79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 червня 2015 року № 813/125/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Гулкевич І.З.,
за участю секретаря - Капустинської Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірним дій, скасування постанови ВП № 45726823 від 24.12.2014 року
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірним дій, скасування постанови ВП № 45726823 від 24.12.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 662,63 грн.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставами позову, як зазначено в позовній заяві, є, зокрема, те, що 11.12.2014 року на адресу управління вх. № 5861/2 надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2014 року ВП №45726823 винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області на підставі виконавчого листа № 2а- 3056/11/1370 виданого 14.11.2014 року Львівським окружним адміністративним судом. 15.12.2014 року позивачем було надіслано повідомлення відповідачу за № 8623/06-23, в якому повідомлялося про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №45726823 від 05.12.2014 року, вказано не існуючого боржника. Оскільки у виконавчому провадженні ВП №45726823 вказано неіснуючого боржника, тому постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 45726823 від 24.12.2014 року винесена безпідставно та неправомірно.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, подав клопотання через канцелярію суду за вх №999ел від 16.06.2015 р про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з»явився, причини не явки не повідомив, попередньо надав заперечення на адміністративний позов, в яких йдеться про те, що державний виконавець при винесенні постанови ВП № 45726823 від 24.12.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 662,63 грн діяв у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини справи.
05.12.2014 року старшим державним виконавцем Денисяком Т.Г. відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45726823 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а- 3056/11/1370, виданого 14.11.2014 року Львівським окружним адміністративним судом, про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області на користь Самбірського міськрайонного центру занятості 6626, 34 грн., строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа до 12.12.2014 року.
На адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надійшов лист начальника управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі за № 8623/06-23 від 15.12.2014 року в якому повідомлялось, що в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 45726823 від 05.12.2014 року вказано неіснуючого боржника, а тому даний виконавчий лист неможливо виконати.
24.12.2014 року старшим державним виконавцем Павлишином Т.І. відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову ВП №45726823 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 662,63 грн.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини 1 статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами.
Виходячи з вимог зазначеного Закону у кореспонденції із приписами Закону України “Про державну виконавчу службу”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України “Про виконавче провадження”, неупереджено, своєчасно та повно.
Статтею 25 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч.2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Разом з тим, ст.28 Закону передбачено, що в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.
Частиною 1 ст.31 цього ж Закону визначено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник, продовжується у наведеній нормі, вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В той же час, законодавець у ч.1 ст.35 Закону України “Про виконавче провадження” передбачив можливість відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним одержанням сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, в тому числі і з ініціативи державного виконавця.
Однак, як вбачається з відмітки реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі від 05.12.2014 року за № 09.01-45/В-2/12687, постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2014 року була отримана позивачем 11.12.2014 року, тобто для добровільного виконання рішення суду було надано строк в один день.
З врахуванням положень вищенаведених норм, суд вважає, що, в даному випадку, державний виконавець за наявності можливості пересвідчитись про дату фактичного отримання боржником постанови про відкриття та можливості відкладення виконавчих дій з власної ініціативи в разі несвоєчасного отримання такої постанови, не скористався наданими йому повноваженнями та передчасно розпочав примусове виконання судового рішення з подальшим винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, слід зазначати, що державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2014 року ВП № 45726823 та у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.12.2014 року ВП № 45726823 вказано боржника (Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області), що ліквідований.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року у справі № 2а- 3056/11/1370 за поданням Головного управління юстиції у Львівській області було проведено заміну сторони виконавчого провадження. (копія ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року знаходиться в матеріалах справи).
Наведені обставини вказують на те, що при прийнятті постанови не дотримано критерію правомірності рішення суб'єкта владних управлінських функцій, передбаченого п.3 ч.3 ст.2 КАС України (обґрунтованості).
За таких обставин, суд вважає, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.12.2014 року по виконавчому провадженню № 45726823 є протиправною та підлягає скасуванню.
Не підлягають задоволенню також і вимоги позивача про визнання протиправними дій, оскільки такі не є конкретизованими та не порушують прав позивача, у зв'язку з їх відображенням у спірній постанові.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.12.2014 року по виконавчому провадженню № 45726823, а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задоволити частково.
Скасувати постанову від 24.12.2014 року ВП № 45726823 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 662,63 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гулкевич І.З.