Справа № 22-ц/796/7919/2015 Головуючий у 1-й інстанції Катющенко В.П.
Доповідач Кравець В.А.
17 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого Кравець В.А.,
суддів Ратнікової В.М., Шиманського В.Й.
за участю секретаря Круглика В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_1, учасники третейського розгляду: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року по справі № 689/10,
У січні 2015 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити термін на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за позовною заявою АКБСР «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту по справі № 689/10 від 02 серпня 2010 року та вирішити питання судових витрат.
Ухвалою від 25 лютого 2015 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 Судовий збір у розмірі 114,70 грн. повернуто ОСОБА_3
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Крім того, про дане рішення ОСОБА_1 дізнався, коли її представник ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами третейської справи, тобто 22 січня 2015 року.
Вказав на те, що суд мав витребувати третейську справу і пересвідчитись, що дійсно представник апелянта дізнався про існування Третейського рішення тільки 22.01.15 року.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 не з»явились, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.32,34).
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її, суд виходив з того, що відповідно до встановленого в ухвалі строку для усунення недоліків ОСОБА_1 не виконала вимоги суду.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч.1, 2 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Згідно ч. 4 ст. 389-2 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху в порядку, встановленому статтею 121 цього Кодексу.
В ухвалі від 25.02.2015 року суд першої інстанції навів перелік недоліків, які мав усунути заявник, а саме:
· надати квитанцію про сплату судового збору за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір»;
· судовий збір має бути сплачений саме ОСОБА_1;
· надати належним чином завірені копії таких документів: рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року у справі № 689/10, договору кредиту № 105/2-50-7 від 26 липня 2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 105/2-68-7 від 05 вересня 2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, договору кредиту № 105/2-78-7 від 22 жовтня 2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 та договору кредиту № 105/2-82-8 від 16 липня 2008 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5, що містять третейське застереження;
· надати відомості, що підтверджують не отримання заявником рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
На виконання вимог ухвали представник ОСОБА_2 надав суду заяву, де вказав, що про дане рішення ОСОБА_1 дізналася, коли її представник ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами третейської справи, тобто 22 січня 2015 року.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
В своїй апеляційній скарзі представник заявника вказує на незаконність ухвали суду, оскільки вимоги ухвали були виконані, а недоліки усунуті.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання заяви неподаною та її повернення, оскільки вимоги ухвали від 25.02.2015 року не були виконані, з огляду на таке.
Згідно п.п. 15 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу заяви про скасування рішення Третейського суду справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень 00 копійок.
Представником ОСОБА_1 до матеріалів заяви було додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 114,70 гривень, що не відповідає ставкам судового збору, встановлених Законом України «Про судовий збір».
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Проте, згідно квитанції про сплату судового збору, останній було сплачено фізичною особою ОСОБА_3, який не є особою, яка звертається до суду за захистом своїх прав.
Отже, вимоги ухвали про залишення заяви без руху в цій частині не були виконані заявником.
Відповідно до ч. 3 ст. 389-2 ЦПК України, до заяви про скасування рішення третейського суду додаються: оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена; оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія.
Натомість, заявник не виконав вимоги ухвали від 25.02.2015 року в цій частині.
Відповідно до частини першої та другої статті 389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Як вбачається з матеріалів заяви, рішення у справі № 689/10 було постановлено Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків 02 серпня 2010 року, а заявник ОСОБА_6 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування вказаного рішення лише 18 лютого 2015 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому заява надійшла до суду.
В той же час, заявником до матеріалів заяви не було додано відомостей, що підтверджують не отримання заявником рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
У своїй заяві про усунення недоліків, представник ОСОБА_1 вказує, що про дане рішення ОСОБА_1 дізнався, коли її представник ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами третейської справи, тобто 22 січня 2015 року
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів таких обставин суду надано не було.
Твердження апелянта про те, що суд мав витребувати третейську справу і там прпсвідчитись, що дійсно представник апелянта дізнався про існування Третейського рішення тільки 22.01.15 року є безпідставними, з огляду на наступне.
Умовами ст.133 ЦПК України передбачено, що особи які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 із заявою про забезпечення доказів не зверталася, і доказів, які підтверджують не отримання заявником рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не надала, вимоги ухвали про залишення заяви без руху є невиконаними.
Крім того, згідно ст. 389-3 ЦПК України суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, це не є обов'язком суду.
Як на підставу задоволення своєї заяви, представник апелянта вказує на те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, яке передбачено Конвенцією та рішеннями Європейського суду з прав людини, а саме: «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», Delcourt V. Belgium, Bellet V.France.
Наразі, в даних рішеннях Європейського суду з прав людини йдеться про доступ до правосуддя , в якому заявнику не було відмовлено.
Колегія звертає увагу на те, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, з урахуванням того, що заявник вимоги суду щодо усунення недоліків не виконав, форма заяви не відповідає вимогам ст. 389-2 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку, що апелянт у встановлений законом строк не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 25.02.2015 року, а тому і вірним є висновок про визнання заяви неподаною та її повернення.
Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції її постановлено з додержанням вимог закону.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді