакції ухвали господарського суду Полтавської області від 09.10.2014 року) господарським судом 24.11.2014 року видано відповідний наказ.
Боржник, КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, звернувся до суду першої інстанції з заявою про розстрочку виконання вищевказаного рішення на 8 місяців (з урахуванням уточнення заяви про розстрочку виконання рішення від 08.04.2015 р.) зі сплатою щомісячно по 117 387,85 грн. з посиланням на неможливість негайного погашення заборгованості перед позивачем у зв'язку із перебуванням Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області у складному фінансовому становищі, через зміну цін на електроенергію підприємству завдано 6 007 500,00 грн. збитків і в випадку примусового стягнення суми заборгованості та арешту коштів боржник не зможе закуповувати гіпохлорид натрію та здійснювати санітарну обробку питної води, що в свою чергу призведе до санітарно-епідеміологічної катастрофи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Оскільки зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наданим до матеріалів справи звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік підтверджується тяжкий фінансовий стан підприємства боржника та наявність заборгованості за спожиті енергоресурси, яка виникла починаючи з 2012 року через ненадходження державних субвенцій відповідно до постанови КМ України № 30 від 29.01.2014 року "Про деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах", відповідно до якої протоколом №13 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 28.02.2014 р. було узгоджено обсяг заборгованості перед КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області на суму понад 8 млн. грн. з метою проведення розрахунків з різниці в тарифах за послуги з централізованого водопостачання.
Також, судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що у випадку примусового стягнення суми заборгованості та арешту коштів, боржник не зможе закуповувати гіпохлорид натрію та здійснювати санітарну обробку питної води, що в свою чергу викличе загрозу повної зупинки господарської діяльності підприємства та призведе до санітарно-епідеміологічної катастрофи.
Крім того, до матеріалів справи боржник надав докази погашення 270 000,00 грн. заборгованості (платіжні доручення № 136 від 03.03.2015 р. та № 269 від 03.04.2015 р.) і тому, на дату винесення оскаржуваної ухвали заборгованість боржника вже склала 1 030 478,41 грн.
Тим більш, судова колегія бере до уваги, що графік погашення заборгованості, встановлений судом першої інстанції, виконується боржником з випередженням термінів оплати, а саме, березень 2015 р. - 135 000,00 грн. сплачено 03.03.2015 р. (платіжне доручення № 136), квітень 2015 р. - 135 000,00 грн. сплачено 03.04.2015 р. (платіжне доручення № 269) та 27.04.2015 р. сплачено 500 000,00 грн. (платіжне доручення № 134).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно було враховано скрутне фінансове становище підприємства боржника та наявність об'єктивних причин, що ускладнюють виконання рішення, а також, готовність боржника сплачувати борг рівними частинами.
На підставі викладеного, суд першої інстанції надав належну оцінку викладеним боржником обставинам, що унеможливлюють негайне виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14.04.2015р., а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно розстрочки виконання рішення.
При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними, та місцевим господарським судом така оцінка здійснена і, з урахуванням фактичних обставин справи, були враховані права і законні інтереси обох сторін.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при винесенні місцевим господарським судом ухвали про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14.04.2015р. у справі № 917/1301/14, тому посилання стягувача в апеляційній скарзі на те, що зазначені в заяві боржника підстави не є достатніми та винятковими для виконання рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 121 ГПК України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.04.2015р. у справі № 917/1301/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 17.06.2015 р.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В. В.
Суддя Тихий П.В.