"17" червня 2015 р. Справа № 922/1133/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Довбиш А.Ю..
за участю представників сторін:
апелянта - Карасюк О.В. (довіреність №505/11.5.2 від 25.09.2014 року);
позивача - Поправка Д.Ю. (довіреність №01-28/1072 від 27.05.2015 року);
третя особа - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третя особа - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (вх.№3109Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 року у справі №922/1133/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК", м. Одеса
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теоком", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон групп", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", м. Харків
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ПАТ "Фінбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2015 року) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" перед Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" по договору овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014 р. в загальній сумі 22 348163,89 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 14999965,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками складає 3599943,14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01.03.2015 р. по 16.03.2015 р. складає 147944,86 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків 2315668,88 грн., плата в розмірі 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 65342,31 грн., інфляційні нарахування 1284642,00грн., звернути стягнення шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" на предмет іпотеки за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" і Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" іпотечним договором від 23.01.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В., і зареєстрованим у Державному реєстрі за № 2, а саме, на нерухоме майно: на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 року у справі №922/1133/15 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" перед Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" по договору овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014 р. в загальній сумі 22348163,89 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 14999965,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 3599943,14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01.03.2015 р. по 16.03.2015 р. - 147944,86грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 2315668,88 грн., плата в розмірі 3% річних за користування чужими грошовими коштами - 65342,31 грн., інфляційні нарахування - 1284642,00 грн., - звернуто стягнення шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" на предмет іпотеки за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" і Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" іпотечним договором від 23.01.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. і зареєстрованим у Державному реєстрі за № 2, а саме на нерухоме майно: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" на користь Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК" витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн.
ПАТ "ВТБ БАНК", яке не брало участь у суді першої інстанції, але вважає, що судом вирішено питання про його права та обов'язки, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 року у справі №922/1133/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "ФІНБАНК". Витрати по сплаті судового збору просить покласти на позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ БАНК" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.06.2015 року.
Представник ПАТ "ВТБ БАНК" надав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 916/1953/15 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ПАТ "Фінбанк", ТОВ "ОРІОН ГРУПП", за участю третьої особи на стороні відповідача ТОВ "ВЕЛТОРГ" про визнання недійсним іпотечного договору від 23.01.2014 року, укладеного між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "ОРТІЯ" (вх.№9498 від 17.06.2015 року). Також представник подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.№9503 від 17.06.2015 року).
Розглянувши клопотання ПАТ "ВТБ БАНК" про зупинення провадження у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно з п 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Як свідчить зміст клопотання відповідача, він просить зупинити дану справу у зв'язку з розглядом іншої справи, предметом спору якої, зокрема, є визнання недійсним договору від 23.01.2014 року, укладеного між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "ОРТІЯ".
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договорів, він має право визнати ці договори недійсними. Тобто, у суду є можливість розглянути дану справу до вирішення пов'язаних з нею інших справ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідної умови та правових підстав для зупинення провадження у справі №922/1133/15 до вирішення господарським судом Одеської області справи №916/1953/15, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання ПАТ "ВТБ БАНК".
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апелянта, ПАТ "ВТБ БАНК", слід залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, визначивши тим самим його процесуальний статус у справі та обсяг прав, передбачених статтями 22 та 27 ГПК України.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, до суду повернулись ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Вищий господарський суд України в абз. 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначив, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третіх осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників апелянта та позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
23 січня 2014 року між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" було укладено Договір овердрафту №03/01/14 (далі за текстом - "Договір овердрафту"). (т.1 а.с. 20-22).
На умовах Договору овердрафту Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" кредитні кошти на умовах їх повернення, забезпечення, строковості, та плати за користування. Ліміт овердрафту за договором (з урахуванням змін до нього) було встановлено в розмірі 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок.
За умовами п.п. 1.1. Договору овердрафту Кредитор на положеннях та умовах цього договору, надає Позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку №26009001070084 в ПАТ "ФІНБАНК" МФО 328685 з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним рахунком (овердрафт або кредит), в межах ліміту, передбаченого цим договором.
