Справа № 2-1/09
«14» травня 2009 року м. Херсона
Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді Стамбули М.І.,
при секретареві Ігнатенко О.І.,
за участю адвоката Протасова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1995р. була знайома з ОСОБА_2 , як з викладачем Херсонського Державного технічного університету в якому вона навчалась. Стверджує, що разом вони проводили вечори тобто зустрічались. З вересня 1998р. відповідач сказав їй щоб вона пройшла гінекологічне обстеження з приводу того чи може вона мати дітей, у зв'язку з тим, що він наполягав на народженні дитини, за результатами якого їй було повідомлено, що вона здорова та може мати дітей, після чого з вересня 1998р. вони з відповідачем стали проживати в його квартирі АДРЕСА_1 Коли вона завагітніла ОСОБА_2 запропонував переїхати до його матері в с. Антонівку, т.я. вона проживала одна і з жовтня 1998р. вони з відповідачем стали проживати в АДРЕСА_2 . у зв'язку з тим, що вона тяжко переносила вагітність, змушена періодично перебувати в лікарні на зберіганні. Відповідач та його мати провідували її, приносили продукти харчування, цікавились її здоров'ям та тим, як проходе її вагітність. Коли в черговий раз вона перебувала на зберіганні в лікарні, у зв'язку з вагітністю, відповідач за незрозумілими для позивача причинами в квітні 1999р. перевіз її речі з с. Антонівка до її тітки. Виписавшись з лікарні позивач оформила декретну відпустку та поїхала до матері в м. Г.Пристань, де вона проживала до народження дитини. 24.06.1999р. вона народила сина, але відповідач по справі у добровільному порядку відмовився зареєструвати дитину на своє прізвище, тому актовий запис про народження дитини було зроблено зі слів матері та вказано прізвище сина Райко. Також стверджує, що з осені 1999р. вони з відповідачем проживали однією сім'єю, вели спільний бюджет, купували продукти харчування та предмети першої необхідності, ОСОБА_2 проявляв турботу до неї і радів тому, що у них буде дитина. На теперішній час відповідач відмовляється надавати їй матеріальну допомогу на утримання дитини та не бажає зареєструвати дитину на своє ім'я. Просить суд встановити, що ОСОБА_2 являється батьком її сина Олександра, який народився 24.06.1999р. та стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі ј частини всіх його доходів на утримання сина Олександра, 24.06.1999р.н. та судові витрати в розмірі 50грн.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та заперечували проти їх задоволення, пояснивши суду, що відповідач дійсно знайомий з позивачем з 1995р., коли вона була студенткою ХДТУ. Між ними склалися дружні відносини, які в наступному переросли в симпатію один до одного. Стверджує, що вони епізодично зустрічалися до 1997р., потім між ними відносини припинились. В березні 1998р., після смерті його батька, ОСОБА_1 виразила йому співчуття і вони знову стали деякий час проводити разом. В червні 1998р. їх відносини погіршилися і вони перестали спілкуватись. В середині осені 1998р., позивач заявила про свою вагітність і стала посилено розповсюджувати плітки в університеті, що вагітна від викладача Половцева. Твердження позивача про спільне з ним проживання в квартирі АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2 , веденню спільного господарства, турботи про неї безпідставні, оскільки спільно з нею не проживав, намірів створити сім'ю з позивачем у нього ніколи не було, так як і бажання мати дитину, це були лише періодичні зустрічі чоловіка та жінки. Кожен жив своїм життям та своїми інтересами і тому у нього є всі підстави стверджувати про те, що дитина, яка народилась не від нього. Просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з необґрунтованістю вимог.
Вислухавши позивача, відповідача його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає заявлені вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно ст.53 КпШС України, Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Судом встановлено, що 24.06.1999р. у ОСОБА_1 народився син Олександр. На момент народження дитини позивач в зареєстрованому шлюбі не перебувала, тому у відповідності з ст.55 КпШС України в книзі реєстрації про народження дитини було зроблено актовий запис № 322 за вказівкою матері(позивача) - батьком дитини записано ОСОБА_1 (свідоцтво про народження 1-КГ № 303828 від 17.08.1999р., видане Дніпровським відділом РАГС М. Херсона 17.08.1999р.), що підтвердила особисто в судовому засіданні позивач.
