26 травня 2015 р. Справа № 876/2719/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.
за участю секретаря Корнієнко О. А.
представника відповідача Дяків Л. В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 липня 2014 року по справі № 461/4501/14-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
28 квітня 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу. Зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком позивачу з 1 листопада 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1 листопада 2013 року у зв'язку із постійним проживанням в Литовській Республіці позивачу припинено виплату пенсії. Вважає такі дії ГУ ПФУ у Львівській області протиправними, оскільки норма закону, якою було передбачено таку підставу для припинення виплати пенсії визнана неконституційною.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 липня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3.
Зобов'язано управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 1 листопада 2013 року.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що виплата пенсії позивачу була припинена на підставі статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не статей, положення яких були визнані неконституційними.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи позивач перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ у Львівській області та одержував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте, виплата йому зазначеної пенсії була припинена відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 1 листопада 2013 року у зв'язку із постійним проживанням в Литовській Республіці.
Відповідно до довідки управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ у Львівській області №5069 від 20 грудня 2013 року та відповіді від 18 лютого 2014 року №1207/07-18, а також із змісту поданих заперечень на позовну заяву відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу на підставі норм пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норм статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до 2 речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 цього Закону на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Водночас вказані законодавчі положення визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 у справі N1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії відповідачу, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що виплата пенсії позивачу була припинена на підставі статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не статей, положення яких були визнані неконституційними є беззмістовним та необґрунтованим.
Так відповідно до вказаної статті пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За бажанням пенсіонера доставка пенсії може здійснюватися через підприємства зв'язку за місцем його фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання.
Вказана стаття не містить положень які б передбачали припинення пенсії у випадку виїзду пенсіонера за кордон, а лише встановлює загальний порядок виплати пенсій та органи, що виплачують пенсії.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 липня 2014 року по справі № 461/4501/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Улицький В. З.
Повний текст ухвали складено 29 травня 2015 року