За умовами п.п. 1.2. Договору овердрафту строк користування овердрафтом за цим договором встановлюється сторонами до 22.01.2015 р.
За умовами п.п. 2.1. Договору овердрафту ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 5000000 грн. При цьому безперервний строк наявності дебетового сальдо по поточному рахунку Позичальника, що виникає внаслідок користування овердрафтом на умовах цього договору, не повинен перевищувати 30 календарних днів.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 27.02.2014 р. до Договору овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014 р. від 23.01.2014 р.: пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції: "2.2. Ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 15000000 грн. При цьому безперервний строк наявності дебетового сальдо по поточному рахунку Позичальника, що виникає внаслідок користування овердрафтом на умовах цього договору, не повинен перевищувати 90 (дев'яносто календарних днів). (т.1 а.с.23).
За умовами п.п. 2.4. Договору овердрафту за користування овердрафтом Позичальник сплачує 24,0 відсотка річних.
За умовами п.п. 6.1. Договору овердрафту відсотки за користування кредитними коштами за цим договором Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора № 26078010070084 не пізніше 5 числа кожного місяця та остаточно при поверненні кредиту.
Згідно п.п. 9.1. Договору овердрафту, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості по договору.
В порушення умов Договору овердрафту ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" своїх зобов'язань по поверненню позичкових коштів не виконав, в зв'язку з чим в останнього за Договором овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014 р. виникла заборгованість в сумі 22348163,89 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 14999965,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками складає 3599943,14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01.03.2015 р. по 16.03.2015 р. складає 147944,86 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків 2315668,88 грн., плата в розмірі 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 65342,31грн., інфляційні нарахування 1284642,00 грн.
23 січня 2014 року між Позивачем та ТОВ "ОРТІЯ", з метою забезпечення зобов'язань ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" за Договором овердрафту, було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. за реєстровим № 2. Предметом Іпотечного договору виступило нерухоме майно-нежитлова будівля (літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1. (т.1 а.с. 53-56).
У зв'язку з укладенням вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 4372680 від 23.01.2014 р. про обтяження нежитлової будівлі літ. "А-2" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1 (обтяжувач: Публічне акціонерне товариство "ФІНБАНК", код ЄДРПОУ 20041917; країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 65032, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 16614964 від 23.01.2014 р., який міститься в матеріалах справи.
Також у зв'язку з укладенням вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 4374422 від 23.01.2014 р. про накладення іпотеки на нежитлову будівлю літ. "А-2" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1 (іпотекодержатель: Публічне акціонерне товариство "ФІНБАНК", код ЄДРПОУ 20041917; країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 65032, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4 А), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 16620745 від 23.01.2014 р., який був залучений Позивачем до матеріалів справи клопотанням від 28.04.2015 р.
11 червня 2014 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції без згоди позивача було виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та обтяження нежитлової будівлі (літ. А-2), що розташоване за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1.
Вказана дія була здійснена на підставі підроблених невідомими особами документів, в яких зазначалося, що кредит Боржником (ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013") погашено в повному обсязі. Але, жодних листів ПАТ "ФІНБАНК" до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції не надсилало.
Також представником Позивача Даніловим А.І., який одночасно є представником ПАТ "ФІНБАНК", як потерпілої сторони в кримінальному провадженні № 42014220000000562, надано до матеріалів справи лист Прокуратури Харківської області № 04/2/4-700-14 від 22.04.2015 р., яким повідомляється, що СУ ГУМВС України в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014220000000562 від 22.10.2014 р. за фактом придбання шляхом обману прав на заставне майно ПАТ "ФІНБАНК" за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України. В ході досудового розслідування 09.04.2015 р. Коваленку Б.Б. (учасник та директор Відповідача - ТОВ "Оріон Групп") оголошено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України.
Згідно з п. 1.2. договору іпотеки, вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 21831900,00 грн.
