28 травня 2015 року м. Київ К/800/3565/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Нігинський кар'єр» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012
у справі 2а-4904/10/2270
за позовом Державного підприємства «Нігинський кар'єр»
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Нігинський кар'єр» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 26.11.2009 року №2557/234/00373741.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.9, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6. підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункту 6.1 статті 6, статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001512342/0 від 09.12.2009 року, №0001522342/0 від 09.12.2010 року, №0001472342/0 від 09.12.2010 року, №0001482342/0 від 09.12.2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач використовував у своїй господарській діяльності земельні ділянки, які знаходяться на території двох сільських рад, а саме на території Гуменецької сільської ради площею 26,9790 гектарів та на території Нігинської сільської ради площею 84,1612 гектарів.
Використання позивачем зазначених вище земельних ділянок у своїй діяльності підтверджується Листом Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі № 01-05-06/2149 від 21.10.2009
Крім цього, у даному листі вказується, що, згідно поданих документів щодо пролонгації договору оренди земельних ділянок, районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження голови адміністрації від 24.03.2008 року № 174/2008-р про пролонгацію ДП «Нігинський кар'єр» вище вказаного договору. Відповідно до чинного законодавства, а саме ЗУ «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки набуває своєї чинності з моменту його державної реєстрації. До цього часу, договори оренди земельних ділянок не укладені, тримісячний термін дії вказаного розпорядження закінчився. Земельні ділянки продовжують використовуватись без правовстановлюючих документів.
Згідно з статтею 2 Закону України „Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що у позивача відсутні підстави на звільнення його від сплати земельного податку за користування земельними ділянками на території Гуменецької та Нігинської сільських рад, а тому, сума земельного податку, що підлягає сплаті позивачем до бюджету складає - 148 929,60 грн.
Стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 105083,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.
Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.
Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався із заявою до відповідача про надання строку на відновлення втрачених документів, однак у встановлений строк їх не відновив та не надав доказів про вжиття всіх можливих заходів щодо відновлення втрачених документів.
Крім цього судами встановлено, що 07.12.2007 року між ДП «Нігинський кар'єр» та ТОВ «Ресурс-Інвест-2007" укладено договір про спільну діяльність від 07.12.2007 року. З матеріалів справи вбачається, що суми понесених витрат позивач включає до актів послуг, понесених для ведення спільної діяльності які підписуються представниками учасників спільної діяльності. Вказані витрати в подальшому компенсуються позивачу в порядку визначеному договором.
Позивачем нараховувалась амортизація на основні виробничі фонди, які приймали участь у видобуванні та виробництві продукції, але не включалась до вищевказаних актів.
Таким чином, нарахована амортизація відносилась до валових витрат ДП «Нігинський кар'єр», чим зменшено валовий дохід підприємства, оскільки в подальшому вказані витрати мали бути компенсовані позивачу ТОВ «Ресурс-Інвест».
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державного підприємства «Нігинський кар'єр» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі 2а-4904/10/2270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Нігинський кар'єр» відхилити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі 2а-4904/10/2270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко