15 червня 2015 року Справа № 911/3973/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від позивача:Пронюк В.Я., дов. № 14-182 від 15.07.2014
від відповідача:Колесник Т.А., дов. № 5 від 06.01.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 25.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015
у справі№ 911/3973/14 Господарського суду Київської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
простягнення 21136704,88 грн.
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення 21136704,88 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, з яких 17206135,65 грн. основного боргу, 2124570,48 грн. інфляційних втрат, 298764,32 грн. 3% річних, 1507234,43 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 у справі №911/3973/14 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16295048,97 грн. заборгованості, 1491086,25 грн. пені, 295193,57 грн. 3% річних, 2124570,48 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 232 Господарського кодексу України, застосувавши які суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом листопада - грудня 2013 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також на невідповідність висновків судів обставинам справи, наголошує на тому, що договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 укладено відповідно до Методики Міністерства палива та енергетики № 288 від 15.07.2010, яка не узгоджується з нормативними актами, що мають вищу юридичну силу, зокрема, з постановою НКРЕ від 13.07.2010 № 813 та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869. Крім того скаржник, посилаючись на приписи статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги його клопотання про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 відновлено КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" процесуальний строк для подання касаційної скарги, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2015.
В судовому засіданні 08.06.2015 за усним клопотанням сторін оголошено перерву у справі № 911/3973/14 до 15.06.2015.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для компенсації втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування, постачання та на витрати, пов'язані з технологічними потребами покупця.
Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві у листопаді - грудні 2013 року газ обсягом до 4 368,061 тис. куб.м, спожитий покупцем у період жовтень - грудень 2012 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця по два примірники актів приймання-передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" прийняло природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами покупця та продавця актами приймання-передачі природного газу від 17.12.2013, на загальну суму 20362747,21 грн.
Разом з тим КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" оплатило поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" товар лише частково, внаслідок чого за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 утворилась заборгованість, непогашення якої стало підставою для звернення продавця до суду з відповідним позовом до покупця.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, зокрема пунктом 6.1 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному у пункті 3.3 договору.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило суд стягнути з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" заборгованість за спожитий та неоплачений газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 у розмірі 17206135,65 грн. за період з 21.12.2013 по 20.06.2014.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" здійснювалась часткова оплата суми боргу після 20.06.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 722 від 23.06.2014 на суму 180868,95 грн., № 724 від 24.06.2014 на суму 116517,28 грн., № 726 від 25.06.2014 р. на суму 56951,53 грн., №728 від 26.06.2014 на суму 96815,41 грн., № 730 від 27.06.2014 на суму 60894,85 грн., № 732 від 01.07.2014 р. на суму 37106,30 грн., № 734 від 02.07.2014 на суму 63788,23 грн., № 777 від 05.08.2014 на суму 54505,29 грн., № 779 від 06.08.2014 на суму 3874,20 грн., № 781 від 07.08.2014 на суму 54448 грн., № 783 від 08.08.2014 на суму 53684,90 грн., № 785 від 11.08.2014 на суму 9685,35 грн., № 787 від 12.08.2014 на суму 79626,62 грн., № 789 від 13.08.2014 від 8405,37 грн., № 791 від 14.08.2014 від 33914,40 грн.
З викладеного вбачається, що КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" було сплачено 911086,68 грн., які не були враховані ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", і відповідно заборгованість покупця за отриманий газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 становить 16295048,97 грн.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій встановивши неналежне виконання з боку КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" зобов'язання з оплати поставленого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" товару за договором купівлі-продажу природного газу №13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, керуючись вказаними приписами законодавства, визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за згаданим договором у розмірі 16295048,97 грн., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Стосовно позовних вимог про стягнення з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для їх часткового задоволення з огляду на наступне.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
В пункті 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Судами встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано та заявлено до стягнення з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" 1507234,43 грн. пені за період з 21.12.2013 по 20.06.2014, включивши при цьому у свій розрахунок пені дату оплати у період прострочених днів.
Відповідно до пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.
Здійснюючи перерахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій встановили, що до стягнення з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає пеня у розмірі 1491086,25 грн. за період з 21.12.2013 по 20.06.2014.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій встановили, що до стягнення з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають 2124570,48 грн. втрат від інфляції, розмір яких перевірений судами та відповідає вимогам чинного законодавства, та також 3% річних, які за здійсненим судами перерахунком склали 295193,57 грн. замість заявлених позивачем 298764,32 грн.
У касаційній скарзі КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" наголошує на тому, що договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 укладено відповідно до Методики Міністерства палива та енергетики № 288 від 15.07.2010 р., яка не узгоджується з нормативними актами, що мають вищу юридичну силу, зокрема, з постановою НКРЕ від 13.07.2010 № 813 та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, оскільки зазначена Методика передбачає, що підприємства теплоенергетики визначають обсяги природного газу за ціною, встановленою для виробництва теплової енергії на потреби населення тільки з урахуванням корисного відпуску теплової енергії, а не виробництва теплової енергії для потреб населення з урахуванням технологічних втрат теплової енергії в мережах.
Так, пунктом 4.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 сторони передбачили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця з урахуванням вимог Наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".
При укладенні вказаного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавець, та КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", як покупець, керувались принципом свободи договору, передбаченим статтею 627 Цивільного кодексу України.
При цьому ні договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 в цілому, ні зокрема пункти 1.2, 2.1 договору, якими сторони передбачили предмет договору, обсяг переданого у відповідний період газу, а також пункти 3.3, 4.1, 6.1, якими встановлено порядок і умови передачі газу, порядок обліку газу та умови проведення розрахунків, недійсними в судовому порядку визнані не були.
Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на той момент коли Наказ Міністерства палива та енергетики від 15.07.2010 № 288 втратив чинність 13.12.2013 згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11.10.2013 № 730, уповноважені представники КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписали акти приймання-передачі природного газу від 17.12.2013, спожитого у жовтні - грудні 2012 року, на загальну суму 20362747,21 грн., без зауважень та заперечень, скріпивши вказані акти печатками підприємств.
Відповідно до ч.2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на те, що договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 погоджений сторонами, є дійсним та підлягає виконанню як продавцем, так і покупцем, посилання скаржника на невідповідність такого договору вимогам чинного законодавства та положенням відповідних нормативних актів, як на підставу для невиконання його умов однією із сторін, колегією суддів визнає безпідставним.
Крім того КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", посилаючись на приписи статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги його клопотання про зменшення штрафних санкцій, нарахованих ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зауважити, що суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи у відзиві КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" міститься прохання до суду першої інстанції врахувати можливість використати право на зменшення розміру фінансових санкцій, яке було віднесено відповідачем на розсуд суду.
Разом з тим, з відзиву КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" не вбачається належного обґрунтування підстав, які мають істотне значення, для зменшення штрафних санкцій, врахувавши які, суд міг би об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, та реалізувати право господарського суду, передбачене частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 у справі № 911/3973/14 залишити без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова