16.06.15р. Справа № 904/3998/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ
до В-1: Фермерського господарства "Агро-Ера", с.Корлюкове, Полтавська обл.
В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ
про стягнення солідарно 55 082,59 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Завалєй Я.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Агро-Ера" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно 55 082,59 грн.
Ухвалою господарського суду від 08.05.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 16.06.15р.
10.06.15р. до суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
16.06.15р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57).
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.
В свою чергу, повноважні представники відповідачів у судове засідання також не з'явились, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надали. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач-1 та відповідач-2 повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56, 58).
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-1 та повноважного представника -2 за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
19.02.14р. позивачем було подано першу позовну заяву № 12075 від 18.02.14р. про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р. в сумі 206 511,54 грн., з яких: 93 643,22 грн. - проіндексована сума вартості товару (боргу); 108 558,32 грн. - проценти за користування товарним кредитом; 4 310,00 грн. - пеня.
Розрахунок процентів за користування товарним кредитом по цьому позову був здійснений по 13.02.14р. включно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.14. у справі № 904/1043/14 позовні вимоги позивача задоволені. На даний час рішення є таким, що набрало законної сили.
29.07.14р. позивачем до господарського суду Дніпропетровської області було подано другу позовну заяву № 12075/2 від 25.07.14р. про солідарне стягнення відповідача-1 та відповідача-2 процентів за користування товарним кредитом по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р. в сумі 144 569,74 грн.
Розрахунок процентів за користування товарним кредитом по цьому позову був здійснений за період з 14.02.14р. по 24.07.14р. включно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.14р у справі № 904/5595/14 позовні вимоги позивача задоволені. На даний час рішення є таким, що набрало законної сили.
Посилаючись на ч. 2 ст. 35 ГПК України позивач зазначає про те, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач звертає увагу суду на те що лише 13.10.14р. відповідач-1 остаточно сплатило вартість товару (боргу) по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р., встановленого та стягнутого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.14р. у справі №904/1043/14.
Взагалі, як вказує позивач, на сплату вартості товару (боргу) по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р., встановленого та стягнутого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.14р. у справі № 904/1043/14, зараховані наступні платежі відповідача-1:
11.08.14р. на суму 2 125,81 грн.,
28.08.14р. на суму 4 569,31 грн.,
28.08.14р. на суму 14 159,66 грн.,
01.09.14р. на суму 3 536,01 грн.,
09.09.14р. на суму 8 538,30 грн.
13.10.14р. на суму 5 988,07 грн.
13.10.14р. на суму 54 726,05 грн. (від платежу на суму 100 864,33 грн.)
Тобто, як зазначає позивач, протягом періоду з 25.07.14р. (дата, що слідує за кінцевою датою розрахунку процентів за користування товарним кредитом, які були стягнуті судовим рішенням від 26.08.14р. у справі № 904/5595/14) по 13.10.14р. (кінцева дата сплати вартості товару (боргу)) відповідач-1 продовжував неправомірне користування товарним кредитом по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р., а отже зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до п. 7.3. цього Договору.
Детальний розрахунок процентів за користування товарним кредитом, здійснений за період з 25.07.14р. по 13.10.14р., на підставі п. 7.3. Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р., наведений у Додатку № 1 до позовної заяви.
Як вказує позивач, з доданого розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем по сплаті процентів за користування товарним кредитом за період з 25.07.14р. по 13.10.14р., нарахованих на підставі п. 7.3. Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р., складає 58 082,59 грн.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 15.05.13р. між позивачем та відповідачем-2 було
укладено договір поруки №12075-ПОР, предметом якого, є зобов'язання відповідача-2 перед позивачем відповідати за порушення відповідачем-1 його зобов'язань перед позивачем по Договору купівлі-продажу №12075-С від 15.05.13р.
Таким чином, як вказує позивач, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками, а відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 проценти за користування товарним кредитом за період з 25.07.14р. по 13.10.14р. у сумі 58 082,59 грн.
В свою чергу відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Відповідач-2 позовні вимоги визнав у повному обсязі та вважає їх обґрунтованими, оскільки укладаючи Договір поруки відповідач-2 розумів, що буде нести солідарну відповідальність за порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань по Договору купівлі-продажу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що:
1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачами умов Договорів, відповідачем-1 та відповідачем-2 господарському суду надано не було.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договорів та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.
Витрати по сплаті судового збору слід покласти солідарно на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 543, 546, 554, 599, 610, 611, 612, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Агро-Ера" (38160, Полтавська область, Зіньківський район, с. Корлюкове, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 37796597) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 34985654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31320991) проценти за користування товарним кредитом за період з 25.07.14р. по 13.10.14р. у сумі 58 082,59 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімдесят два грн. 59 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.)
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.06.15р.
Суддя Н.Е. Петренко