В ході судового розгляду справи позивач вказала, що батьком дитини являється відповідач по справі, з яким вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах, який бажав народження дитини і з яким вона вела спільне господарство та сімейний бюджет. Такі твердження позивача спростовуються наданими в судовому засіданні суду свідченнями свідків.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні, пояснила суду, що працювала лікарем жіночої консультації МСЧ ХБК. 07.12.1998р. на прийом для взяття на облік у зв'язку з вагітністю прийшла ОСОБА_1 у супроводі жінки, яку представила як свою свекруху. В присутності цієї жінки ОСОБА_1 назвала свою адресу: АДРЕСА_1 . Відомості про батька, свідок записала зі слів ОСОБА_1 в присутності жінки, яка прийшла з позивачем. Свідчення ОСОБА_3 , в частині супроводження ОСОБА_1 матір'ю відповідача ОСОБА_2 , суд не може визнати достовірними, оскільки свідок відомості про відповідача занесла до медичної картки зі слів позивача, документ, який посвідчує особу жінки, яка прийшла з позивачем на прийом до лікарні, свідок не перевіряла, адреса фактичного проживання позивача, яка записана свідком ОСОБА_3 в картці вагітної, не відповідає поясненням самого позивача наданими нею у судовому засіданні, що з жовтня 1998р. вона фактично проживала з відповідачем в АДРЕСА_2 , крім цього позивачем, у судовому засіданні, було зазначено, що адресу квартири по вул. 28 Армії, в медичних документах нею було вказано щоб попасти на дільницю до лікаря ОСОБА_3 та проходити огляди в неї.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні, пояснив суду, що сторони по справі знає, але більше знає відповідача з яким працював на одній кафедрі більше ніж 18 років. Декілька разів бував в квартирі ОСОБА_2 , але вона була в не жилому стані, в стані ремонту або готувалась на продаж, ОСОБА_1 там не бачив. З іншими дівчатами відповідача бачив, а з позивачем не бачив, Райко знав, як студентку.
Свідок ОСОБА_5 , у судовому засіданні, пояснив суду, що він є сусідом сім'ї ОСОБА_2 в с. Антонівка, перебуваючи з ними в дружніх відносинах і часто буває у них вдома. З моменту вселення з 1995р. та по теперішній час в будинку проживають лише ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_6 . з ОСОБА_1 вони не знайомі і вперше побачив її в суді.
Свідок ОСОБА_7 , у судовому засіданні, пояснив, що в 1998р. перевозив речі ОСОБА_2 з квартири по АДРЕСА_1 , де потім залишилося лише сміття. Наприкінці цього року мати відповідача потрапила в ДТП і він ремонтував їх автомобіль в них вдома. ОСОБА_1 не знав, а побачив лише в суді. Розмов про одруження Відповідача, в період коли ремонтував автомобіль в с. Антонівка, не чув.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні, пояснила, що проживала в гуртожитку університету біля 5 років з 1998р. в період з осені 1998р. та весною 1999р. систематично бачила ОСОБА_1 в гуртожитку, у період часу з обіду ближче до вечора, одягнену в домашню одежу. На запитання чоловіка хто це отримала відповідь - знайома Олега. Про те, що брат чоловіка ОСОБА_9 збирається завести сім'ю та дітей, чоловік їй не говорив.
Свідок ОСОБА_10 , у судовому засіданні, пояснив, що відповідач є його двоюрідним братом, про його відносини з ОСОБА_1 нічого не знав. Вперше познайомився з позивачем коли їздили до м. Київ з братом та нею на один день весною 1998р., після поїздки їх разом не бачив. В будинку в с. Антонівка позивача в період 1998-1999рр. не бачив Галину. Розмов про одруження брата не чув. Зимою 1998-1999рр. зустрічав ОСОБА_1 в гуртожитку університету. З квартири на 28 Армії Половцеві всі речі вивезли, він їх допомагав вивозити.
