Справа № 201/16340/14-ц
Провадження № 2/201/149/2015р.
10 червня 2015р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Алпенідзе К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів по договору банківського вкладу,
18.12.2014р. позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів по договору банківського вкладу. Позовна заява подана та підписана представником ОСОБА_2 (а.с. № 1-2).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 26.11.2014р.) в позовній заяві та в судовому засіданні посилався на те, що 19.02.2014р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу «Стандарт» №SAMDNWFD0070079866600. Відповідно до умов договору, відповідач прийняв від позивачки грошові кошти на депозитний рахунок з процентною ставкою, визначеною умовами договору під 9% річних. При підписанні договору позивачкою було внесено на депозитний рахунок 16 685,09 доларів США. Після закінчення строку вкладу позивачка звернулась до відповідача з вимогою про повернення коштів. В тому числі, 11.08.2014р. надіслала на адресу відповідача листа із вимогою про повернення депозиту з відсотками. Оскільки, станом на дату подачі позову до суду відповідач не повернув суми вкладу та відсотків, представник позивачки просив суд стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 16 685,09 доларів США, суму відсотків у розмірі 1246,58 доларів США та 3% річних за користування чужими грошима в розмірі 163,19 доларів США.
Представник відповідача - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 01.08.2013р. - а.с. № 40) до судового засідання 20.05.2015р. надав свої заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що на території АРК, яка є тимчасово окупованою територією, відокремлений підрозділ ПАТ КБ “ПриватБанк” припинив свою діяльність. Окрім того, окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим, відповідач також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території. У зв'язку з протиправним вилученням майна, відповідач не має доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не має доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси та готівки. Згідно повідомлень, які поширюються в АРК, майно ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться на території Криму, буде реалізоване, а за рахунок цих коштів здійснюватиметься розрахунок з вкладниками відповідача. В той же час, відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 02.04.2014р. зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ “ПриватБанк” за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.04.2014р. автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» в довірче управління переданий майновий комплекс Філії “Кримське РУ ПАТ КБ “ПриватБанк”. Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ “ПриватБанк”, укладеними працівниками Філії “Кримське РУ ПАТ КБ “ПриватБанк”, виконує автономна некомерційна організація “Фонд захисту вкладників” за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (а.с. № 66-90). В судовому засідання 10.06.2015р. представник відповідача ОСОБА_3 дані заперечення підтримав в повному обсязі та в ході судового розгляду, додатково зазначив, що представник позивача надав для огляду лише копію договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070079866600, а квитанції про внесення грошових коштів не стосуються вказаного договору.
Суд, вислухав представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р., банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Відкриття та ведення рахунків клієнтів є одним із видів банківської діяльності на підставі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. Види рахунків, які можуть відкриватися банками своїм клієнтам перелічені в ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 07.12.2000р. N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003р. № 337, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час, час виконання операції), також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-118цс14 від 29.10.2014р.
Судом встановлено, що позивачка з 25.04.2014р. та по сьогоднішній день зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується ксерокопією її паспорту (а.с. № 3 з0воротна сторінка).
Як вбачається з пояснень представника позивачки під час судового засідання, до АНО «Фонду захисту вкладників» ОСОБА_1 не зверталася, оскільки дана установа виплачує кошти значно в меншому розмірі, ніж наявні у неї на рахунках грошові кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачки на підтвердження укладення між сторонами договору банківського вкладу та внесення суми вкладу, надано було оригінали квитанцій про внесення грошових коштів в розмірі 76 000грн. 19.08.2013р. та 4000грн. 11.09.2013р. (а.с. № 5 зворотна сторона), які були оглянуті в судовому засіданні.
Оригіналу договору банківського вкладу «Стандарт» №SAMDNWFD0070079866600 від 19.02.2014р. (місцем укладення договору було м. Севастополь та копія знаходиться в матеріалах справи а.с. № 6) та заяви на оформлення вкладу від 19.08.2013р. (копія заяви знаходиться в матеріалах справи а.с. № 5) суду надано не було.
Під час судового засіданні представник позивачки зазначив, що оригінал договору ОСОБА_1 не надавався.
Посилання представника позивачки на те, що оригінал договору не було надано позивачці, суд оцінює критично, оскільки згідно відмітки на договорі, один його екземпляр отримано особисто позивачкою.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
20.05.2015р. позивачкою з метою встановлення розміру грошових коштів на її банківському депозитному рахунку, було подано заяву про витребування доказів, в якій вона просила витребувати від відповідача інформацію про наявні залишки коштів на рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1, а також копії документів, які підтверджують право відповідача, в тому числі філії «Кримське регіональне управління», здійснювати банківську діяльність (а.с. № 60-65). Копію вказаного клопотання отримано представником ПАТ КБ «ПриватБанк» 20.05.2015р. (а.с. № 61).
