Справа № 200/4533/15-ц
Провадження № 2/200/1813/15
07 травня 2015 року Бабушкінський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого - судді Циганкова В.О.
при секретарі Сабій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування збитків спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25 червня 2014 у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ЗАЗ Сенс д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що належить позивачу на праві власності та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Згідно з постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2014 дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 Внаслідок вказаної пригоди позивачу як власнику автомобіля НОМЕР_3 завдана матеріальна шкоду в розмірі 43 920,64 грн. Цивільно-правова відповідальності ОСОБА_2 застрахована ОСОБА_3 «УТСК» згідно з полісом АС/9779880.
На виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач письмово повідомив страхову компанію про ДТП, надав документи та надав заяву про виплату страхового відшкодування. На теперішній час страхове відшкодування не виплачено. 30.07.2014 року позивач та ТДВ «Експрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави, згідно умов якого було застраховано транспортний засіб ЗАЗ Сенс д/н НОМЕР_1. На виконання умов зазначеного договору страхування, ТДВ «Експрес Страхування», за результатом письмового звернення позивача, 13.01.2015 року здійснило виплату страхового відшкодування по страховому випадку, що відбулося 25.06.2014 року в розмірі 19 740,80 грн. Тому просить стягнути з ОСОБА_3 «УТСК» страхове відшкодування, з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості, та моральну шкоду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надав заяву, в яких просив розглядати справу без його участі, без фіксування технічними засобами.
Суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності сторін на підставі ст. 169 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Як встановлено судом, 25.06.2014 близько 08 год. 30 хв. у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ЗАЗ Сенс д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що належить позивачу на праві власності та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Згідно з постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2014 дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 Внаслідок вказаної пригоди позивачу як власнику автомобіля НОМЕР_3 завдано технічних пошкоджень.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2014, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 11 зворот).
Згідно висновку № 0508/14/14 експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ складеного 11 серпня 2014 року сума матеріального збитку та фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу становить 48 739,80 грн. сума матеріального збитку без врахування товарної вартості становить 43 920,64 грн.
Цивільно-правова відповідальності ОСОБА_2 застрахована ОСОБА_3 «УТСК» згідно з полісом АС/9779880.
На виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач письмово повідомив страхову компанію про ДТП, надав документи та надав заяву про виплату страхового відшкодування.
Автомобіль ЗАЗ Сенс д/н НОМЕР_1 належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 10 зворот).
30.07.2014 року позивач та ТДВ «Експрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави, згідно умов якого було застраховано транспортний засіб ЗАЗ Сенс д/н НОМЕР_1. На виконання умов зазначеного договору страхування, ТДВ «Експрес Страхування», за результатом письмового звернення позивача, 13.01.2015 року здійснило виплату страхового відшкодування по страховому випадку, що відбулося 25.06.2014 року в розмірі 19 740,80 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що ст. 26 Закону України «Про страхування» не передбачає підстав відмови у виплати страхового відшкодування, названих відповідачем.
Всі документи отримані страховою компанією, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Таким чином, позивачем виконано вимоги Закону щодо отримання страхового відшкодування.
Згідно статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. При цьому якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно пункту 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Отже відповідачі зобов'язані відшкодувати позивачу реальні збитки, тобто збитки, які позивач мусить зробити для відновлення свого права, а саме для відновлення пошкодженого автомобіля.
Але незважаючи на вказане, на вимогу позивача відповідач - страхова компанія не виплатила позивачу страхове відшкодування, чим порушив його право, передбачене законом, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з положень п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зменшення страхового відшкодування на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість проводиться за умови, коли такий податок був включений у розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, а витрати на відновлювальний ремонт здійснюються за рахунок потерпілої особи.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином неправомірними діями відповідача ОСОБА_2, пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) позивачу (власнику автомобіля) було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (цього відповідача).
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року (далі - Постанова) суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, позивачу були спричинені моральні страждання, а саме: він втратив можливість користуватися власним транспортом, що створило незручності та клопіт для нього, було порушено його звичний ритм життя.
Суд вважає, що належним розміром відшкодування моральної шкоди має бути 10 000 гривень, які підлягають стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_2 Такий розмір моральної шкоди буде відповідати обставинам справи, характеру і глибині моральних страждань позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд на підставі ст. 88 ЦПК України вважає за можливе стягнути суму судового збору із відповідача ОСОБА_3 «УПСК» на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 241,80 грн., а з відповідача ОСОБА_2 стягнути 100,00 грн. судового збору за вимогу стягнення моральної шкоди та 58,98 грн. За вимогу стягнення матеріальної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 77, 88, 209, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 суму страхового відшкодування в розмірі 24 179,84 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 майнову шкоду в розмірі 5 898,10 гривень, яка складається з витрат товарної вартості в розмірі 4 819,16 гривень, витрат на послуги експерта в розмірі 800,00 гривень, витрат пов'язаних з відправкою телеграм в розмірі 278,94 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_4 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень .
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 судовий збір в сумі 241,80 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4 суму 100,00 гривень судового збору за вимогу стягнення моральної шкоди та 58,98 гривень за вимогу стягнення матеріальної шкоди.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя В.О. Циганков