Справа №11-716Головуючий у І інстанціїСтасенко
Категорія64Доповідач у 2 інстанції Авраменко
07.07.2011
Іменем України
06 липня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого -Ігнатюка О.В.,
суддів -Авраменка М.Г., Шроля В.Р.,
з участю прокурора -Скрипки І.М.,
захисника -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2011 року, яким засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2 Росії, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, не працюючу,котра проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судиму,
- за ч. 2 ст. 368 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права на один рік один місяць обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування;
- за ч. 1 ст. 366 КК України до двох років обмеження волі з позбавленням права на один рік обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування на строк один рік один місяць.
На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 4 376 грн. 40 коп. витрат за проведення експертиз.
ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за службове підроблення та одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з його вимаганням.
21 квітня 2006 року рішенням першої сесії п'ятого скликання Озерської сільської ради Бородянського району Київської області було визнано повноваження ОСОБА_2 як Озерського сільського голови. В липні 2010 року до неї звернувся ОСОБА_3 з питанням щодо виділення йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га за адресою: Київська область, Бородянський район, с.Озера, пров. Бабушкіна, 3. Дана земельна ділянка знаходилась в користуванні ОСОБА_4, який помер, а ОСОБА_3 являється спадкоємцем на право користування земельною ділянкою.
05 серпня 2010 року ОСОБА_2 зустрілась з ОСОБА_3 біля власного будинку за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Озера, вул. Партизанська, 10, де під час зустрічі висунула вимогу про надання їй незаконної матеріальної винагороди, тобто хабара в розмірі 2 000 доларів США, з розрахунку 100 доларів США за 0,01 га, за прийняття відповідного рішення сесії сільської ради про передачу у власність вказаної земельної ділянки, на що ОСОБА_3 погодився.
09 серпня 2010 року в службовому кабінеті голови Озерської сільської ради, що розташований по вул. Шевченка, 2б в с. Озера Бородянського району Київської області ОСОБА_2 висунула вимогу ОСОБА_3 про збільшення суми хабара до 2 500 доларів США в зв'язку зі збільшенням розміру земельної ділянки на яку він претендував, на що ОСОБА_3 знову погодився.
В цей же день, діючи за вказівкою Озерського сільського голови, землевпорядник ОСОБА_5 підготувала завідомо підроблені документи про передачу ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки, а саме: 4 екземпляра рішення виконкому № 46 від 22 червня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,25 га по пров. Бабушкіна, 3а в с. Озера, рішення 29-ої сесії 5-го скликання від 14 травня 2010 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки, які після їх виготовлення власноручно підписала ОСОБА_2
Того ж дня, о 13год. 30хв. ОСОБА_2, перебуваючи у службовому кабінеті землевпорядника у приміщенні Озерської сільської ради, шляхом вимагання незаконної матеріальної винагороди одержала від ОСОБА_3 обумовлену суму хабара в розмірі 20 000 грн., що була еквівалентом суми 2 500 доларів США за видачу документу про безоплатну передачу йому у приватну власність вказаної земельної ділянки та рішення про надання дозволу на будівництво житлового будинку на даній земельній ділянці.
На вирок суду подав апеляцію прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженої, прокурор просить вирок у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч. 2 ст. 368 КК України у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна; за ч. 1 ст. 366 КК України у виді двох років обмеження волі з позбавленням права на один рік обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування. Апелянт просить суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_2 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки з конфіскацією майна, але до початку розгляду справи по суті надіслав доповнення до апеляції з новими вимогами. Просить вирок суду змінити виключивши з резолютивної частини вироку вказівки про зарахування у строк покарання перебування під вартою засудженої з 10 по 17 серпня 2010р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не відбуває покарання, а звільнена від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. На думку прокурора, суд в порушення вимог КПК України не вірно прийняв рішення про зарахування строку перебування під вартою.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала вимоги апеляції і просила вирок змінити, заперечення засудженої та її захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 в одержанні хабара та у службовому підробленні відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований зібраними у справі доказами в їх сукупності, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України.
Постановляючи обвинувальний вирок суд в резолютивній частині відповідно до вимог ст. 335 КПК України вказав про прийняте рішення про залік попереднього ув'язнення засудженої.
Доводи апеляції прокурора про порушення судом вимог КПК України в цій частині на думку колегії суддів є надуманими і не можуть бути підставою для зміни вироку.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2011 щодо ОСОБА_2 -без змін.
Головуючий
Судді