08 червня 2015 р. Справа № 876/2807/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі №819/84/15-а за позовом Управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям,-
15.01.2015р. Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, просило стягнути з відповідача на користь держави надміру отриману, з її вини, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі 14 650,14 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок Управління.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача вказані у позові кошти. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки інформації по здійсненню догляду за престарілою особою ОСОБА_2, що подані у декларації 06.08.2013р. від ОСОБА_1 для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, виявлено подачу недостовірної інформації про здійснення чоловіком відповідача догляду за престарілою особою, який перебував за межами України та не здійснював догляд протягом трьох місяців перед датою звернення, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на суму 14 650,14 грн. Вказане є обставиною, що впливає на призначення і виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Оскільки ОСОБА_3 не працював та не здійснював догляд за ОСОБА_2 права на призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям ОСОБА_1 не мала. Заявницею приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи та майновий стан її сім'ї. Коштів від ОСОБА_1 не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Управління на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.08.2013р. та доданих до неї документів з 01.08.2013р. по 31.01.2014р. виплачено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі 14 650,14 грн.
З 21.07.2014р. по 23.09.2014р. Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління за період 01.07.2011р. по 01.07.2014р. та окремих питань за період з 01.01.2004р. по 01.07.2011р. Ревізію призупинено з 04.08.2014р. по 05.09.2014р. для проведення зустрічних звірок.
Відповідно до акта ревізії від 26.09.2014р. №04-22/269 встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 06.08.2013р. подано недостовірну інформацію про доходи та майновий стан чоловіка ОСОБА_3 за період з 01.02.2013р. по 01.08.2013р., так як він ніде не працював протягом 3 місяців перед датою звернення і не здійснював догляду за престарілою особою чи інвалідом І групи, оскільки перебував за межами України. Внаслідок зазначеного ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомоги в сумі 14 650,14грн., в т.ч. за 2013 рік - 12 030,17 грн., за січень 2014 року - 2 619,97 грн., чим порушено ст.7 Закону України № 1786-III та п. 10 Постанови № 250. (а.с.6-7).
На підставі здійсненої перевірки Управлінням 02.09.2014р. надіслано повідомлення на адресу ОСОБА_1 про припинення надання допомоги малозабезпеченим сім'ям починаючи з 01.10.2014р. та зобов'язано повернути переплачену суму державної соціальної допомоги (а.с.9).
Не відшкодування вказаної суми стало підставою для звернення Управління із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000р. № 1768-III (далі - Закон №1768-III) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї; середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.
Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок №250) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 Порядку №250 державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Згідно з ст.4 Закону №1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
Частиною 3 ст.4 Закону №1768-III, положенням якої кореспондує п.6 Порядку №250, встановлено перелік документів, які додаються до заяви про надання державної соціальної допомоги, зокрема:
довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти).
У декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, поданої ОСОБА_1 06.08.2013р., зазначено чоловіка - ОСОБА_3, дочку - ОСОБА_4, синів - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та вказано, що члени сім'ї заявника підприємницькою діяльністю не займаються, межі кордону не перетинали (а.с.4-5).
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні ревізії органами державного фінансового контролю встановлено факт неодноразового, в тому числі тривалого (понад один місяць), перебування чоловіка відповідачки ОСОБА_3 за кордоном, що у свою чергу позбавило його можливості здійснювати постійний догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, протягом трьох місяців перед датою звернення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, як зазначено в декларації.
Перетин Державного кордону України ОСОБА_3 підтверджено інформацією, наданою Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області від 15.08.2014р. (а.с.19-20) та не спростовано поясненнями відповідача від 01.09.2014р. (а.с.8).
Частиною 1 ст. 7 Закону №1768-III та п.10 Порядку №250 встановлено випадки, за яких державна соціальна допомога не призначається, зокрема, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону №1768-III, якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Відповідно до п.28 Порядку №250, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
На підставі вказаного, колегія суддів приходить до переконання, що Управління прийшло до вірного висновку, що чоловік відповідача ніде не працював протягом трьох місяців перед зверненнями за допомогою у вищевказані періоди, і фактично не здійснював догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, у зв'язку із перебуванням за кордоном, що впливає на призначення та виплату державної допомоги, оскільки вказане є підставою для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Водночас, відповідно до абз.2 ч.2 ст.7 Закону №1768-III за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років)
З наявних в матеріалах справи довідки про склад сім'ї, свідоцтв про народження (а.с.36-40) встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4
Інформація про неповнолітніх дітей зазначена в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 16.08.2013р. на час прийняття рішення про призначення допомоги.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 7 Закону № 1768-III, навіть за наявності обставин, передбачених у ч. 1 ст. 7 Закону № 1768-III, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям відповідачу могла бути призначена, що не було взято до уваги позивачем при припиненні виплати допомоги.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наведені позивачем підстави для стягнення з відповідача надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 14 650,14 грн. не узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 7 Закону № 2811-XII та п.10 Постанови № 250, а спірна державна допомога відповідачу може бути призначена, оскільки вона є багатодітною матір'ю.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Водночас, колегія суддів зауважує, що за результатами розгляду клопотання Управлінням від 06.04.2015р. про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з складною економічною ситуацією, при винесені ухвали про відкриття апеляційного провадження прийнято рішення про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З огляду на викладене слід стягнути з Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок).
Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі №819/84/15-а - без змін.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок)
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш