Справа № 815/949/15
09 червня 2015 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токмілової Л.М.,
за участю: секретаря - Мороз А.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Ганської О.М.,
представника третьої особи - Качковської І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП “Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111) про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або позивач) до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (надалі - УДПтСУ в Одеській області або відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП “Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111) (надалі - ДП “СП ШВЦ УДПтСУ в Одеській області” (№111) або третя особа), в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд визнати недійсним та скасувати наказ від 25.12.2014 року №72 о/с, виданий Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, в частині звільнення у запас Збройних сил України за п.64 “з” Положення про проходження служби у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації), з посади головного інженера підприємства Ширяївського виправного центру №111 з 17.03.2014р., визнати неправомірним та скасувати наказ УДПтСУ в Одеській області №523 від 24.12.2014р.; поновити на посаді головного інженера підприємства Ширяївського виправного центру №111 (ДП “Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111), з 17.03.2014р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки на момент звільнення перебував на військовій службі у зв'язку з мобілізацією, про що відповідачу було відомо. Крім того, згідно приписів КЗпПУ, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши при цьому, що позивач навмисно та свідомо не виключився з військового обліку військовозобов'язаних, а перейшов на службу в інше Міністерство, попередньо не звільнившись з Державної пенітенціарної служби.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позицію відповідача та просила залишити адміністративний позов без задоволення.
Заслухавши думки представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 21.02.2013р. по 17.03.2014р. проходив службу в УДПтСУ в Одеській області, присвоєно звання капітана внутрішньої служби.
За цей час ОСОБА_1 працював на посадах інспектора відділу нагляду і безпеки, головного інженера підприємства ДП “СП ШВЦ УДПтСУ в Одеській області” (№111) (а.с. 82-83).
На посаду головного інженера підприємства ДП “СП ШВЦ УДПтСУ в Одеській області” (№111) ОСОБА_1 призначено згідно Наказу УДПтСУ в Одеській області від 13.09.2013р. №40 о/с (а.с. 64).
Наказом УДПтСУ в Одеській області від 25.12.2014р. №72 о/с позивача звільнено у запас ЗС України за п. 64 «з» Положення про порядок проходження служби (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації)) з 17.03.2014р. (а.с. 75).
Незгода з даним наказом і спричинила звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Як встановлено судом, позивач отримав від Ананьївського районного військкомату повістку про призов на військову службу з 18.03.2014р. (а.с. 33).
Згідно Довідки Ананьївського районного військкомату від 21.03.2014р. №92 ОСОБА_1 успішно пройшов навчальні збори тривалістю 15 діб при Ананьївському райвійськкоматі з 03.03.2014р. по 17.03.2014р. (а.с. 13).
Відповідно до мобілізаційного повідомлення №6, адресованого керівнику ШВЦ УДПтСУ в Одеській області (№111), повідомлено про призов ОСОБА_1 на військову службу (а.с. 11).
Крім того, Ананьївський райвійськкомат надіслав до ШВЦ УДПтСУ в Одеській області (№111) звернення з проханням зберегти за позивачем робоче місце на час проведення часткової мобілізації (а.с. 14).
23.12.2014р. Наказом начальника УДПтСУ в Одеській області №523 «За фактом проведення службової перевірки відносно капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 » на підставі висновку службового розслідування наказано звільнити капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України з 17.03.2014р. за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) (а.с. 73).
25.12.2014р. Наказом начальника УДПтСУ в Одеській області №72 о/с «Про особовий склад» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , головного інженера підприємства Ширяївського виправного центра (№111), з 17.03.2014р. звільнено у запас ЗС України за п. 64 «з» Положення про порядок проходження служби (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації)) з 17.03.2014р. (а.с. 75).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі Наказу №72 о/с стало подання Управління, висновок службової перевірки від 24.12.2014р., наказ УДПтС України в Одеській області від 24.12.2014р. №523 (а.с. 75).
Оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №225 Державна пенітенціарна служба України (ДПтС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначення Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу».
Відповідно до ст. 6 цього Закону Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з частинами 1-2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 13 Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
При цьому частиною 5 ст. 23 цього ж закону встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
В свою чергу, відповідно до ст. 18 Закону України “Про міліцію” порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
29 липня 1991р. постановою Кабінету Міністрів УРСР від N114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого (надалі - Положення).
Згідно з п. 2 Положення звання «капітан внутрішньої служби» належить до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.
П. 62 Положення визначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Підпунктом «з» пункту 64 Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Як вбачається з матеріалів справи, прийняттю рішення про звільнення позивача зі служби передувало проведення службової перевірки стосовно ОСОБА_1
23.12.2014р. Наказом начальника УДПтСУ в Одеській області №514 з метою встановлення підстав невиходу на службу капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , головного інженера ДП “СП ШВЦ УДПтСУ в Одеській області” (№111), затверджено склад комісії по проведенню службової перевірки щодо встановлення підстав невиходу на службу капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (а.с. 67).