Свідок ОСОБА_6 ., у судовому засіданні, пояснила, що вперше вона побачила Райко з 1996р. на 1997р. в їхньому будинку. У її сина до ОСОБА_1 були дружні відносини, а у неї ні, будь-яких намірів відносно позивача син не заявляв. Одного разу запитавши у Райко чи кохає вона її сина, на що ОСОБА_1 відповіді не надала, а лише перевела розмову на іншу тему. В їх квартирі та будинку ОСОБА_1 ніколи не проживала і тим паче не вела спільного господарства з ними. Про вагітність позивача вона дізналась від Олега, який сказав їй, що ОСОБА_1 пред'являє йому претензії та поширює чутки по університету про те, що її дитина його син. В лікарню Райко не відводила, а також не провідувала її там.
Відповідно до індивідуальної карти вагітної и породілля № 129/23 від 07.12.1998р., заведеної лікарем ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , 1977р.н., перебувала на обліку в жіночій консультації та при постановці на облік вказала свої данні: адресу прописки - АДРЕСА_3 та проживання - АДРЕСА_1 , а також П.І.П. чоловіка - ОСОБА_2 , 1966р.н. - викладач ХДТУ. А також відповідно до історії родів № 834/8912 від 16.05.99р. позивача, заведеної в лікарем ОСОБА_11 род. будинку МСЧ ХБК, встановлено, що ОСОБА_1 в графі адреса також вказує АДРЕСА_1 , але суд не може прийняти до уваги зазначені факти, оскільки вказані записи в медичних документах було зроблено лікарем ОСОБА_11 зі слів самої ОСОБА_1 , що підтверджується письмовими свідченнями та свідченнями наданими суду в судовому засіданні лікарем ОСОБА_11 та відповідно до листа заст. головного лікаря по амбулаторно-клінічній роботі лікарні ім. Лучанського № 1425 від 06.11.2002р., епікризу історії хвороби № 17652 від 22.12.1998р. ОСОБА_1 , 1977р.н., яка проживала за адресою: вул. Миру, 42, кв.34, а також відповідно до виписного епікризу № 1389 позивач проживала за адресою: вул. Королюка, 27/10 та відповідно до листа ХДТУ від 18.03.02р. № И13-51/87 ОСОБА_1 , 21.09.1977р.н., дійсно проживала в гуртожитку № 2 ХДТУ в період з 06.09.1995р. по 30.07.2000р.
Таким чином докази постійного місця проживання позивача протирічні, належних доказів, які б підтверджували спільне проживання сторін та ведення ними спільного господарства, суду не надано. Враховуючи, що сама позивач заявила, що ще до народження дитини в квітні 1999р. відповідач припинив з нею будь-які відносини, доказів спільного виховання або утримання дитини відповідачем та матір'ю дитини в матеріалах справи відсутні. Не встановлено судом належних доказів визнання відповідачем свого батьківства, так як за твердженням самого позивача відповідач відмовив їй в реєстрації себе батьком її дитини.
Відповідно до висновку експертизи № 250 від 09.10.2008р., на підставі проведеного дослідження зразків крові по еритроцитарним системам та категорії виділення по слині, батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_12 не виключено. Але враховуючи фактичні обставини справи, докази позивача про спільне її проживання з відповідачем в квартирі АДРЕСА_1 у м. Херсоні та в будинку по вул. АДРЕСА_4 і ведення з ним спільного господарства та з його матір'ю, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони протирічать зібраним в ході судового розгляду справи доказами, та відповідно чинного на час народження дитини законодавства наявність тільки висновку експертизи не достатньо для встановлення факту батьківства..
Докази самих сторін, надані ними в судовому засіданні, з приводу турботи відносно вагітності позивача та визнання батьківства відповідачем протилежні і судом доказів, які б достовірно підтверджували визнання ОСОБА_2 батьківства не добуто.
Таким чином, з наданих позивачем доказів не вбачається підстав для встановлення батьківства, які передбачені ст.53 КпШС України.
Разом з цим, судом досліджено обставини запису в свідоцтві про народження дитини батьком Олега Валентиновича, якого було записано в свідоцтві батьком зі слів матері дитини. При цьому суд приходить до висновку, що єдиною метою такого запису в свідоцтві про народження є бажання позивача стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання її сина, що підтверджується її зверненням з позовною заявою до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до відповідача про стягнення аліментів на дитину та її утримання(рішення №2-1651/2000р. від 16.08.2000 року), в задоволенні якого судом їй було відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позов необґрунтований, а тому такий що не підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст.53, 55 КпШС України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 294 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя М.І. Стамбула