Згідно п.п. 1.3. договору іпотеки експертна вартість предмету іпотеки, відповідно до Звіту про оцінку майна СОД ПП "Аргумент", реєстраційний номер 13-01/2014/ХР1 від 13.01.2014 р. становить 21831900,00 грн.
Згідно з п.п. 2.4.3. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту, позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення та предмети іпотеки.
Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п. 5.2.1. договору.
У зв'язку з порушенням ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" умов Договору овердрафту Позивачем в порядку ст. 37 та ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на адресу ТОВ "ОРТІЯ" були направлені письмові повідомлення-вимоги про дострокове погашення заборгованості за Договором овердрафту з попередженням про звернення стягнення на предмети іпотеки - на нежитлову будівлю літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 167/1 у разі невиконання зобов'язань за Договором овердрафту, що підтверджується квитанціями кур'єрської служби КСД від 11.08.15 р. та від 31.07.2014 р.
11 березня 2014 року право власності на іпотечне майно, що розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 167/1, перейшло від ТОВ "ОРТІЯ" до ТОВ "Оріон групп" (Код ЄДРПОУ 39018319).
Вказане підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 36118865 від 09.04.2015р., з якої вбачається, що на момент розгляду справи право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 167/1, зареєстроване за ТОВ "Оріон групп".
Як встановлено судом, ПАТ "ФІНБАНК" не давало згоди товариству з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" на відчуження нежитлової будівлі літ. "А-2", розташованої за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 167/1 на користь ТОВ "Оріон групп".
Також Позивачем до матеріалів справи наданий "Звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м розташованої за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 167/1, виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Бюро технічної інвентаризації та оцінки", оцінювач Ковін Д.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 15508/13 від 30.10.20013 р., згідно висновків якого вартість нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м розташованої за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 167/1 станом на 12.03.2015 р. складає 13033298,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено вище, 23 січня 2014 року між Позивачем та ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" було укладено Договір овердрафту № 03/01/14. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Заборгованість ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" за Договором овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014 р. складає 22348163,89 грн. У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Дії позичальника є порушенням вимог договору, тому є законні підстави для стягнення заборгованості за договором овердрафту. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ч.1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до умов договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.3 статті 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.12.2013р. № 6-124цс13, виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
Крім того в постанові від 21.05.2012р. № 6-20цс11 Верховний Суд України зазначив, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Так порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
В разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Такі ж висновки містяться в практиці Верховного Суду України (Ухвала Верховного Суду, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду від 03.06.2009р. "Про звернення стягнення на предмет застави"), в якій вказано, що, встановивши те, що застава на спірне приміщення свою дію не припиняла, забезпечене заставою зобов'язання не виконане, суд обґрунтовано дійшов до висновку про збереження її чинності при переході прав власності на предмет застави до відповідачки і наявність підстав звернення стягнення на майно відповідно ст. 27 Закону України "Про заставу".
Враховуючи право Позивача, як іпотекодержателя і той факт, що останній не є стороною правовідносин між відповідачами з приводу переходу права власності на предмети іпотеки, Позивач повинен отримувати задоволення своїх вимог (і захищати свої права), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у кого б майно, обтяжене іпотекою, не перебувало. Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: визнання права. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що сума боргу відповідачами та третьою особою не оспорена, докази погашення боргу суду не надані, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Доводи ПАТ "ВТБ БАНК", викладені ним в апеляційній скарзі, стосовно того, що він є іпотекодержателем нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м., спростовуються матеріалами справи, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що запис про іпотеку ПАТ "ВТБ БАНК" на об'єкт нерухомості за адресою: нерухомості за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1 літ. "А-2" погашений 27.02.2013 р. (том 2 а.с. №22-28).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, стосовно відмови в задоволенні клопотання ПАТ "ВТБ БАНК" про залучення його до участі у справи в якості третьої особи, оскільки прийняте рішення може вплинути на його права та обов'язки, однак це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Абзацом 5 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК України не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги ПАТ "ВТБ БАНК" колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК".
В задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", про зупинення провадження у справі відмовити.
Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 року у справі №922/1133/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.06.2015 р.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.