Згідно висновку службової перевірки, затвердженого 24.12.2014р., в ході службового розслідування посадовими особами УДПтСУ в Одеській області встановлено факт призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією, на підставі чого зроблено висновок, що ОСОБА_1 підлягає звільненню у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Як вбачається з Наказу УДПтСУ в Одеській області від 23.12.2014р. №514 «Про затвердження складу комісії по проведенню службової перевірки щодо встановлення підстав невиходу на службу капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 », службове розслідування призначене відповідно до Наказу ДДУПВП №240 від 17.09.2008р. «Про організацію роботи щодо профілактики надзвичайних подій і правопорушень за участю осіб рядового і начальницького складу та спеціалістів, які не мають спеціальних звань, ДКВС України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000р. N950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (а.с. 68).
Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. N950, (надалі - Порядок №950) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України “Про запобігання корупції” в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
Згідно з п. 2 Порядку №950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.
Згідно з п. 8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
Відповідно до п. 7 Порядку №950 особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, абзацем 6 п. 9 Порядку №950 встановлено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
Відповідно до п. 11 Порядку рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, службова перевірка стосовно позивача проводилася під час перебування його на військовій службі, що фактично позбавило позивача скористатися правами, передбаченими Положенням №950.
Крім того, нормами Положення №950 передбачено обов'язковість ознайомлення особи, стосовно якої проводиться перевірка, з результатами перевірки, викладеними в акті перевірки, та можливість надати свої зауваження.
Враховуючи перебування позивача на військовій службі, неможливість ознайомлення його з матеріалами проведеної перевірки, необхідність чого прямо передбачено Положенням №950, для відповідача була завідомо зрозумілою.
На підтвердження цього свідчить той факт, що Довідку Ананьївського районного військового комісаріату від 21.03.2014р. №92 та відповідне звернення військового комісара від 21.03.2015р. отримано ДП “СП ШВЦ УДПтСУ в Одеській області” (№111) 23.03.2014р. (а.с. 36,37, 66).
Зазначений факт також дає підстави вважати, що причини нез'явлення на роботі ОСОБА_1 були відомі відповідачу значно раніше, а ніж прийнято рішення про проведення службової перевірки за фактом нез'явлення позивача на роботі, що підтверджується у тому числі листом Ананьївського районного військового комісаріату від 09.12.2014р. №7692, отриманим відповідачем 16.12.2014р.
Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем порядку проведення службової перевірки стосовно ОСОБА_1 , за результатами якої прийнято оскаржувані рішення.
Крім того, суд не погоджується з висновком посадових осіб відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 підлягає звільненню у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства та відомства, вважає його хибним, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 17.03.2014р., затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року N1126-VII, у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України постановлено оголосити і провести часткову мобілізацію (далі - мобілізація).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовано ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані: вести облік військовозобов'язаних, резервістів і призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Одним з видів військової служби відповідно до ч. 4 ст. цього ж закону є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що проходження громадянами України військової служби у зв'язку з мобілізацією є конституційним обов'язком.
Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 свідомо не відсторонився з військового обліку, з огляду на таке.
Згідно довідки Ананьївського районного військового комісаріату від 05.12.2013р. №475, виданої ОСОБА_1 , станом на момент видачі довідки зняття з військового обліку неможливе, оскільки особову справу вислано до МО України для присвоєння чергового звання «майор» запасу. Зазначена обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався до військкомату з метою зняття з військового обліку.
Відтак суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділення формування та відправки команд і партій Ананьївського районного військового комісаріату зі штатно-посадовою категорією «майор» (що встановлено посадовими особами відповідача в ході проведення службової перевірки) не може вважатися переходом на роботу в інше міністерство або відомство.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що Наказ УДПтСУ в Одеській області №523 від 24.12.2014р. в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню в цій частині.
З тих самих підстав суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування Наказу УДПтСУ в Одеській області від 25.12.2014 року №72 о/с, в частині звільнення у запас Збройних сил України за п.64 “з” Положення про проходження служби у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації), з посади головного інженера підприємства Ширяївського виправного центру №111 з 17.03.2014р.
З огляду на вище зазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до положень ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09 червня 2015 року проголошено вступна та резолютивну частини постанови суду.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП “Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111) про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на посаді, - задовольнити частково.
Скасувати Наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №523 від 24.12.2014р. в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , головного інженера Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства» Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111) з органів Державної кримінально-виконавчої служби України з 17.03.2014р. за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Скасувати Наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №72 о/с від 24.12.2014р. в частині звільнення у запас Збройних сил України за п. 64 “з” Положення про проходження служби у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації), капітана внутрішньої служби Чебана Олександра Сергійовича, головного інженера Державного підприємства “Сільськогосподарського підприємства» Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111) з 17.03.2014р.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера Державного підприємства “Сільськогосподарського підприємства» Ширяївського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області” (№111).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено судом 15 червня 2015 року.
Суддя Л.М.Токмілова