Справа № 815/1838/15
08 червня 2015 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токмілової Л.М.,
за участю: секретаря - Мороз А.П.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання дії протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» (надалі - ТОВ «СЕКО-ПАК» або позивач) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі - Одеська митниця або відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії митного органу щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2015/610021/1 від 02.03.2015р. та складання картки відмови у прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060001/2015/00054 протиправними; скасувати рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2015/610021/1 від 02.03.2015р. та картку відмови у прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060001/2015/00054.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товару неправомірними, оскільки до митної декларації №500060001/2015/004756 від 02.03.2015 року, пред'явленої ТОВ «СЕКО-ПАК» з метою здійснення митного оформлення товару, - дитячі підгузки, вага 29500 кг, виробник «Evyap Sabum YAG GLASERIN SAN. VE TIC. A.C/», країна виробництва Туреччина, за ціною 1,5 доларів США за кг (надалі - Товар), протиправними, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року №80, на підтвердження заявленої митної вартості товару.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема на те, що митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушуючи права та законні інтереси позивача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні факти та обставини.
01.11.2014 року між Фірмою «ERMETAL ENDUSTRY GERI DONUSUM TAS. SANAYI ve TICARET A.S. (Продавець) та ТОВ «СЕКО-ПАК» (Покупець) укладено Контракт №2, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Контрактом, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Контрактом, прийняти та оплатити Товар, вказаний в інвойсах та інших товаротранспортних документах на поставку Товару, які є невід'ємними додатками Контракту. Окрім цього, з п.12.5 Контракту вбачається, що додатки до Контракту мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами, та скріплені їх печатками.
02.03.2015 року позивач подав до Одеської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію №500060001/2015/004756 від 02.03.2015 року (а.с.74-75).
Як вбачається зі змісту вище зазначеної декларації, декларантом заявлено ціну товару на рівні 44250 доларів США (або 1,5 долар за кг нетто), що еквівалентно 1228518,06 грн. (а.с.74).
На підтвердження заявленої митної вартості Товару, до декларації від 02.03.2015 року, позивачем надані такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами 500/2012/0000064 від 17.12.2014 року, морський транспортний документ (морська накладна) LO41512 від 25.02.2015 року, морський транспортний документ 300116144 від 18.02.2015 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) 321/1 від 01.03.2015 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) 321/2 від 01.03.2015 року, коносамент НОМЕР_1 від 18.02.2015 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 19.01.2015 року, рахунок-фактура (інвойс) V252569 від 02.02.2015 року, пакувальний лист б/н від 02.02.2015 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 2 від 01.11.2014 року (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 05.01.2015 року, 2 від 02.02.2015 року, договір про надання послуг митного брокера 22/12/14 від 22.12.2014 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару 2761 від 18.02.2015 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 2761 від 18.02.2015 року, сертифікат про походження товару загальної форми L 0295012 від 03.02.2015 року, інші некласифіковані документи: лист вантажоотримувача №27022015 від 27.02.2015 року, сертифікат якості KY-174-03/KG-95/ від 24.04.2012 року, копія митної декларації країни відправлення 15410300EX005894 від 03.02.2015 року.
02.03.2015 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2015/610021/1, яким визначено митну вартість Товару на рівні 2,9998 доларів США за кг. (а.с.76). Як вбачається зі змісту рішення, підставою для коригування митної вартості товару стали наявні розбіжності в поданих декларантом документах, а також відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підвереджують митну вартість товарів, а саме: в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.02.2012 року №V252569 відсутній підпис та печатка Покупця, що суперечить вказаним умовам Контракту, а саме п.12.5; в сертифікаті про походження товару від 03.02.2015 року LO295012 відсутнє посилання на номер інвойсу, відповідно до якого надійшов товар на митну територію; відповідно до п.3.4. Контракту та інвойсу від 02.02.2012 року №V252569, поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса, але в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування.
З огляду на вищезазначені розбіжності, позивачу висунуто вимогу протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно п. 3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаній з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
02.03.2015р. декларантом до декларації митної вартості було внесено інформацію про неможливість надати митному органу протягом 10 днів витребувані документи.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеською митницею позивачу видано картку відмови №500060001/2015/00054 (а.с.28).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів стало порушення декларантом вимог ст.ст. 256, 257 МК України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651.
04.03.2015 року у відповідності до ст. 55 МК України, товари позивача випущені за митною декларацією №500060001/2015/004918 у вільний обіг згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що зазначене рішення про коригування митної вартості та картка відмови є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно, розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно ч.1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Ч.5 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ч.1 ст.54 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею Державної фіскальної служби здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.
Підставою для прийняття Одеською митницею Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610021/1, зокрема є відсутність в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.02.2012 року №V252569 підпису та печатки Покупця.
Згідно п.2.1. договору (контракту) №2 від 01.11.2014 року, ціна на кожну одиницю Товару попередньо погоджується сторонами в специфікації (інвойсі).
Задекларована позивачем ціна купівлі Товару дорівнює вартості, вказаній в інвойсі від 02.02.2012 року №V252569. Однак, суд погоджується з доводами відповідача, що цей документ суперечить вказаним у п.12.5 умовам Контракту, оскільки не місить всіх необхідних реквізитів, а саме - печатки та підпису Покупця.
Таким чином, інвойс, в якому зазначено суму належного за товар платежу (свого роду аналог рахунку-фактури), оформлено з порушеннями, що, зокрема стало підставою для здійснення контролю митної вартості зі сторони відповідача.
В сертифікаті про походження товару від 03.02.2015 року L 0295012 також відсутнє посилання на номер інвойсу, відповідно до якого надійшов товар на митну територію.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Відповідно до п.3.4. Контракту доставка Товару здійснюється на умовах CIF (редакція Інкотермс 2010). Місце отримання товару - Одеса.
За умовами поставки CIF, Продавець, зокрема, зобов'язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу, відповідне, по меншій мірі, мінімальному покриттю збитків. Договір страхування має бути укладений із страховиком або зі страховою компанією, і надавати покупцю або будь-якій особі, яка має страховий інтерес, право вимоги безпосередньо до страховика. Страхування має покривати, як мінімум,передбачену в договорі купівлі-продажу ціну плюс 10% (тобто 110%) і здійснюватися у валюті договору купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.
Разом з цим, з матеріалів судової справи вбачається, що в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування.
Одеською митницею Державної фіскальної служби декларанту висунуто вимогу протягом 10 календарних днів надати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Однак, надати будь-які додаткові документи декларантом не виявилося можливим, про що внесено відповідний запис на митну декларацію від 02.03.2015 року.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги розбіжності в поданих декларантом документах: неналежне засвідчення платіжного документу, відсутність в сертифікаті про походження товару посилання на номер інвойсу, відсутність страхових документів, а також документів, що місять відомості про вартість страхування, суд вважає, що у митного органу на підставі ч.6 ст.54 МК України виникли правові підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товарів та надання картки відмови у митному оформленні товарів.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Як встановлено судом, митним органом обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що на рішенні про коригування митної вартості товарів вчинено відповідний запис.
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що оскільки відповідно до п. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням другорядних способів, що не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (GATT), а саме: резервним методом.
На підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим, тому митну вартість визнано на рівні 2,9998 дол. США за кг (а.с.9).
На підтвердження обґрунтованості обраної ціни товару, Одеська митниця Державної фіскальної служби надала до суду витяг з бази ЄАІС ДФС, з якої вбачається, що на товар «дитячі підгузники» та подібний (аналогічний) товар при митному оформленні раніше заявлялась митна вартість на рівні 2,9998 дол. США/кг (а.с.120).
Згідно з ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наявне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: наявність розбіжностей у поданих документах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Одеською митницею Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості №500060001/2015/610021/1 від 02.03.2015 року та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд враховує, що у митниці виникли сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару. При цьому суд враховує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митний орган вправі вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. В разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
В даному випадку, у зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих декларантом документах, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку із чим для визначення митної вартості застосований спосіб, передбачений пп. «ґ» п.2 ч.1 ст.57 МК України.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у передбачений законодавством спосіб та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи, що судом встановлена законність та обґрунтованість прийняття рішення про коригування митної вартості, суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 08 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Митного кодексу України, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 156, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання дії протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено судом 15 червня 2015 року.
Суддя Л.М.Токмілова
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання дії протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено судом 15 червня 2015 року.
08 червня 2015 року.