10 червня 2015 року Справа № 876/3642/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В,Я., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Щерби С.Б.,
прокурора- Бойко Н.І.,
представника відповідача- Бондаренко М.І.,
представника третьої особи- Галушка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Геліос" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора м.Львова до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Геліос" про визнання протиправною і скасування ухвали, -
15 листопада 2013 року заступник прокурора м. Львова звернувся в суд з позовом до відповідача- Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство «Геліос», в якому просить визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради №2710 від 23 вересня 2013 року «Про надання ТОВ НВП «Геліос» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 317».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради №2710 від 23 вересня 2013 року «Про надання ТОВ НВП «Геліос» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 317».
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Геліос" оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції не врахував те, що ТОВ НВП «Геліос» звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок без зміни їх цільного призначення, останній правомірно надав дозвіл саме на виготовлення технічної документації із землеустрою, а не на розробку проекту землеустрою. Крім того, покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено в чому полягало порушення інтересів держави чи територіальної громади, у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної ухвали. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи (апелянта) - Галушко Г.М. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Прокурор - Бойко Н.І. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Представник відповідача - Бондаренко М.І. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 23 вересня 2013 року №2710, розглянувши звернення ТОВ НВП «Геліос» від 12 березня 2013 року, керуючись ст. 144 Конституції України, пп.34 п.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 123 Земельного кодексу України, надано ТОВ НВП «Геліос» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1653 на вул. Т. Шевченка, 317 в оренду терміном на 5 років для обслуговування існуючих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Львівською міською радою при прийнятті ухвали про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1653 на вул. Т. Шевченка, 317 порушено ст. 123 та не враховано вимоги ст. 79-1 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка на вул. Шевченка, 317 у м. Львові (згідно з представленим планом земельної ділянки) площею 0,0822 га знаходиться в оренді ПП «Зелений ліс» для обслуговування складської будівлі (договір оренди землі терміном на 10 років до 21 вересня 2019 р., зареєстрований 31 грудня 2010 р. за №04:10:436:00116 в кн. записів 04-4) та рештою площі знаходиться в користуванні ВАТ «Конвеєр» без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (державний акт на право постійного користування землею зареєстрований 14 липня 1999 р. №100 в кн. записів 1-3 та ухвали ЛМР про вилучення частин земельної ділянки).
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України в п.4 мотивувальної частини Рішення №7-рп/2009 від 16 квітня 2009р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застсовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала сесії Львівської міської ради №2710 від 23 вересня 2013 року «Про надання ТОВ НВП «Геліос» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 317» за своїм змістом та суттю є ненормативним правовим актом індивідуального характеру, вичерпала свою юридичну силу після її реалізації, а саме: після прийняття ухвали сесії Львівської міської ради №3747 від 21 липня 2014 року «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надання ТОВ НВП «Геліос» земельної ділянки на вул.Т.Шевченка, 317» та укладення договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2014 року, тобто у даному випадку виникли договірні відносини.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 01 жовтня 2013 року справа №21-228а13, постановою від 09 грудня 2014 року справа №21-308а14 та ін.), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Геліос" задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року у справі № 813/8636/13-а - скасувати, та постановити ухвалу, якою закрити провадження у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2015 року.