03.06.2015р. представник позивачки - ОСОБА_2 подав клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування додаткової інформації та документів від відповідача. Перелік доказів, які представник позивачки просив забезпечити, аналогічний тому, що зазначений в клопотанні про витребування доказів від 20.05.2015р. (а.с. № 112-113). Копію клопотання отримано представником ПАТ КБ «ПриватБанк» 03.06.2015р.
В поданій до суду 03.06.2015р. заяві представник відповідача повідомив про неможливість надання будь-якої інформації по договорах і рахунках ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що вони обслуговувались філією «Кримське регіональне управління». На сьогоднішній день, з підстав окупації АР Крим та конфіскації всього майна ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходилось на території півострова, доступ до інформації по клієнтам філії «Кримське РУ» у відповідача відсутній. Також представником відповідача долучено до матеріалів справи Положення про філію «Кримське РУ» та Протокол засідання Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення відокремлених підрозділів філії «Кримське РУ» (а.с. № 97-110). Решта документів, які просив витребувати представник позивача, не подавались у зв'язку із тим, що вони не стосуються розгляду справи, а також підтверджують ті обставини, щодо яких між сторонами не має спору. Обґрунтованого клопотання щодо необхідності витребування від відповідача копії статуту та ліцензії на здійснення банківської діяльності ПАТ КБ “ПриватБанк” позивачкою чи його представником не надано. В судовому засіданні 10.06.2015р. представником відповідача надано додаткові пояснення щодо заявленого клопотання про забезпечення доказів. У задоволенні клопотання просив відмовити, з тих підстав, що документи, які просить витребувати позивач і стосуються предмету спору долучено до матеріалів справи, а обґрунтування причини неможливості надання інформації по рахунках ОСОБА_1 викладені у відповіді на клопотання про витребування доказів.
Розглянувши подане клопотання про забезпечення доказів, із врахуванням документів, які містяться в матеріалах справи, а також наданих представником відповідача додаткових пояснень (а.с. № 127-127), суд ухвалою від 10.06.2015р. (постановленою без виходу до нарадчої кімнати) відмовив у його задоволенні (а.с. № 132).
Суд, проаналізувавши докази, на які посилався представник позивачки, робить висновок, що дані докази не можуть бути належними виходячи з наступного.
На обґрунтування обставин, викладених в позовній заяві, позивачкою додано квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок, однак з аналізу їх змісту вбачається, що вони стосуються договору №SAMDN25000737184135 від 19.08.2013р., а також підтверджують зарахування коштів у гривні, в той час як згідно позовних вимог позивачка просить стягнути вклад у валюті - доларах США. Таким чином, документ, який би підтверджував зарахування коштів на депозитний рахунок, відкритий саме відповідно до договору № SAMDNWFD0070079866600 від 19.02.2014р., позивачкою та її представником суду не надано.
Крім того, сторонами не надано доказів, які підтверджують наявність на час звернення до суду грошових сум на рахунках позивачки, відкритих на підставі спірного договору. З оглянутої копії довідки № 49136912, виданої Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» 10.05.2014р. (а.с. № 6 зворотня сторінка), вбачається виконання підпису повноважної особи ОСОБА_4 і печатки банку шляхом копіювання та накладання копії печатки з підписом на інший текст документу. Також у зазначеній довідці не вказано повний номер рахунку, на якому знаходяться вказані кошти, а тому вона не є належним і допустимим доказом, який міг би підтверджувати розмір вкладу та відсотків на теперішній час. Крім того, довідка не може бути належним доказом, оскільки на момент її видачі згідно нормативних актів Центрального банку Російської Федерації з 21.04.2014р. і Національного банку України з 06.05.2014р. діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена.
Інших доказів на підтвердження вказаних обставин стороною позивачки суду не надано.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги позивачки до відповідача про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, приймаючи до уваги, що позивачкою та її представником не було надано суду оригіналів документів на підтвердження доводів викладених у позовній заяві, як і не було надано і належних доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідному банківському рахунку, відкритому на ім'я позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання умов вказаного договору, враховуючи, що сторона відповідача не змогла ані підтвердити, ані спростувати наявність невиконаних перед позивачем грошових зобов'язань, суд приходить до висновку щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим, вважає, що у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивачки, то також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних, що були заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачка, була звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», та в задоволені позову відмовлено, то суд вважає за можливе віднести судові витрати по справі на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 551 1058, 1059 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. та Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р., ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів по договору банківського вкладу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: Н.В.Ткаченко