03 червня 2015 р. № 876/6195/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу публіч-ного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» на постанову Івано-Франківсько-го окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в адміністративній справі № 809/1247/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську до публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» про стягнення заборгова-ності,
У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (далі - УПФУ в м.Івано-Франківську) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» (далі - ПАТ «Івано-Франківськ-Авто») заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 15 193,93 грн.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства та не відшкодовано понесені УПФУ в м.Івано-Франківську витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених і виплачених працівникам на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 193,93 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ПАТ «Івано-Франківськ-Авто», яке вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що законодавство не передбачає нарахування та відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за минулий період. Крім того, вважає, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» перебуває на обліку в УПФУ в м.Івано-Франківську як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Громадянам, які працювали на ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» та отримали право на пільгову пенсію, призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-XV (далі - Закон № 1058-XV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії вказаним громадянам за період з 01.12.2013 р. по 01.04.2014 р. складає 15193,93 грн. Ця заборгованість на час розгляду справи не сплачена, що відповідачем не оспорювалось.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними, з огляду на те, що порядок компенсації зазначених витрат Пенсійного Фонду України у зв'язку з набранням Законом України № 1058-XV чинності з 1 січня 2004 року не змінився.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаче-ного статтею 12 вказаного Закону.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподатку-вання, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Згідно пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, (далі - Інструкція; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-XV.
За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Отримавши вказані розрахунки, підприємство їх не оскаржило, тому вказані розрахунки слід вважати узгодженими, вони є обов'язковими для виконання і зазначені у них суми належать до сплати.
Що стосується покликань апелянта на відшкодування витрат за пільговими пенсіями за попередні періоди, то ні вищевказана Інструкція, ні інши законодавчі акти з питань пенсійного забезпечення не містять норм, які стосуються відшкодування витрат за пільговими пенсіями за попередні періоди. Разом з тим, вищевказані акти не містять і строків позовної давності щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Таким чином, на думку колегії суддів, підприємство зобов'язано відшкодувати Пенсійному фонду дані витрати у встановлені законодавством строки з моменту отримання повідомлення, незалежно від того, за який період виплати пенсій надано розрахунок.
Відповідно до частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 КАС України окружним адміністратив-ним судам підсудні адміністративні справи де однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Пенсійний фонд України, відповідно до пунктів 1 та 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автоном-ній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Враховуючи те, що однією із сторін є пенсійний орган, який, як видно з вищенаведеного є суб'єктом владних повноважень, то такий спір є відповідно публічно-правовий.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністратив-ного суду від 22 травня 2014 року в адміністративній справі № 809/1247/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
Н.М.Судова-Хомюк